Цукрова галузь: вниз за течією

Бурякоцукровий комплекс підбиває підсумки чергового переробного сезону.

Мабуть, найважчого і водночас - найефективнішого за останні десять років.

Його успіх був обумовлений провалом попереднього сезону, бо така вже традиція цієї галузі, яка живе за принципом періодичних штопорів та піднесень.

Оскільки в попередньому сезоні було вироблено рекордно низькі обсяги цукру - 1 212 тис тонн, тиск цієї продукції на ринок суттєво знизився.

Як мовиться, не було би щастя, так нещастя допомогло.

Для щастя ж цукровику багато не треба: 20-30% рентабельності.

Ціна, яка склалася протягом 2013-2014 маркетингового року, забезпечила потрібний показник, на що позитивно відреагував і ринок.

Буряки було посіяно на 336,6 тис га - на 66 тис га більше показника 2013 року.

Завдяки ранній весні це було зроблено на два тижні раніше, що збільшило строки вегетації культури. Рясні дощі, сприятлива температура, професіоналізм селян - і в результаті одержано найвищий за всю історію галузі середній урожай - 470 ц/га. Заводи переробили 15 млн тонн сировини, вихід цукру теж був рекордним - 14%.

Однак підготовка до переробного сезону була форс-мажорною. Через лихоманку фінансової сфери підприємства не могли взяти кредити. До 1 серпня 2014 року не було відомо, як розв'яжеться проблема забезпечення підприємств газом.

Кабмін почув зойки виробників і дозволив їм купувати паливо в "Нафтогазу" по 6 222 грн за тис куб м, тобто майже по 480 дол. Перед початком попереднього сезону ціна становила 4 630 грн. Це підвищувало собівартість у ситуації, коли відпускні ціни до нового року практично не зростали. Був ризик прогоріти.

Проте цукровики навіть махнули рукою на вартість блакитного палива. Головне - аби воно тільки з'явилося у трубах. В іншому випадку буряки могли зогнити в полі. "Ордер на черевики - це ще не самі черевики", - сумно жартував тоді генеральний директор асоціації "Укрцукор" Микола Ярчук.

Очікувалося, що через надзвичайні обставини, пов'язані з опаленням житлового сектора, обмежені обсяги українського газу будуть спрямовані на інші потреби.

Відтак, низка цукрових заводів вирішила почати переробний сезон майже на місяць раніше традиційних строків старту, аби завершити його до піку споживання газу. Звісно, трохи втрачали, адже вересень - найсприятливіша пора для накопичення цукру у буряках. Проте краще синиця в руках, ніж журавель у небі.

Друга проблема - брак вугілля, оскільки воно перестало надходити із східних областей. Лише для випалювання вапна заводи потребують 90 тис тонн "чорного золота". Фахівці асоціації та представники заводів обстежували паливні склади країни, шукали закордонних постачальників, аби встигнути до початку сезону.

Урешті-решт вдалося зв'язати докупи всі кінці. Працювало 48 заводів. Вироблено 2 084 тис тонн цукру, що перевищує внутрішні потреби. Для порівняння: 2012 року було посіяно 460 тис га буряків, 64 підприємства виробили 1 780 тис тонн цукру.

Арсеній Яценюк. Фото unian.net

Тобто бурякоцукровий комплекс помітно інтенсифікувався: з менших площ меншими потужностями досягається кращий результат. Він наближається до європейських показників продуктивності, підвищує енергоефективність.

Наприклад, Шепетівський завод на одну тонну цукру витрачає 29 куб м газу, тоді як ще чотирнадцять років тому спалював 100 куб м.

Загалом підприємства галузі зменшили споживання газу наполовину: з 1 млрд куб м до 517 млн куб м. Це стало можливим не лише за рахунок скорочення кількості заводів, а й завдяки вдосконаленню технологій. Так, 29 підприємств перейшли на альтернативні види палива - пелети, вугілля, біогаз.

Однак високий результат за підсумками сезону одразу ж б'є рикошетом по галузі, знову штовхаючи її у піке. Внутрішня споживча потреба 2015 року становитиме максимум 1,6 млн тонн продукції - через війну ринок звузився на 150-200 тис тонн.

За різними оцінками, разом з перехідними запасами зайві обсяги становитимуть близько 1 млн тонн. Вони тиснутимуть на ринок і не даватимуть виробникам реалізувати товар за цінами, що забезпечать мінімальну рентабельність.

На експорт надій небагато: попри квоту 20 тис тонн в рамках ЗВТ з ЄС, у 2014 році продукція не змогла пробитися до столу європейського споживача. Нібито лише 2015 року буде налагоджено механізм регулярних поставок за кордон.

Загалом за 2013-2014 МР з України відправлено лише 9,2 тис тонн цукру. Це краплина в морі, яка не могла сприяти розвантаженню внутрішнього ринку.

