На жаль, схвалена урядом і Верховною Радою пенсійна реформа нічого не змінила і тільки продовжила економічну агонію пострадянської системи в Україні.

Свідченням тому є стійке зменшення населення і прагнення мільйонів людей заробляти і жити далеко не в Україні.

Для забезпечення інтересів суспільства у сфері функціонування праці була розроблена та обґрунтована альтернативна концепція пенсійної реформи.

Вона пропонує обмежити рівень сукупного вилучення державою грошового еквівалента реалізованої громадянином праці до 1/3, замінити солідарну систему пенсійного забезпечення накопичувальною, встановити можливість успадкування пенсійних накопичень у страховій системі пенсійного забезпечення.

Для цього на законодавчому рівні треба припинити утворення нового солідарного пенсійного стажу шляхом повного припинення нарахування ЄСВ.

Натомість потрібно почати нагромадження коштів кожним працівником для себе на спеціальному рахунку у довільній фінансовій установі, де держава гарантує саму суму пенсійних нагромаджень і проценти на них за ставкою рефінансування Нацбанку, а залишок коштів буде успадковуватися.

Також слід подбати про наповнення сімейного бюджету громадян результатами їх праці, не відібраної державними податками і не відособленої примусовими "соціальними внесками". Для цього, крім ліквідації ЄСВ, пропонується встановити ставку ПДВ на рівні 12%, а решту податків залишити на теперішньому рівні.

Крім того, виплачувати поступово зростаючі пенсії пенсіонерам із "солідарним" стажем, яких з часом буде все менше, пропонується з державного бюджету, відповідні витрати з якого будуть зменшуватися до повного погашення боргу.

Не зайвим для розкручування маховика економіки буде і зміна принципу адміністрування ПДВ. За нинішніх умов цим податком здебільшого оподатковується не додана вартість, а рух коштів.

Одним з найважливіших моментів реформування повинна бути ліквідація інституції податкового агента як пережитку тоталітарної системи.

Ця інституція є круговою порукою в умовах, коли особисте виконання податкових зобов'язань неможливе. Це дає змогу завуалювати перевищення податкових зобов'язань над розміром джерела фінансування. Між тим, лише свідоме виконання громадянами своїх обов'язків обумовлює свідому побудову держави.

Таким чином, пропонується поступово замістити джерела фінансування пенсійних потреб суспільства, водночас усунувши проблему надмірного соціального та податкового навантаження на зарплату. За нинішніх умов це є головним чинником (причиною) тінізації економіки та інших її проблем.

Пенсіонери, які будуть виходити на пенсію після ухвалення передбачених концепцією змін до законодавства, отримуватимуть пенсію за віком з двох джерел: з бюджету в тій частині, яка припадає на стаж, і зі свого приватного пенсійного рахунку, де на залишок коштів буде нараховуватися відсоток, а після смерті власника кошти успадковуватимуться за звичайними правилами успадкування.

Заміщення джерел фінансування пенсійної потреби протягом 35 років на умовах внесення 10% зарплати під 6% річних з помісячною капіталізацією

Пенсіонери, що матимуть певну кількість "солідарного" пенсійного стажу, отримуватимуть пенсію з двох джерел

Що це дасть?

1) Забезпечить баланс взаємодії основних суспільних інститутів: сім'ї, родини, громади, праці, нагромаджень, утворення приватної власності від легально реалізованої в економіці високоефективної найманої праці, створить можливість успадковувати пенсійні накопичення та передавати їх родині.

2) Забезпечить джерела фінансування бюджетів усіх рівнів включно з сімейними та фондів соціального споживання.

3) Забезпечить прив'язку вартості національних грошей до кількості та якості реалізованої праці, стабілізує їх.

4) Надасть перебігу суспільних та економічних процесів природного характеру, усуне штучність і надуманість, за якими часто ховаються меркантильні інтереси.

5) Перемістить відносини між роботодавцем і працівником на якісно інший рівень цивільних відносин, при яких Кодекс законів про працю стає рудиментом, а організація цих відносин відбувається на підставі двосторонніх договорів.

6) Забезпечить природне функціонування праці, гідну її мотивацію, а відтак — зростання економіки і наповнення державного бюджету.

7) Дозволить громадянам стати головними інвесторами держави, а обов'язком держави стане збереження коштів громадян і створення умов для інвестування цих грошей з метою гідної капіталізації — нагромадження відсотків і примноження капіталу, який належить широкому колу громадян, а не купці олігархів.

Розрахунки підтверджують безпечність застосування змін, пропонованих концепцією, навіть без ризику касового розриву.

Проблема, яка висвітлюється у концепції, загрожує національній безпеці України: виключення з відносин обміну в суспільстві єдиного економічного ресурсу — легальної найманої праці, яка є одним із соціальних чинників українського суспільства. Результат — ослаблення економіки України і самого суспільства.

Таке реформування буде вигідним і для держави, і для громадян, бо є зрозумілим і прийнятним для суспільства. У цьому сенсі концепція має ширше значення для економіки, ніж просто концепція пенсійної реформи: вона забезпечить належне функціонування і взаємодію соціальних чинників суспільства.

Запропоновані зміни дозволять змінити економічну модель суспільства у напрямку притаманних йому умов суспільного буття та взаємодії і стануть гідним протиставленням України всім агресорам, у першу чергу тим, які так прагнуть поширити на неї свій "соціалістичний табір", не кажучи про "мір".

В результаті Україна стане не тільки країною мрії президента Зеленського, а й країною мрії мільйонів людей, які втомилися десятиліттями чекати на припинення практики "спільного казана" і які мільйонами виїжджають на заробітки за кордон.

Співавтори: Зиновій Бокійчук, Новояворівськ, інженер, товариство "Мале коло", Валерій Пономаренко, Донецьк, приватний підприємець