Прокурори почали наповнювати держбюджет

У Миколаївській, Донецькій, Сумській і Тернопільській областях використовується нова схема наповнення бюджету.

Місцеві відділи Держкомзему складають акти про захоплення так званих проектних доріг і лісосмуг, і на підставі цих висновків прокурор області порушує кримінальні справи проти агрофірм, які орендують великі площі землі.

Незважаючи на сумнівність звинувачень, аграрії не наважуються оскаржувати такі дії і платять - не тільки до бюджету. Після цього справи закриваються.

"У 2010 році у якійсь інстанції, можливо, у Кабміні, виникла ідея брати з аграріїв гроші за наявні на полях проектні дороги і лісосмуги. При цьому стверджується, що вони розташовуються на землях державної власності. Насправді, у законодавстві нема поняття "проектні дороги", і на місцевості вони не виділені. Відсутні й документи, які підтверджують, що держава є власником цих доріг", - розповів голова громадської організації "Селянський фронт" Аркадій Корнацький.

За його словами, об'єктами переслідувань стають агропідприємства, які орендують кілька тисяч гектарів землі. Річ у тім, що для порушення кримінальної справи розмір завданої державі шкоди має бути не меншим, ніж 48 тисяч гривень. Площі для нарахування такої шкоди мають лише великі підприємства.

Корнацький є власником компанії "Агрофірма Корнацьких", яка обробляє близько 16 тисяч гектарів полів. Влітку 2010 року генеральний директор його фірми Олег Кирилюк був звинувачений у заподіянні державі шкоди на 54 тисячі гривень.

"30 серпня прокурор Миколаївської області порушив щодо мене справу, начебто я з корисливих мотивів, використовуючи службове положення, самовільно зайняв земельні ділянки, під якимись невідомими нікому проектними дорогами і лісосмугами. Зараз справа знаходиться у суді", - заявив Кирилюк.

Хоча прокуратура розраховує відносно невелику суму збитків, згодом вона блокує роботу підприємств. У випадку з Корнацьким її дії призвели до закриття компанії, яка щорічно сплачувала мільйони гривень податків та орендної плати.

Нова схема наповнення бюджету лише у чотирьох областях України може призвести до недоотримання сотень мільйонів гривень тим же бюджетом.

Як це робиться

Звинувачення проти директора "Агрофірми Корнацьких" базується на акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства, який був складений 21 червня інспектором місцевого відділу земельних ресурсів.

За словами звинуваченого, цей документ має містити карту з позначеннями, де і яку землю захопило підприємство, проте в акті на місці карти - біла пляма.

Аналогічним чином будується звинувачення на адресу колишнього голови сільськогосподарського приватного підприємства імені Шевченка Альберта Ельсона. Йому теж закидають завдання шкоди шляхом самовільного захоплення земель державної власності під проектними дорогами.

"Умисно завдав Синюхинобрідській сільській раді шкоду в розмірі 51 тисяча гривень", - значиться у постанові про порушення кримінальної справи.

Справа Ельсона вже у суді, але четверте засідання поспіль Держкомзем не може надати карту місцевості, де були б позначені проектні дороги.

"Працівники Держкомзему не можуть в суді сказати, що я порушив. Не відгукуються вони і на пропозицію вийти на поле і показати ці дороги. Кажуть, що ці об'єкти в натурі не виділені, але є на карті", - зазначив Ельсон.

"Це незрозуміла цифра. Розрахунок на те, що судам абсолютно байдуже, є злочин чи ні. Питання тільки в тому, скільки занести за закриття справи", - коментує ситуацію адвокат Корнацького Тетяна Монтян.

Названа сума завданої державі шкоди є мізерною, і це дає привід говорити про штучне відкриття справи. "Я з 2003 року обробляв більше 3 тисяч гектарів землі. Якщо я платив мільйон орендної плати і більше 300 тисяч гривень податків, то хіба я не міг сплатити 51 тисячу за ці дороги?" - дивується Ельсон.

Такий же несуттєвий збиток на тлі оборотів "Агрофірми Корнацьких". "Ми щороку платили до бюджету 5 мільйонів гривень податків. Зараз підприємство не працює, бо хтось "нашкріб" ці 54 тисячі віртуального збитку", - каже Корнацький.

У Мінагрополітики поки що немає жодного звернення агрофірм з цього приводу, тож і розслідувати нема чого, зазначив директор департаменту правової і законопроектної роботи МінАП Олександр Собовий.

Однак за словами Корнацького, подібних випадків він знає чимало.

"На жаль, компанії часто платять кошти, які з них витискають. Вони просто не вірять, що зможуть довести у суді свою правоту. Там йдеться не лише про сплату грошей до бюджету, а й про "внески" для прокуратури", - підкреслив бізнесмен.

Після останньої процедури, каже він, відбувається суд, на якому звинувачений має визнати свою провину. На тому ж засіданні прокурор просить закрити справу, тому що агрофірма погодилася відшкодувати державі гроші і почати платити регулярно.

