Сподівання на те, що для забезпечення проведення Євро-2012 в українську економіку будуть залучені колосальні приватні інвестиції, не виправдались, тому основний тягар ляже на кишені платників податків.

Тож, тепер для України основним є вже не модернізувати повністю інфраструктуру міст-господарів, адже за цим показником беззаперечно веде перед Польща, а встигнути добудувати хоча б те, що необхідно, передає Радіо "Свобода".

Коли Україна отримала право проводити у себе фінальну частину Євро, тодішній уряд прогнозував, що на державу ляже близько 18% витрат на підготовку до чемпіонату, а решту на себе візьмуть приватні, й серед інших, іноземні, інвестори, зауважує голова Комітету економістів України Андрій Новак.

Однак, за його словами, обіцяного сплеску інвестування не відбулося, тож тепер українські платники податків повинні покрити 85-90% усіх "футбольних" витрат.

Та навіть попри те, що будівництво хоча б необхідних об'єктів, зокрема, стадіонів та аеропортів, завершиться вчасно, проведення чемпіонату - інвестиційний провал для України, стверджує економіст.

"Ми повинні розуміти, що державні інвестиції збільшуються за рахунок державного боргу. Тобто, в економічному сенсі проект Євро-2012 в Україні - це величезний борговий злет. Ми фінансуємо ці об'єкти і проведення цього заходу за рахунок непідвищення в майбутньому соціальних стандартів для пенсіонерів, бюджетників, студентів - тобто для всіх тих, хто фінансується з державного бюджету", - пояснює він.

Експерти говорять про перетворення в Україні футбольного турніру на майданчик для впровадження різних корупційних схем.

Зокрема, координатор кампанії "Європатруль" В'ячеслав Коновалов переконаний у штучному нагнітанні "нервової обстановки" навколо будівництва, що сприяє збільшенню обсягу коштів, закладених у бюджети окремих проектів.

"Держава повинна була виступити локомотивом, а приватні інвестори повинні були прийти слідом за нею. Цього не відбулося. Більше того - основні об'єкти, зокрема, аеропорти, в основному подорожчали у два, два з половиною рази. Складається враження, що є бажання просто освоїти кошти державних інвестицій замість того, щоб вчасно підготуватись", - зауважує він.

Треба розуміти, що інвестора приваблюють сприятливі умови ведення бізнесу, а не проведення того чи іншого заходу, додає Коновалов.

Основна надія для української сторони - залучення представників малого бізнесу. Однак, на думку експерта, ухвалення Податкового кодексу не сприятиме їхній активності.

У польському варіанті держава бере на себе 60% усіх витрат на проведення чемпіонату, говорить перший секретар посольства Польщі в Україні Аркадіюш Сарна.

Тобто, держава є основним інвестором, так само, як і в Україні.

Проте, на його думку, основна різниця між двома країнами-організаторами полягає в тому, що Польща як член Євросоюзу претендує на покриття частини фінансування з кишені європейської спільноти.