Попри незначні обсяги експорту, світовий ринок завжди потужно впливав на внутрішній. Пригадується, у лютому 2006 року, коли працівники галузі теж чухали потилиці, вагаючись, сіяти чи не сіяти, на провідних закордонних біржах відбувся раптовий ціновий стрибок, що кардинально змінило внутрішню цінову кон'юнктуру на користь виробника. Чи слід очікувати на такий подарунок долі 2015 року?

Навряд, стверджують аналітики асоціації "Укрцукор". Світовий ринок продукту протягом останніх п'яти років був профіцитним, тобто пропозиція дещо перевищувала попит. У 2013-2014 маркетинговому році у світі було вироблено 182,7 млн тонн білого цукру, а споживання становило 178,8 млн тонн.

У 2014-2015 МР прогнозується виробити 182,9 млн тонн, а реалізувати 182,4 млн. тонн. Цінова ситуація на світових біржах залишається рівною. Кон'юнктура може поліпшитися у 2016-2017 маркетинговому році, оскільки зараз темпи споживання перевищують темпи виробництва продукції, кажуть аналітики.

Щоправда, незважаючи на певний застій на світовому ринку, в Україні протягом останнього місяця відбулися суттєві зміни, пов'язані з різким обвалом гривні. Оптові ціни сягнули 12-13 грн за кг, але це не додає оптимізму цукровикам. Понад 50% ресурсів - імпорт, а він подорожчав у два-три рази.

Фото unian.net

Якщо у 2013 році на один га буряківники витрачали десь 15 тис грн, у 2014 році - 20 тис грн, то у 2015 році доведеться вкласти не менше 30 тис грн. Де взяти такі великі гроші, виробники поки що не знають. На кредити годі й розраховувати.

Крім того, тиснуть борги минулих років. Великі агрохолдинги, які вирощують і переробляють буряки, на радощах понабирали нібито дешевих доларових кредитів, а тепер не знають, як їх віддавати. Отже, знову у штопор?

Мінагропрод прогнозує, що 2015 року площі цукристих становитимуть 300 тис га, проте виробники кажуть, що було б великим щастям посіяти 250 тис га.

Порахуймо: при середній урожайності 450 ц/га одержимо понад 11 млн тонн цукрових буряків, з яких виробимо трохи більше 1 млн тонн цукру, а нам треба 1,6-1,8 млн тонн. Виходить, будемо знову завозити цукор з-за кордону?

Це не проблема, але імпортний товар буде у півтора разу дорожчим за вітчизняний. При цьому знищимо половину бюджетоутворюючих заводів, тобто таких, що дають життя сільським районам.

Оскільки новий сезон за всіма ознаками може стати провальним, влада повинна була ще у січні-лютому вжити якихось заходів. Проте уже березень, до початку сівби - два-три тижні, а Кабмін досі не ухвалив постанову про квоти на виробництво цукру. Такого в історії галузі ще не було.

Крім самих цукровиків, ніхто не думає ні про авральні заходи, ні про перспективу. Щоправда, у Верховній Раді 18 лютого зареєстрований проект, який вносить зміни до закону про державне регулювання виробництва і реалізації цукру.

Документ пропонує ліквідувати практику встановлення мінімальних цін на цукор та цукрові буряки і запровадити ринкову модель їх формування. Ідея цієї новації витає в середовищі цукровиків давно, проте одностайності щодо її втілення нема.

Висловлюються вагомі аргументи "за" і "проти". Це свідчить про те, що нова формула ціноутворення потребує наукового обґрунтування.

"Ми схиляємося до того, що мінімальні ціни на цукор і буряк треба скасувати. Побачимо, як воно буде на практиці. Цей крок нам диктує ринок. До того ж, Єврокомісія докоряє за надмірну зарегульованість галузі", - коментує ситуацію генеральний директор асоціації "Укрцукор" Микола Ярчук.

За його словами, асоціація також домагається скасування обов'язкового декларування цін на цукор. "Доходить до смішного: відповідну державну регулюючу службу ліквідували, а операція залишилася", - каже він.

Директор сподівається на закупівлю Аграрним фондом "хоча б 200 тис тонн цукру", що розвантажило би ринок і поліпшило фінансовий стан підприємств. Слід було б також запровадити механізми, які стимулювали б експорт поверненням ПДВ.

Фото unian.net

Важливо гармонізувати стандарти якості продукції із світовими. Ця робота стоїть, бо Інститут цукрової промисловості фактично знищений, бідкається Ярчук. За його словами, слід затвердити програму розвитку галузі, у якій передбачити сприяння біоетанольному виробництву, запровадженню енергоощадних технологій.

"Чекаємо дій уряду із стабілізації економіки. З таким курсом гривні та цінами на ресурси страшно починати сезон. Розуміємо, в який тяжкий час живемо, але увага до галузі дасть доходи до бюджету і збереже робочі місця", - підсумував Ярчук.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.