Спочатку Корнацький теж намагався врегулювати ситуацію без суду. "Незрозуміло, куди це перераховується. Для платежів повинні бути якісь правові підстави - або договір про оренду землі, або ще щось. Просто так заплатити на підставі письмової вимоги прокурора неможливо", - зазначив він.

Згодом аграрій змінив тактику і вирішив добитися не лише закриття справи Кирилюка, а й покарання посадовців миколаївського відділу Держкомзему і прокуратури. Зокрема, він висунув претензії до прокурора Миколи Стоянова.

"Зверталися і до суду, і до голови облдержадміністрації, і до президента. Жодної допомоги. ОДА не хоче втручатися. Обласний прокурор Стоянов - людина впливова, скрізь має своїх людей. Ми будемо боротися", - підкреслив Корнацький.

Дороги, яких немає

Корнацький та Ельсон наполягають, що справи проти них сфабриковані. "Проектних доріг і лісосмуг не існує ні юридично, ні фактично", - зазначають вони.

Проектні дороги - це винахід початку 1990-х років. Напередодні приватизації землі хтось з авторів земельної реформи припустив, що окремі особи захочуть відокремити свою землю від інших ділянок. Для цього посеред поля вони захочуть побудувати окрему дорогу, по якій діставатимуться своїх двох гектарів.

Так з'явилися "проектні дороги", а пізніше - "проектні лісосмуги", якщо власних захоче огородити ділянку деревами. Під такі об'єкти мало відводитися до 15% земель, але жодного закону з цього питання не прийнято. "Законодавством не визначено існування проектних доріг і лісосмуг", - підтвердив Собовий.

Відомо лише, що під час розпаювання ріллі ці дороги вирішили відводити за рахунок приватних наділів. Монтян вважає, ці дороги - лише вдалий привід для наповнення державного бюджету, дефіцит якого нині становить 5% ВВП.

"Цих доріг нема, і їх не може бути. Там ніхто не може показати і квадратного міліметра державної землі. Це все приватні поля. Просто хтось комусь дав вказівку будь-якою ціною наповнювати державний бюджет", - зазначила Монтян.

Корнацький вважає, що коли буде вичерпана тема з проектними дорогами, чиновники легко сфальсифікують будь-яку іншу подібну справу.

"Вона може стосуватися екології або будівництва. Прокуратура швидко знайде порушення і перетворить тисячі керівників агропідприємств на кримінальних злочинців. Наслідком стане закриття бізнесу", - зазначає він.

Як "шиється" справа

Позиція прокуратури бездоганна. За словами юристів, їй навіть не треба доводити, що земля державна. Достатньо довести, що вона належить комусь іншому.

Ще комфортніший статус у Держкомзему. За словами партнера юрфірми ILF Ярослави Оніки, доведення лежить на прокуратурі і суді, а Держкомзем не зобов'язаний посилатися на правові акти щодо орендної плати за землю.

Втім, аграрії теж мають сильні позиції. За словами керівника Західноукраїнської філії адвокатського об'єднання Arzinger Маркіяна Мальського, правовий статус проектних доріг і лісосмуг справді не визначений.

"Саме тому характеризувати будь-які підстави для звинувачень у порушенні норм користування чи неналежного набуття у власність неврегульованих об'єктів, а також визначити форму власності останніх досить важко", - пояснив він.

Нині тяганина зосередилася на одному моменті: слідчі мають довести, що селяни знали про необхідність вносити орендну плату за проектні дороги.

"Відповідно до Земельного кодексу, органи влади продають державну чи комунальну землю або права на них громадянам, юридичним особам та іноземним державам. За наявності відповідного правочину використання ділянки не вважатиметься самовільним її зайняттям. Важливим залишається питання, чи мало підприємство підстави для використання цієї землі", - зазначає юрист.

За словами Корнацького та Ельсона, Держкомзем щорічно підтверджував, що агрофірми діють законно. "Я отримав його висновок, що мої договори укладені за законом. За ними я обробляв землю єдиним масивом", - сказав Ельсон.

Органи прокуратури намагалися довести умисний злочин, каже Корнацький.

"Фальсифікація відбувалася так. Слідчий прокуратури разом з міліцією та інспекторами райземвідділу приїжджають до сільрад, які розташовані на території підприємства, і пропонують сільським головам підписати свідчення, що начебто вони телефонували керівнику агрофірми і просили заплатити за ці дороги. Тобто спонукали посадових осіб до лжесвідчень", - розповідає бізнесмен.

Залучали й селян. "Вивозили людей на поле і фотографували їх. Потім складали протокол і пропонували людям його підписати. Люди питають, що там. "Дороги немає серед озимини? Немає. Ось це і підпишіть", - переказує Корнацький.

Поки що ці дії завершилися закриттям "Агрофірми Корнацьких". Зупинити діяльність підприємства та звільнити всіх робітників власник вирішив після того, як слідчий видав постанову про виїмку документації.

Тиждень тому "Економічна правда" звернулася із запитом з цього питання до Генпрокуратури, однак відповіді не отримала. Проігнорував питання "ЕП" і Держкомзем, а у Мінагрополітики "забули" відповісти, чи їм відомо про вказівку вимагати з агрофірм кошти до бюджету.

