Вдарити інвойсом по бюрократії

На початку 2017 року набув чинності закон "Про внесення змін до деяких законів щодо усунення адміністративних бар'єрів для експорту послуг".

Фрілансери та працівники IT-сфери зітхнули з полегшенням.

Закон зняв проблему "мокрих" печаток та актів виконаних робіт у спілкуванні з банківськими установами.

Електронний інвойс — тепер єдине, що потрібно для отримання доступу до своїх валютних надходжень.

Однак коли справа доходить до звітування перед фіскальною службою, з'ясовується, що акти виконаних робіт досі актуальні. Експортер знову повинен пояснювати своїм іноземним контрагентам, що таке deeds of transfers and acceptance, чому цей дивний документ мусить мати "мокру" печатку і чому його слід надсилати регулярною поштою.

Для великих підприємств акти виконаних робіт — не проблема, але для підприємців це рутина, яка забирає багато часу, сил і коштів. Підприємець міг би інвестувати свій час у розвиток бізнесу, пошук нових ринків збуту, створення нових продуктів. Натомість він змушений борсатися у горах паперу, що, до того ж, шкодить довкіллю.

Що ж такого цінного та унікального в актах виконаних робі? Нічого! Весь світ користується рахунками — інвойсами, які суттєво спрощують документообіг і при цьому повністю виконують ті функції, які закладаються в акти виконаних робіт.

Одним з найважливіших нововведень закону "Про внесення змін до деяких законів щодо усунення адміністративних бар'єрів для експорту послуг" від 3 листопада 2016 року було звільнення від валютного контролю експорту послуг, а також запровадження рахунка (інвойса) замість зовнішньоекономічного контракту та акту виконаних робіт.

Схвалення цієї ініціативи на законодавчому рівні стало можливим завдяки підтримці експертного середовища, депутатів та активній позиції ключових стейкхолдерів, зокрема Нацбанку, Міністерства економічного розвитку і торгівлі та Мінфіну.

Закон також вніс зміни до закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", метою яких було створення законодавчих підстав для визнання рахунка первинним документом. Зокрема, з визначення первинного документа було виключено посилання про те, що первинний документ підтверджує здійснення господарської операції.

Таким чином, завдання ухваленого закону полягало в тому, щоб запровадити рахунок (інвойс) як універсальний документ, який би виконував кілька функцій.

1. Був зовнішньоекономічним договором, усунувши необхідність прописувати та узгоджувати між контрагентами цілу низку суттєвих умов договору.

2. Підтверджував легальність отримання валюти з-за кордону в умовах скасування валютного контролю для експорту послуг.

3. Спростив ведення бухобліку, замінивши акти виконаних робіт як первинний документ не лише для зовнішньоекономічних операцій, а й на внутрішньому ринку послуг.

Водночас, на думку деяких експертів, а їх думка обумовлена позицією органів доходів і зборів, рахунок не може бути первинним документом, оскільки містить лише пропозицію заплатити за надання послуг чи виконання робіт.

Оскільки господарська операція — це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства, з їхньої точки зору, виставлення рахунка за надані послуги чи виконані роботи не є достатньою підставою для запису у бухобліку, так само, як і не є подією в цілях оподаткування.

Мінфін у своєму листі висловив позицію, що оформлений належним чином рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухобліку господарської операції з постачання товарів, робіт і послуг без складання акта приймання-передавання тільки у разі його оплати, що підтверджується відповідними документами.

Однак, на думку окремих бухгалтерів, навіть у разі сплати за виставленим рахунком акт виконаних робіт все одно потрібний, оскільки він фіксує факт завершення операції та її обсяг. Таким чином, бухгалтери саботують цей закон. Після його ухвалення послуги бухгалтерів будуть затребувані менше, адже бізнес отримає простий бухоблік.

Отже, чи здатен рахунок — інвойс — замінити акт виконаних робіт? Згідно із статтею 187.1 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання послуг вважають дату, яка припадає на податковий період, упродовж якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше.

1. Дату зарахування коштів від замовника на банківський рахунок платника податку як оплату послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання послуг за готівку — дату оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої — дату інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

2. Дату оформлення документа, що засвідчує постачання послуг платником податку.

Виходячи з вимог статей 137.1 та 137.4 Податкового кодексу, прибуток відображається платником податків в обліку в момент виконання робіт чи надання послуг.

Таким чином, моментом надання послуг вважається дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, хоча на практиці, особливо при роботі з іноземними контрагентами, ці дві події можуть відбуватися в різний час.

Тобто надходження оплати за виконані роботи чи надані послуги не є обов'язковою умовою для визнання чи невизнання документа — акта виконаних робіт або рахунка — первинним. У ситуації з актом виконаних робіт момент його підписання і фактичне надходження оплати можуть бути розірвані в часі.

Крім того, термін оплати може бути передбачений договором або самим актом виконаних робіт і може не збігатися з моментом постачання послуг.

Логіка Мінфіну щодо оплати рахунка як умови для його визнання первинним документом, очевидно, полягала у запобіганні фіктивним операціям з надання послуг. Однак навіть оформлення акта виконаних робіт не є гарантією захисту від цих операцій.

Заслуговує на увагу аргумент Мінфіну про факт оплати як зовнішній прояв акцепту інвойса. Однак виставлення рахунка є датою виникнення податкових зобов'язань, що збільшує дебіторську заборгованість постачальника, тому факт підписання або акцепту рахунка не повинен мати надмірного значення для цілей оподаткування.

Оскільки вітчизняні суб'єкти господарювання сприймають рахунок як пропозицію оплатити надані послуги, можна розділити ці поняття, запровадивши рахунок-проформу як пропозицію, а рахунок — інвойс — як документ, що підтверджує постачання послуг.

Такий підхід не є безапеляційним. Однак саме необхідність подання актів виконаних робіт є найбільш поширеною перешкодою для малого бізнесу в сфері надання послуг. Прийнятною є і позиція Мінфіну щодо можливості визнання первинним документом акцептованого рахунка. Як кажуть, і на тому спасибі. Однак є два важливі моменти.

По-перше, за старою доброю традицією вся мудрість законів концентрується у листі-роз'ясненні, без яких державні механізми рухаються надто повільно.

По-друге, важливо, щоби позиція Мінфіну була донесена до Державної фіскальної служби, зокрема на низовий рівень фіскального органу.

Хоча найкраще було б закріпити використання рахунків — інвойсів — як первинних документів в рамках діалогу влади, бізнесу та експертного середовища.

До речі, 5 жовтня 2017 року Верховна Рада ухвалила закон "Про внесення змін до закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Закон покликаний забезпечити імплементацію директиви ЄС про річну фінансову звітність, консолідовану фінансову звітність і пов'язану звітність певних типів підприємств від 26 червня 2013 року №2013/34/ЄС.

28 жовтня документ підписав президент. Остаточного тексту ще нема, але, на думку радника міністра фінансів, від актів виконаних робіт можна буде відмовитися.