Як запустити ринок землі. Досвід Нацбанку

Відсутність нормального ринку землі завдає власникам паїв 86 млрд грн збитків.

Втрачають фермери, село, економіка.

Більшість відомих мені економістів підтримують необхідність скасування мораторію на продаж землі, але є політичний і публічний спротив.

Типовий аргумент виглядає так.

Відповідь на цей аргумент виглядає так.

Противники ринку бояться, що у людей заберуть землю за безцінь. Ті, хто за ринок, кажуть, що нікого не будуть примушувати продавати землю.

Для багатьох українців земля — це щось особливе. Це точно не товар. Можливо, земля — це суть українців, те, що дозволило українцям вижити як нації.

Українці пережили голодомор, війни, революції, економічні кризи завдяки домашньому господарству. Пам'ятаю, як моя мама-інженер садила картоплю у 1990-х, як ми рахували мішки з картоплею у підвалі, щоб вистачило на зиму.

Українці не вірять, що влада забезпечить нормальний ринок землі. Українці бояться, що у них відберуть землю, і на те є причини. Всі бачать наслідки приватизації. Дехто розбагатів, але більшість не отримала нічого.

Усі знають про рейдерство, коли бізнес забирають силою. Чи може держава гарантувати, що після скасування мораторію будуть справедливі ринкові ціні на землю і не буде рейдерства? Це риторичне питання.

Схожа проблема була у банківському секторі. В українців за безцінь відібрали їхні гроші. Шахраї створювали банки, збирали кошти населення та компаній і виводили їх на свої фірми. Держава, включаючи НБУ, до 2014 року це дозволяла.

Тільки після Революції гідності НБУ закрив шахрайські банки. Він почав вимагати показувати справжніх власників та джерела грошей. Посилився фінансовий моніторинг операцій. Заборонили видавати кредити пов'язаним особам.

Результат? Довіра до банківської системи почала відновлюватися. Поступово люди почали збільшувати обсяги грошей на депозитах.

Тут є багато уроків для ринку землі, зокрема, для захисту українців від рейдерства.

1. Дати можливість продавцю односторонньо скасовувати угоду протягом певного періоду, наприклад, до отримання грошей та три місяці після отримання грошей.

2. Держава повинна вимагати оприлюднення імені справжнього нового власника землі. Держава може визначити критерії, яким повинен відповідати новий власник: фермер, відсутність зв'язків з Росією та кримінальних зв'язків, офіційний бізнес.

3. Держава мусить з'ясувати джерело грошей на придбання землі.

4. Створити інститут омбудсмена на ринку землі. Він буде опікуватися правами продавців та покупців землі. Важливою частиною мусить бути захист непрофесійних учасників ринку від шахрайства та надання правової допомоги.

Можна стандартизувати угоди, щоб селяни не ставали жертвами агресивної правової поведінки покупців. Уявіть контракт, який напишуть для селянина юристи аграрного холдингу. Усі ризики будуть на селянині, а права — у холдингу.

5. Створити земельний аналог фонду гарантування вкладів. Він може виплачувати компенсації, видавати і повертати землю ошуканим продавцям паїв. Важливу роль відіграватиме Антимонопольний комітет, який повинен стежити за відсутністю змови і неринкового впливу на ціни та угоди.

Сподіваюся, держава захищатиме учасників ринку. Тоді спротив його створенню зменшиться, і ми виграємо від більш прозорого й ефективного використання землі.

Ця колонка пропонує п'ять механізмів захисту продавців землі від рейдерства, але вона не відповідає на питання про землю як запоруку виживання в умовах кризи. Якщо люди продадуть паї і втратять гроші, вони можуть залишитися ні з чим.