Чи можливий в Україні білоруський сценарій?
Без боротьби з глибинними причинами білоруської кризи - монополізацією, корупцією, тиском на дрібний бізнес - в Україні можуть повторитися білоруські "пейзажі" із стрімкою девальвацією, порожніми полицями і штурмом валютних кіосків.
24 травня уряд Білорусі провів офіційну девальвацію білоруського рубля на 60%, до 4 930 рублів за долар, проте реальний курс білоруського рубля значно нижчий, і подекуди спускається до 8 тисяч за долар. По суті, номінальний ВВП Білорусі протягом місяця зменшився щонайменше удвічі.
Тим часом, Росія спішить скористатися ситуацією і прискорено "дружити" з Білоруссю. Віце-прем'єр, міністр фінансів РФ Олексій Кудрін повідомив, що Білорусь, відповідно до умов кредитної програми, протягом найближчих трьох років має приватизувати активи на 7,5 мільярди доларів.
"Ми погодили, що обсяг приватизації буде не менший як 2,5 мільярди доларів щорічно, тобто сумарно в результаті програми 7,5 мільярди доларів приватизаційних активів має бути представлено".
По суті, йде мова про перехід у власність Росії всієї великої промисловості Білорусі. І це при тому, що кредити зможуть лише відтермінувати основні проблеми країни.
Треба розуміти, що Кремль всерйоз взявся за Білорусь. До останнього часу вона була потрібна йому на тлі протистояння з "помаранчевою" Україною, розміщення ПРО в Європі і т. д.
На даний час потреба у Лукашенкові відпала.
Російські підприємства, російська ГТС, російська мова - і що залишиться від Білорусі?
За словами віце-спікера російської Держдуми Жириновського, "ми проти національно територіального поділу і ми ніколи не погодимося на варіант, щоб були якісь національні республіки. Ні одну союзну державу ніколи не буде створено. Вступати областями - так. Буде Мінська, Вітебська, Гомельська, Гродненська, Брестська і Могилевська області. Ми б видали указ і зробили би Лукашенко повпредом Мінського федерального округу.".
До такого сумного результату призвела економічна політика керівництва Білорусі. Як і в Україні, вона зводилася до пригнічення приватної ініціативи, авторитаризму і всевладдя бюрократії, імітації суду, імітації реформ. За даними світового банку, у Білорусі, разом із Україною, одна з найгірших податкових систем у світі.
У чому ж відмінність України від Білорусі? Чому Україну ще не спіткало таке лихо?
Причина перша - хоча в Україні ще більша корупція, ніж у Білорусі, в останній країні практично взагалі не існує "невладного" бізнесу. Це означає, що приватна ініціатива забита "нижче плінтусу".
Дрібний бізнес у всьому світі є рушієм новацій, найчутливіше реагує на зміни на ринку. Усе це виливається в конкретні цифри ВВП.
Приміром, у ВВП Польщі, який більший за український у чотири рази, при тому, що населення Польщі менше за українське на 8 мільйонів, частка дрібного бізнесу в економіці становить понад 50% - проти 15% в Україні.
Як результат, у розпал кризи в 2009 році, Польща була єдиною країною Європи, де було забезпечено зростання ВВП.
Між тим, негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами у Білорусі за два місяці цього було приблизно таке ж, що й у України - 1,97 мільярди доларів, проти 2,08 в Україні. Хоча Білорусь уп'ятеро менша за кількістю населення.
В Україні влада, завдяки протестам підприємців, ще так і не дійшла до рівня монополізації економіки Білорусі, обмежуючись захопленням окремих шматків бізнесу і перерозподілом їх між своїми.
Водночас, завдяки корупції, Україна рухається тим же шляхом, що й Білорусь.
Негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами України в I кварталі 2011 р. зросло до 3 мільярдів 133,8 мільйонів доларів. За рік цей показник зріс у 2,2 рази (у I кварталі 2010 року він становив 1 мільярдів 372,6 мільйонів доларів).
Друга відмінність - економіка Білорусі більше ізольована від світу. Варто відзначити, що споживчий ринок Митного союзу налічує 170 мільйонів чоловік, у той час, як ринок країн, що входять до СОТ - мільярди людей.
У 2000 році 24,6% білоруського експорту йшло до ЄС, і 59,07% - до СНД. У 2006 році ситуація була принципово інша - 43,85% - ЄС, і 42,84% - СНД.
Приблизно така пропорція зберігалася до 2009 року. Але після економічної кризи і скасування нафтових пільг для Білорусі, яка мала можливість реекспортувати нафтопродукти в ЄС, ця країна отримала колосальні проблеми в зовнішній торгівлі.
Переговори щодо ввізних мит на автомобілі та нафту, які проводила Білорусь з Росією і Казахстаном в рамках створення Митного союзу, завершилися цілковитою поразкою Мінська.
Під розмови про безмитні енергоносії, російські постачальники нафти в Білорусь отримали "премію", нібито для того, щоб досягти "рівнодоходності" російських НПЗ з нафтопереробними заводами в Білорусі.
Попри це можна стверджувати, що влада веде Україну туди ж, куди й Білорусь, тільки завдяки опорові народу, трішки повільніше.
Питання бути чи не бути білоруській кризі в Україні, сьогодні фактично упирається в більшу диверсифікованість української економіки і її вихід на зовнішні ринки. Але й ця перевага України може легко похитнутися в результаті зміни зовнішньої кон'юнктури та "другої хвилі" кризи.
Тому без боротьби з глибинними причинами білоруської кризи - монополізацією, корупцією, зарегульованістю, тиском на дрібний бізнес і приватну ініціативу як таку, в Україні цілком можуть повторитися білоруські "пейзажі" зі стрімкою девальвацією, пустими полицями і штурмом валютних кіосків.