Банки в інтернеті: фінансова пітьма

Протягом останнього десятиліття українські банки, окрім яскравих вивісок та білбордів, активно освоювали й віртуальний простір. Тисячі доларів щорічно виділяються на позиціонування брендів в електронних мас-медіа, технічну підтримку, змістовне наповнення та популяризацію власних інтернет-сторінок.

Кожної секунди банки залучають клієнтів через глобальну мережу. Зазвичай споживачі банківських послуг не лише клікають на контекстну рекламу, а й залюбки вводять у віконце пошуку назви знайомих фінансових установ.

За статистикою Яндекса, у п'ятірку лідерів за популярністю серед українських користувачів інтернету входять Приватбанк, Укрсиббанк, "Надра", Укрсоцбанк та "Райффайзен Банк Аваль". За останній місяць було зафіксовано понад 130 тисяч запитів, що стосувалися цих фінансових інститутів.

Звісно, для банку "Надра" такий показник є, швидше, кризовим симптомом, ніж позитивом. Виділити частку "здорових", "негативних" та "панічних" мотивів у зацікавленнях користувачів іншими банками важко. Зате, як показав аналіз, цілком реально виявити певні загальні тенденції.

Українські банки в Інтернеті

Джерела: Яндекс, Google, НБУ

* - на 20 квітня 2010 року, сумарна цифра наборів запиту різними мовами та абревіатурами.

 ** - на 20 квітня 2010 року, місце у списку найпопулярніших слів, які супроводжували запит "банк" протягом останніх 12 місяців.

По-перше, впадає у вічі певне відставання державних банків від приватних. Ощадбанк та Укрексімбанк, незважаючи на високу ринкову частку, дещо програють у мережевій війні брендів.

По-друге, дається взнаки успішний акцент на рітейлі VAB Банку, Правекс-банку, банку "Дельта" та Індекс-банку, назви яких не лише легко запам'ятовуються, а й частіше вводяться інтернет-користувачами при пошуку інформації порівняно з іншими установами аналогічного розміру.

Цікавляться люди і новинами банків, які не витримали кризового удару і перейшли під опіку держави. Вони у таблиці веб-популярності займають значно вищі позиції, ніж у ранкінгах активів, не кажучи вже про рейтинги фінансової стабільності.

Якщо відкинути вимушений інтерес розчарованих вкладників до долі проблемних установ, висока інтернет-популярність банку свідчить про успішне втілення маркетингових рішень і, звичайно, про лояльність до власних клієнтів.

Наявність гарного офіційного сайту, безсумнівно, є найважливішою складовою успіху установи у віртуальних брендових війнах.

Для оцінки конкурентних позицій банківських інтернет-сторінок можна використати добре відомі веб-майстрам тематичний індекс цитованості - ТІЦ - Яндекса та показник Google Page Rank - PR, які враховують кількість посилань на інших сайтах, зважених на їх значущість.

Чим вищі значення цих індикаторів, тим авторитетнішою стає сторінка для пошукових систем, що сприяє кращому її відображенню у результатах веб-пошуку.

Індекси цитованості офіційних банківських сайтів

Джерело: Page Promoter Bar

Графік авторитетності банківських сайтів показав, що найпопулярніші сторінки за запитами зазвичай і краще цитуються, що додає приватним системним установам більше шансів для успіху в інтернет-боротьбі. Варто відзначити високий рівень "розкрутки" сайтів більшості банків, про що свідчать показники PR>3 та ТІЦ>500.

Разом з тим, наповнення сторінок не достатньо якісне. Документи звітності кожен банк оформляє по-своєму. Іноді їх неможливо скачати через відсутність pdf-копій, що є стандартною практикою на Заході. На багатьох сайтах подаються лише окремі показники, що не дозволяє зробити загальні висновки про надійність банку.

Фінансову прозорість, якої роками вимагає міжнародний Базельський комітет з банківського нагляду, важко назвати характерним явищем українського ринку.

Аналіз двадцятки сайтів показує, що кожен третій банк приховує від інтернет-користувачів повну фінансову звітність на 1 січня 2010 року, а вже давно почався другий квартал. Про яку довіру до системи може йти мова, якщо мислячому клієнту банки не можуть надати свій баланс тримісячної давнини?

Фінансова прозорість українських банків, дані з офіційних сайтів на 20 квітня 2010 року

* - окремі фінансові показники

З іншого боку, наявні фінансові індикатори можуть ще більше ввести в оману клієнтів. Авторитетні рейтингові агенції та незалежні аналітики не зовсім погоджуються з адекватністю показників, які декларують банки.

Складається враження, що, розрахувавши "потрібні" суми резервів під кредитні ризики, українські фінансові інститути нерідко "домальовують" прибутки.

Протягом 2010 року заниження рівня реальних ризиків дозволило банкам дещо підняти віру населення у початок виходу з кризи, а заразом - і обсяги власних депозитних портфелів. У такій ситуації повна інформаційна відкритість справді тільки б зашкодила.

Залишається сподіватися, що навіяні очікування економічного підйому справдяться у довгостроковому періоді: банки виплутаються з тенет проблемної заборгованості, а вкладники отримають свої депозити. Тоді й настане час серйозної розмови про фінансову прозорість та інші базельські рекомендації.