Українці та реформи: операція на апендицит

Вам не подобаються кішки? Ви просто не вмієте їх готувати...

Приблизно такий діалог відбувається між дослідником та респондентом, коли перший питає другого, чи підтримує він реформи.

Те, як обидва розуміють реформи, часто кардинально відрізняється.

Щоб переконатися у цьому, достатньо ставити уточнюючі питання. Що ми і робили влітку під час оцінки ставлення до реформ. Результат — майже тиждень спроб кодування каші, яка вариться у головах у респондентів.

Каша складається з тез на зразок "усі політики однакові", "все одно все вкрадуть" і цитат популістів. Тих, хто реально розуміє суть реформ, на жаль, меншість.

Отже, коли пересічного громадянина питають, чи підтримує він реформу, на яке питання він насправді відповідає? Якщо він не знає суті реформи, то мозок підказує йому відповідь на схоже питання, на яке він може відповісти.

Наприклад, чи довіряє він політикам, які кажуть про реформу, чи були приклади, коли щось називали реформою і це покращило його життя, чи вірить він, що гарна ідея, озвучена політиком, буде втілена на практиці? Відповідь часто буде "ні".

Українці мають усі підстави відповісти "ні", але дослідникам слід бути чесними: це не відповідь "ні" на питання про підтримку реформ. Українці хочуть реформ.

Після пояснення та обговорення вони підтримують педагогіку партнерства та принцип "гроші ходять за пацієнтом", згодні з тезою, що більшу пенсію отримає той, хто має довший робочий стаж, поділяють думку, що землю повинен обробляти власник, а не орендар, що приватний власник кращий за державу.

Однак вони часто не мають інформації про реформи, не довіряють політикам, які відповідають за їх імплементацію, та позитивно сприймають часто маніпулятивну критику реформ від популістів через брак навичок критичного мислення.

Саме такий аналіз спростовує висновок, що українцям реформи не потрібні. Він спонукає нас до більш активної комунікації заради відновлення довіри до політиків та інституту держави, що є передумовою підтримки реформ українцями.

Як економіст я розумію, що нашій країні реформи потрібні. Так, як потрібна операція хворому на апендицит. Операцію потрібно робити навіть тоді, коли хворий відмовляється від неї. Успіх лікування великою мірою залежатиме від компетентності лікаря і від того, чи буде хворий дотримуватися його рекомендацій.

Так само успіх реформ буде залежати від їх підтримки українцями. Роль дослідників, аналітиків та соціологів — допомогти зацікавленим сторонам порозумітися, а не ще більше зневіритися у можливості позитивних змін.

Оригінал публікації — на сторінці автора у Фейсбуці