Квотами по сталі: ЄС викидає українських металургів із свого ринку

Євросоюз запровадив механізм захисту ринку сталі від глобальних надлишкових виробничих потужностей, насамперед китайських. Щоб убезпечити місцевих виробників від конкуренції з дешевою іноземною сталлю, ЄС з 1 липня майже вдвічі урізав квоту безмитного імпорту: із 39 млн тонн до 18,3 млн тонн на рік.

Половину нової квоти (9,15 млн тонн) зарезервували для країн, які мають угоди про вільну торгівлю з блоком. Серед них – Україна, Велика Британія, Туреччина, Південна Корея. Їхні індивідуальні ліміти знизилися в середньому на 33%.

Ці ж країни разом з рештою світу будуть боротися за безмитні поставки в рамках інших 50% квоти. Поставки понад квоту тепер обкладаються фактично заборонним митом 50%, хоча раніше ЄС стягував з імпортерів "лише" 25%.

Жорсткі ліміти для України

Від нового квотування постраждали всі партнери Євросоюзу, але чи не найбільше – Україна. Спочатку ЄС планував виділити для країни мізерну річну квоту – 713 тис. тонн. Тоді вітчизняний ГМК втратив би 73% сталевого експорту в ЄС.

Естонія, Латвія та Литва закликали Єврокомісію вивести Україну з-під дії нових обмежень через війну як країну, яка "стикається з винятковою та негайною ситуацією у сфері безпеки". Ці балтійські держави разом із Швецією, Данією та Фінляндію також просили під час розподілу квот зважати на "ситуацію в Україні".

Проте євросоюзівці підняли індивідуальну квоту за девʼятьма позиціями металургійної продукції лише до 1,05 млн тонн. Навіть цей покращений ліміт означає втрату 60% експорту 2025 року, коли металурги під обстрілами та в умовах блекаутів наростили постачання в ЄС на чверть до 2,65 млн тонн.

Польські ЗМІ писали, що жорстких умов для українських металургів, які з початку великої війни були звільнені від тарифних квот ЄС, домоглася Польща.

Вітчизняна металургія під ударом

Обрана Єврокомісією модель обмежень – чи не найгірший сценарій для України. Експерти Інституту економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД) оцінили потенційні втрати галузі 1,2 млрд дол. на рік.

Єврокомісія залишає за собою право щокварталу коригувати затверджені обсяги квот. Проте директор аналітичного центру GMK Center Станіслав Зінченко наголошує: хоча Україна отримала індивідуальні квоти за всіма дев'ятьма категоріями сталевої продукції, які експортувала на ринок ЄС у 2025 році, Єврокомісія не зробила жодних винятків для країни-кандидата на вступ до ЄС.

Можливість експорту в межах загальної квоти, тобто без мит і понад 1,05 млн тонн, Зінченко називає теоретичною, адже конкуренти захоплять її миттєво.

"Для України це скорочення експорту сталевої продукції на 50-60%, тобто мінус 1,3-1,5 мільйона тонн. Втрати валютних надходжень держави становитимуть від 850 мільйонів до 1 мільярда доларів на рік", – прогнозує директор GMK Center.

Найбільші обсяги експортних поставок Україна втрачає в сегменті листового прокату, що загрожує падінням виробництва цієї продукції на 35-40%. Експорт довгомірного прокату впаде на 65%, через що країна ризикує втратити чверть виробництва. Квота на порожнисті профілі скорочена на рекордні 85%. Серед усіх країн-партнерів гірші обмеження ЄК запровадила лише для Туреччини.

Втрата 1,6 млн тонн металургійного експорту вдарить по суміжних галузях. "Квотування призведе до падіння доходів Укрзалізниці та зменшення замовлень у машинобудуванні, що потягне вниз усю економіку", – прогнозує Зінченко.

За його словами, поєднання CBAM ("вуглецевого мита") і нових квот робить українську продукцію неконкурентоспроможною на ринку ЄС. Особливо при використанні у виробництві більш дорогої імпортної електроенергії з ЄС.

Натомість конкуренти працюють у комфортніших умовах. "Індія, Туреччина та Китай субсидують металургію, а виробники з Індонезії та Малайзії можуть продавати метал у ЄС на 20-30 євро дешевше за український", – каже Зінченко.

Переспрямувати поставки нема куди. За оцінками OECD, світовий надлишок сталі сягнув 500-700 млн тонн. Цей профіцит викликав проблеми навіть на українському ринку: за останні три роки імпорт сталі з Туреччини зріс у рази.

"Конкуренти витискають українських металургів навіть із власного ринку. Майже 40% сталі із загальних чотирьох мільйонів тонн, які споживає країна, – турецькі", – зазначає Зінченко. Отже, розмови про переорієнтацію експорту втрачають сенс.

Реакція українського бізнесу

Металурги обурені низькими квотами, які ігнорують воєнні реалії і ставлять виробників у програшні умови. Брюссель не почув українських аргументів.