Думка експерта

Сталося так, що Наталя Буянська мимоволі взяла участь у підготовці до порушення кримінальної справи проти підприємства Корнацького.

Саме до неї приїздили працівники прокуратури з проханням підтвердити, що проектні дороги і лісосмуги існують. Також від неї вимагали засвідчити, нібито аграріям пропонували укласти договір оренди цих земель, але вони відмовилися.

- Вам відоме поняття "проектні дороги"?

- Цей термін використовують лише у Держкомземі. Він з'явився при розробці проекту розпаювання земель. Його придумали для того, щоб людина чи підприємство могли під'їхати до ділянки, якщо захочуть відокремитися.

- Як розраховується шкода, заподіяна державі?

- На початку року сільгоспвиробник їде до відділу земельних ресурсів району, йому дають довідку, у якій вказують, скільки землі він використовує. З цією довідкою він йде у податкову, і йому нараховують плату за землю. Але справа у тому, що проектні дороги треба орендувати, а орендна плата значно вища, ніж податок.

- Як земельні відділи рахують шкоду, якщо у них нема карт?

- У них є карта проектними дорогами. Це загальна карта, вони їх якось позначають кольорами. Як саме вираховують, скільки там доріг, і яка сума збитків, я не знаю. Досконало вирахувати рух паїв неможливо. То спадщина, то людина вмерла, то ще щось. Мене часто викликали у прокуратуру, і кожного разу цифра змінювалася.

- Тобто держава хоче, щоб агропідприємства ці ділянки, за які нараховується плата за землю, ще й взяли в оренду?

- Так, хоча дороги створені за рахунок приватних паїв. Раніше вони були у колективній власності і не могли знову стати державною власністю. Не було ні постанови, ні положення, що в разі відокремлення паїв ці ділянки повинні перейти назад у державну власність.

Ну добре, вони хочуть здати в оренду. А якщо якась людина захоче вийти масивом землі і самостійно використовувати цю ділянку? Їй же треба буде на місцевості зробити цю дорогу. До якого часу вони будуть орендувати? На якій підставі змінюватимуть цільове призначення?

Коли ми зверталися з цим питанням в область, нам відповіли, що це правова колізія. Тільки ця правова колізія переросла у кримінальну справу.

- Для внесення орендної плати потрібен договір.

- А щоб підписати договір оренди, земельний відділ повинен був виготовити проект відведення землі на ці дороги. А потім укласти цей договір на аукціоні.

У нас же сільськогосподарський виробник, який орендує паї, повинен іти на аукціон. Виходить, на ці дороги ще хтось має право претендувати? Якщо хтось візьме ці шляхи в оренду, а паї буде використовувати інша структура, дороги можуть коштувати дорожче, ніж сам пай.

- А щоб здати в оренду, земля має бути у державній власності?

- Обов'язково! Але на це нема правових підстав. Чия сьогодні та земля? Ніби і не людська, ніби і не державна, а "загальне користування" - такий собі фантом.

- Договорів оренди не було?

- Не було.

- А який закон регулює, що сільгоспвиробники повинні сплачувати орендну плату за проектні дороги та лісосмуги?

- Нема такого закону. Взагалі ніде поняття "проектні дороги" нема. Рілля повинна бути або в оренді, або у приватній власності.

- На підставі чого тоді вираховувалися розміри шкоди?

- Самозахоплення. Навіть тих, кого зараз оштрафували, через певний час знову оштрафують. Люди і хочуть зробити ці документи, а підстави законної нема. Причина - не визначене право власності на ці дороги.

- Тобто вони знаходяться у приватній власності, але держава вважає, що це державна власність, і хоче за це мати орендну плату?

- Так. Коли держава видавала колишнім колгоспам загальний акт на право користування землями господарства, дороги не були вказані. На зборах люди вирішили, що кожен з паю по сотці дасть на ці дороги. Їх визначили як землі загального користування. У чиїй вони власності, ніхто сказати не може.

- Чи існує така юридична категорія, як землі загального користування?

- Ні.

- Що вас змушували підписувати?

- Сказали, що це фронтальна перевірка для визначення кількості проектних доріг у господарстві. Мене викликали тричі. Писала, що знаю про їх наявність. Буквально списувала з того, що мені давали.

Тоді була довіра і до земельних ресурсів, і до прокуратури. Я не думала, що все перейде хоча б в адміністративну відповідальність, не то що у кримінал.

На четвертий раз я дізналася, що це кримінал, і відмовилася давати пояснення. Виходить, що на підставі саме моїх пояснень порушили кримінальну справу проти людей, які і село утримують, і соціальну сферу, і створюють робочі місця. Нам дуже пощастило. Є села, де нема таких підприємств. Виходить, я своїми руками...

- Ви сказали, що дороги є, і на підставі ваших слів порушили справу?

- Я не сказала, що вони є. Вони передбачені. А на мене тиснули, щоб я сказала, що дороги існують, і що я попереджала, що за них треба платити.