Тільки страхова медицина, тільки хардкор!
Якщо ваш шестирічний син запитає, що таке парадокс, ви можете звернутися до словника і пояснити, що парадокс — це, на перший погляд, абсурдне або суперечливе твердження, яке може виявитися обґрунтованим або істинним.
Або ж ви можете показати на практиці і пояснити особливості цього терміну, посилаючись на українську систему охорони здоров'я.
Стаття 49 Конституції України дає право кожному українцю на безкоштовну медичну допомогу коштом держави. У той же час 60% українських сімей відтягують похід до лікарні через побоювання фінансових наслідків, а одна з п'яти сімей змушена позичати гроші на лікування.
Дві зміни у системі охорони здоров'я — без впливу на бюджет — можуть полегшити доступ до медичного обслуговування та значно поліпшити його якість.
Це узаконення неофіційних платежів, а відтак і дозвіл на придбання страховки на їх оплату, та впровадження механізму фінансування медичних закладів на основі ваучерів, що дасть поштовх занепалій системі охорони здоров'я в Україні.
Страх того, що хтось у сім’ї захворіє і не зможе дозволити собі належне лікування, є однією з основних проблем, про які варто хвилюватися. Через неофіційний характер оплати за ліки та послуги медичного персоналу у лікарнях пацієнти не можуть отримати компенсацію від приватних страхових компаній.
Настав час визнати, що українській системі медичного обслуговування бракує фінансування. З огляду на те, що показники ВВП знаходяться на рівні 2008 року, а на сході країни досі триває війна, макроекономічний прогноз України не обіцяє стрімкого зростання у найближчому майбутньому.
Найбільш імовірно, що український уряд не зможе направляти більше коштів на виснажену та недофінансовану систему охорони здоров'я. Половину витрат на медичне обслуговування уже покривають самі пацієнти шляхом неофіційних платежів готівкою, і нікого не здивує, якщо частка таких витрат насправді вища.
Для кращого захисту пацієнтів від значних витрат на лікування слід узаконити неофіційну оплату, дозволивши лікарням офіційно приймати додаткові платежі, щоб покривати частину підвищених зарплат, витрат на ліки та обладнання.
У світі офіційних платежів пацієнти можуть користуватися страховкою, щоб покривати додаткові виплати. Також можна використовувати співстрахування для покриття витрат на ліки та перебування у лікарні в разі серйозних захворювань за місячну страхову премію 20-30 дол (500-750 грн).
Таку страховку могли б забезпечувати неприбуткові страхові організації. Вони надають субсидії на покриття місячних страхових премій тим пацієнтам, які не можуть їх собі дозволити або зовсім, або частково.
Понад 6 млн українців або 15% населення постійно проживають або працюють за кордоном. Половина з них живе у Західній Європі, Північній Америці та Ізраїлі. Вони часто заробляють у п'ять-десять разів більше, ніж заробляли б в Україні.
Чимало українських експатів могли б зацікавитися страховкою для батьків і членів родини, які проживають в Україні. Теоретично одна п'ята населення України могла б користуватися співстрахуванням, що фінансується через перекази з-за кордону.
Легалізація додаткових страхових платежів може додати прозорості: пацієнти будуть розуміти, скільки коштує лікування у тій чи іншій лікарні. Крім того, пацієнти могли б нарешті застрахувати себе від суттєвих витрат на медичне обслуговування та не скотитися до злиднів, стикаючись із важкими недугами.
Лікарі не зможуть вимагати виплати необґрунтованих сум, оскільки кожна лікарня буде публікувати свої ціни. Пацієнти ж зможуть відстоювати свої права в суді.
Інший важливий крок у реформі системи охорони здоров'я — дозволити, аби кошти закріплювалися за пацієнтом так, як у системі освіти. Замість розподілу бюджету на лікарні ex-ante медичні заклади отримуватимуть фінансування на пацієнтів та комплекс клінічних випадків, якими вони займалися.
Кожен пацієнт отримує ваучер (направлення), який може використати у медичних закладах. Це дозволить неприбутковим і приватним установам приймати такі ваучери на лікування і в такий спосіб сприяти конкуренції за пацієнтів.
Лікарні, які прийматимуть багато пацієнтів, отримають більше фінансування. Ті ж, які обслуговуватимуть неякісно, поступово припинятимуть свою діяльність. Така політика показала ефективність у Республіці Грузії у 2009-2010 роках. Лікарні швидко відбудувалися, а рівень корупції зменшився до мінімального.
Будьмо відвертими: система охорони здоров'я в Україні занедбана. Хоча фінансові реалії не дозволять полегшити доступ до медобслуговування і підвищити його якість для всіх одразу, узаконення неофіційних платежів дасть можливість принаймні 30% українців захиститися від зубожіння через хворобу.
Це важливий крок назустріч краще фінансованій та більш доступній системі охорони здоров'я. Альтернативною буде утримування медичного обслуговування на поганому для всіх рівні без будь-якої позитивної перспективи.