"Йшлося радше про констатацію ухваленого рішення, ніж про реальний переговорний процес. Водночас значну частину квот перерозподілили на користь інших країн, хоча саме Україна є стратегічним партнером Євросоюзу і державою-кандидатом на вступ до ЄС", – зазначають у групі "Метінвест".

Головна претензія українських металургів – до методології розрахунку розміру квот. Єврокомісія взяла за базу показники імпорту до ЄС у 2022-2024 роках.

"Цей період був найскладнішим для української металургії за всю історію незалежності. Після початку великої війни багато підприємств були змушені скоротити або призупинити виробництво, а блокування портів паралізувало традиційні канали експорту", – пояснюють у компанії "АрселорМіттал Кривий Ріг".

У компанії додають, що встановлені ліміти на експорт ігнорують відновлення виробництва, логістики та ринкових позицій у Євросоюзі у 2025 році.

Помилка у квотах

Через квотування експорт безшовних труб з нержавіючої сталі може впасти на 42%, інших труб – на 50%. Це дискримінація галузі, заявляє компанія "Інтерпайп".

Річний ліміт 80,7 тис. тонн для категорії "інші безшовні труби", на думку компанії, занижений через помилку в обрахунках. "Єврочиновники не врахували значну частину українського експорту за 2022-2024 роки, хоча ці постачання офіційно підтверджені Євростатом. Хоча Київ застерігав Єврокомісію про помилку в даних, ліміт для України занизили щонайменше на 30%", – стверджують там.

"Інтерпайп" також звертає увагу на відсутність пільгового режиму для України як країни-кандидата: її прирівняли до експортерів із надлишковими потужностями.

Генеральний директор "Інтерпайпу" Лука Занотті вважає рішення Брюсселя несправедливим ударом по українській металургійній промисловості, яка продовжує працювати в прифронтових регіонах під час війни.

"Розподіл квот не враховує важких економічних наслідків для тисяч працівників та громад, які залежать від металургії. Новий захисний механізм має долати проблему глобальних надлишкових потужностей, але Україна явно не є частиною цієї проблеми. Очікую, що Європейська Комісія відкоригує дані в категорії безшовних труб для України до кінця третього кварталу 2026 року. Це єдиний справедливий спосіб усунути помилки", – зазначає керівник компанії.

Квоти, податки та додаткова бюрократія

Формально Брюссель залишив Україні можливість безмитно експортувати метал понад індивідуальні ліміти в межах загальної квоти для країн, які мають з ЄС угоди про вільну торгівлю. Проте цей механізм діє за принципом "живої черги": хто перший довезе та розмитнить сталь, той і забере залишки безмитної квоти.

"Загальні квоти, найімовірніше, будуть вичерпані великими світовими експортерами в перші дні кожного кварталу. Подальше постачання обкладатиметься митом у розмірі 50%, що робить експорт більшості видів української сталевої продукції економічно недоцільним", – говорять у "Метінвесті".

Ускладнює ситуацію нове правило "плавлення та розливання" (Melt and Pour), яке стартує 1 жовтня і зобов'язує документально підтверджувати реальне походження сталі. Це має перекрити лазівки для Китаю, який розплавляє і заново прокатує свою сталь у третіх країнах, щоб приховати її китайське походження. З цією ж додатковою бюрократією на кордоні зіткнеться і Україна.

Нові квоти ЄС у поєднанні з "вуглецевим митом" створюють для українських металургів ефект "подвійного удару". Поки в "Метінвесті", для якого "спільний ринок" є головним споживачем його продукції, оцінюють потенційні втрати експорту, "ArcelorMittal Кривий Ріг" відкрито попереджає про критичні загрози.

"У короткостроковій перспективі це втрата контрактів та зменшення валютних надходжень. У довгостроковій – ризики зупинки окремих виробничих ліній, скорочення інвестицій у модернізацію та декарбонізацію", – повідомили в компанії.

Втрати українських металургів вигідні Росії. "Країна-агресор роками вкладає значні ресурси, щоб витіснити українську металургію з ринку ЄС. На жаль, ухвалене рішення об'єктивно працює на досягнення цієї мети", – вважають у "Метінвесті".

Як захистити українську сталь

Зінченко констатує парадокс: під час активізації євроінтеграційних процесів ЄС закриває від України свій ринок. "Якщо до великої війни наш експорт становив 4,5-5 мільйона тонн, а до підписання угоди про вільну торгівлю з ЄС сягав 6,5 мільйона тонн, то тепер нас затисли в рамки мільйона тонн", – каже він.

На думку Зінченка, уряд має перейти до жорсткої торгової дипломатії і переконати партнерів пом'якшити умови, посилаючись на війну як форс-мажор.

"Терміновий перегляд лімітів має стати ключовим завданням для українських дипломатів до кінця третього кварталу 2026 року, як того вимагає профільний бізнес. Ми маємо такий досвід із квотами на аграрну продукцію", – резюмував він.

У 2025 році Євросоюз скасував безмитний імпорт української аграрної продукції. Хоча оновлені квоти зросли порівняно з їхнім довоєнним рівнем, вони були нижчими, ніж фактичний експорт українських товарів у ЄС у 2024-му.