Останній шанс бідних фермерів?

Ініціатива "великої вісімки" виділити 20 мільярдів доларів дрібним фермерським господарствам, висунута на недавньому самміті в Італії, є потенційно історичним досягненням у боротьбі з голодом та бідністю. За умови серйозного управління новим капіталом, виробництво харчових продуктів в Африці різко зросте.

Справді, нова ініціатива разом з іншими починаннями у сфері охорони здоров'я, освіти та інфраструктури може стати великим кроком до досягнення Цілей розвитку тисячоліття - узгоджених на міжнародному рівні зусиль, спрямованих на скорочення бідності, хвороб і голоду на 50% до 2015 року.

Протягом 2002-2006 років я очолював Проект тисячоліття ООН, метою якого було досягнення Цілей розвитку тисячоліття.

Наріжним каменем проекту стали дрібні господарства в Африці, Латинській Америці та Азії - ферми розміром близько одного гектара або менше. Це одні з найбідніших домашніх господарств у світі і, як це не дивно, одні з найбільш голодних, незважаючи на те, що виробляють продукти харчування.

Вони голодні, бо вони не можуть придбати високоврожайне насіння, добрива, системи для поливу та реманент. В результаті, їх продукція є мізерною. Їх бідність веде до низької продуктивності ферми, а низька продуктивність збільшує їхню бідність. Це замкнене коло, формально відоме як "пастка бідності".

Робоча група з боротьби з голодом Проекту тисячоліття ООН під керівництвом двох провідних світових учених М. Свамінатана і П. Санчеса провели дослідження про те, як розірвати це замкнене коло.

Група встановила, що Африка могла б істотно підвищити виробництво продуктів за умови надання допомоги дрібним фермерам. Проект рекомендував різко збільшити відповідне глобальне фінансування.

Взявши до уваги ці наукові дослідження, тодішній генеральний секретар ООН Кофі Аннан закликав до Африканської зеленої революції на основі розширення партнерських відносин між Африкою і країнами-донорами.

Багато хто з нас, особливо нинішній генеральний секретар ООН Пан Гімун, наполегливо працювали, щоб зробити це можливим.

Заява "великої вісімки" відображає роки зусиль і, звичайно ж, тиск з боку президента США Барака Обами, іспанського прем'єра Хосе Родрігеcа Cапатеро, австралійського прем'єра Кевіна Радда, президента Світового банку Роберта Зелліка, комісара ЄС Луїса Мішеля, європейського парламентаря Тіджса Бермана.

Тепер ключ полягає у тому, щоб зробити цю роботу ефективною. Уроки історії ясні. Отримання насіння і добрив дрібними фермерами за субсидованими цінами, а іноді навіть безкоштовно, приведе до тривалих позитивних результатів.

У найближчому майбутньому зростуть врожаї. Крім того, фермери будуть використовувати свої більш високі доходи для накопичення інших активів: готівки, поживних речовин для ґрунту, сільськогосподарських тварин. Це також дозволить покращити здоров'я їхніх дітей та рівень освіти.

Ріст активів, у свою чергу, збільшить прибутки місцевих кредитних ринків. Фермери зможуть купувати виробничі ресурси або за власну готівку, або під заставу своєї поліпшеної кредитоспроможності.

В даний час досягнуто згоди про необхідність надати допомогу фермерам, але перешкоди все ще є.

Можливо, головний ризик полягає у тому, що "бюрократичні органи допомоги" тепер борються за отримання 20 мільярдів, щоб використати більшу частину цих коштів на свої зустрічі та доповіді.

Якщо уряди країн-донорів справді хочуть домогтися результатів, вони повинні взяти гроші з рук тридцяти або більше окремих бюрократичних органів і об'єднати в один або два загальні фонди.

Ними можуть стати Світовий банк у Вашингтоні та Міжнародний фонд аграрного розвитку у Римі. Тоді вони отримали б рахунки з кількома мільярдами доларів.

Далі уряди країн, що страждають від голоду, сформують національні плани дій, які міститимуть деталі щодо використання капіталу.

Незалежна група експертів оцінить плани на предмет їхньої організаторської та наукової послідовності. Якщо план витримає перевірку, гроші будуть виплачені. Згодом кожна національна програма зазнає моніторингу та аудиту.

Цей підхід є прямим, ефективним, підзвітним і доцільним. Дві важливі нещодавні історії успіху у сфері допомоги використали цей підхід. Глобальний союз з вакцин та імунізації успішно вакцинує маленьких дітей, а Глобальний фонд з боротьби із СНІДом, туберкульозом і малярією підтримує національні плани дій.

Обидва врятували мільйони життів протягом останнього десятиліття і проклали шлях до ефективного наукового методу надання допомоги.

Недивно, що багато агентств ООН і агентств з надання допомоги у багатих країнах борються з цим підходом. Занадто часто протиборство йде за сфери впливу, а не за найефективніший спосіб допомоги бідним.

Саме тому Обама, Радд, Сапатеро та інші керівники, виконавши дані на самміті "великої вісімки" обіцянки, можуть домогтися великих позитивних результатів.

Бюрократичні органи необхідно обійти, щоб доставити допомогу туди, де вона потрібна: у землю, яку обробляють найбідніші фермерські родини у світі.

Copyright: Project Syndicate, 2009.

Переклад з англійської Ірини Сащенкової