Бюджет, который никому не нравился

Якось так сталось, що донедавна люди, які платять податки і люди, які існують за рахунок цих податків жили окремим життям.

Не те, щоб вони не знали один про одного, напевне підозрювали про існування, але якось цим абсолютно не переймались. 

Бізнес платив державі, бо чиновники як клас, з’явились раніше, ніж український бізнес.  А бюджетники отримували свою зарплату, бо… так було завжди.  Бюджетників взагалі не хвилювало звідки беруться гроші "в тумбочці", головне, щоб вчасно індексували та підвищували.

А бізнес особливо не переймався, куди діваються податки – головне, щоб залишили в спокої.  Що держава це всього на всього посередник, а бюджетники живуть за рахунок сплачених українцями податків – говорили лише кілька десятків "далеких від життя" лібералів.  

І от настає 2015 рік, який дарує нам унікальну ситуацію. 

Міністерство фінансів подає в парламент проект бюджету, який не влаштовує майже усіх.  Бізнес проти, бо звужується спрощена система, а це значить треба буде більше платити незрозуміло за що. Бюджетники проти, бо вони і так бідні, а тут не те, що індексація, а реальне скорочення бюджетних видатків. 

І тут нарешті "двоє звіряток" намацали одне одного.  Фактично ті, хто платять податки, настільки ж незадоволені ситуацією, як і ті, кого вони наймають на ці гроші.  Мало того, спрощенці обіцяють протести на тих же вулицях, що і бюджетники.

Але такий збіг обставин, це не єдине, що окреслює потенційний потужний зсув у суспільній свідомості.  

Якщо відверто, то увесь "сир-бор" із зменшенням видатків та збільшенням податків відбувається лише з однією досить благородною метою – вирішити проблему єдиного соціального внеску (зменшити цей податок), який вже давно називають основною причиною існування конвертів та інших тіньових явищ. 

І ніби всі погоджуються, і ніби все зрозуміло, але…  ніхто не готовий платити за таку потрібну і давно перезрівшу реформу.

На цьому етапі адепти податкової реформи стверджують, що треба ще більше скоротити податки і не чіпати спрощенців і обіцяють, що все саме налагодиться (що робити з бюджетниками поки все налагоджується – не уточнюють). 

Спрощенці просто кажуть – не за наш рахунок і їх можна зрозуміти.  А що ж бюджетники? Бюджетники доводять, що без них країна розвалиться.

Яке ж рішення? На жаль, "безкоштовно" таку реформу - зменшення ЄСВ - провести не вдасться. Це перше, що потрібно усвідомити.  Хто саме заплатить – це повинно бути політичне рішення. 

Єдине, що відомо, що емісією (читай девальвацією) заплатити за такі зміни нам ніхто не дозволить (мається на увазі МВФ).  Бо новий девальваційний шок може бути для нас останнім.

Враховуючи суспільний резонанс важко передбачити в якій формі буде прийнятий бюджет і чи збережеться взагалі ідея скорочення ЄСВ.  Але в будь-якому випадку поточна спроба зрізати ЄСВ вже увійде в історію як найбільш рішучий крок в цьому напрямку.

 Також, важко переоцінити важливість тієї дискусії, яка розгорнулась на фоні спроби хоч щось суттєво змінити у закостенілій системі: в повний голос звучить питання від бізнесу – за що ми платимо?

 І нарешті, це буде перша спроба зменшити реальну вартість утримання держави для переважної більшості рядових платників податків, які звикли платити цей ЄСВ. 

Натиснути для збільшення

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.