Об'єднання країни: чергова брехня

Першим передвиборним гаслом Віктора Януковича було об'єднання країни, але на це необхідні чималі гроші, яких у державі нема. Про це відомо давно, тому дане гасло можна вважати черговою брехнею влади.

Люди, молодші 40 років, знають, що на об'єднання західної та східної Німеччини  ФРН витратила 1 трильйон євро. Влада України не витратила на це ні копійки.

Середня зарплата у західній Україні майже вдвічі менша, ніж на Сході, і у 2,7 разу менша, ніж у Києві, при тому ж рівні цін на товари. Тому вважати, що мешканці заходу не достатньо розумні - все одне, що стверджувати, нібито 2х2=5.

А де ж ті ідеологи та економісти Партії регіонів, у тому числі родом із західної України, які вкладали у передвиборні гасла цю брехню?

Якщо подивитися на реакцію української громади після президентських перегонів, то вона негативна як щодо переможця, так і щодо переможеної.

Наведемо доказ. В індустріальному суспільстві показник рівня економічного розвитку та середньої зарплати регіону кореляційно збігається з показником рівня вартості основних виробничих засобів з коефіцієнтом 0,65-0,9. Це досить високий коефіцієнт, який свідчить про тісну залежність першого показника від другого.

У 2008 році вартість основних виробничих засобів країни становила 3,1 трильйона гривень, з них на західну Україну припадало менше 400 мільярдів гривень.

З цього випливає, що при вирівнюванні показників рівня життя у західній Україні до середнього рівня держава мала б витратити близько 400 мільярдів гривень, тобто ще стільки, скільки є зараз. А це майже 1,5 річного бюджету України. Ось ціна об'єднання України, яку чиновники не змогли або не захотіли порахувати.

Звісно, спадщина попередників у вигляді державного боргу на рівні 94 мільярдів гривень не давала змоги витратити багато, але 0,5-1% інвестицій треба було направити хоч в одну-дві області заходу, аби розпочати підйом економіки краю.

Цього не було зроблено, тому накопичені за багато років бурхливі емоції дійшли до краю. Україна не тільки не об'єдналася, а ще більше розкололася. Судячи з усього, надалі її чекають нові стреси, які не вгамувати репресіями.

Ні колишня прем'єр, ні представники нинішньої влади на наступних виборах не зберуть більшість голосів. Всі вони дискредитували себе. Хто ж тоді?

Тут варто згадати президентів США Франкліна Рузвельта, до того губернатора штату Нью-Йорк, Джона Кеннеді, до того конгресмена від Бостона, Барака Обаму, до того сенатора від Іллінойсу, які своєю працею завоювали пошану всієї Америки. Не балачками про плани на майбутнє, а результатами роботи в регіонах.

Політична система США - це нерозривне сполучення місцевих і регіональних політиків, яке дозволяє талановитим людям дійти до посади президента країни.

В Україні існує парламентсько-президентська система влади, яка економічно розпорошує саму владу, не даючи можливість прийняти єдино правильне рішення. А повернення до авторитарної системи влади під гаслами наведення порядку дає можливість прояву суб'єктивізму, в тому числі і у власних інтересах керманичів.

Наводити приклади з історії власної країни не має сенсу. Таким чином, зараз треба посилити регіональну складову влади. Зробити це поки що можна тільки щодо економічного розвитку регіону.

Оскільки в областях влада належить призначеним президентом губернаторам, більшість яких не мають свого коріння в регіоні, а тому є різновидом найманих ландскнехтів, то спиратися на них як на представників регіону просто не можна.

Тим більше, що левова частина економіки регіону знаходиться у містах. Саме тому в українській дійсності мери обласних центрів значною мірою уособлюють економічну владу регіону.

Це неможливо спростувати, а тому цю тезу необхідно було б організаційно сформувати хоча б у вигляді добровільно створеної асоціації або об'єднання мерів міст західного регіону.

Наважусь дати назву такій організації: Західний економічний регіон. Її метою повинно стати самостійне вирішення проблем економічного розвитку західної України.

Створення такої господарюючої організації з часом неодмінно перетворило б її на суб'єкт політичного впливу на державну владу задля вирівнювання показників якості життя у регіонах.

Іншого виходу немає, тому що кожен "гетьман", який грає на політичному полі західної України партитуру протистояння з державною владою, заганяє проблему економічного розвитку регіону в глухий кут, у якому грошей на підвищення зарплат та політичну боротьбу не було, нема і не буде.