Уповноважені економічні оператори: хто вони і навіщо потрібні

Україна історично має на диво вигідне розташування для міжнародних транспортних комунікацій, транскордонної торгівлі і транзиту товарів.

Магістральні шляхи з Азії в Європу, наявність потужних морських портових хабів і потенціалу транспортної авіації - фактор, що міг би зробити Україну одним з чільних гравців міжнародної торгівлі та логістики у східноєвропейському регіоні.

Досить згадати проект транспортного коридору з Європи до країн Сходу в обхід РФ.

15 січня 2016 року з портового терміналу в Чорноморську (колишній Іллічівськ) вирушив демонстраційний рейс контейнерного потяга за маршрутом Україна - Грузія - Азербайджан - Казахстан - Китай.

І це лише одна з можливостей України грати провідну роль на ринку світових вантажопотоків.

Натомість ми посідаємо "почесне" 109-те місце у рейтингу Світового банку Doing Business за індикатором "міжнародна торгівля".

Це означає, що компанії, чий бізнес пов'язаний з імпортом-експортом товарів, не почуваються комфортно в нашій країні.

Задля компенсації ризиків вони змушені виставляти надвисоку маржу, щоб вийти на рівень рентабельності. А це підвищення собівартості товарів та послуг.

Що саме заважає українській міжнародній логістиці розвиватися?

Це і кричуща інертність процедур державного контролю, і технологічна відсталість інфраструктури. А найголовніше - тотальна забюрократизованість, що становить головне джерело корупційних ризиків для бізнесу.

Як вийти з даної ситуації, розраховуючи на максимально короткострокову перспективу? Адже часу на розробку "дорожніх карт" в України не лишилося. Треба заробляти "тут і зараз", надати робочі місця, гарантувати повернення інвестицій та умови для міжнародної інтеграції.

УЕО - швидке рішення

Громадське експертне середовище переконане, що найбільш ефективним рішенням є запровадження в Україні інституту уповноважених економічних операторів - УЕО.

Це всесвітня практика взаємодії між бізнесом і державою, яка довела свою ефективність у процесі розвитку конкурентного середовища та створення клімату довіри між бізнесом і державою.

Це спеціалізований аудит, проведений митними органами щодо окремого суб'єкта бізнесу. Аудит, що надає бізнесу акредитацію надійного оператора міжнародної торгівлі, засвідчує ступінь довіри з боку державного регулятора.

Більше того, підтверджена довіра держави до суб'єкта господарювання в одній із країн відкриває йому зелене світло в інших країнах, що приєдналися до співпраці УЕО та домовилися про взаємну акредитацію.

Така практика існує з 2005 року, відколи низка провідних економічних гравців світу уклала угоду щодо Рамкових стандартів безпеки і полегшення світової торгівлі ВТО. Згідно з цією угодою і була запроваджена концепція УЕО.

Активізація зовнішньоекономічної діяльності українського бізнесу, зростання участі українських перевізників у ланцюгу транскордонних поставок рано чи пізно змусить українську митницю вдатися до докорінної модернізації.

Інакше в сучасних умовах буде неможливо впоратися з потоком вантажів, гарантувавши при цьому бізнесу мінімальний комфорт перетину кордону та дотримання часових стандартів.

Попри передбачений законодавством час митного оформлення вантажів до чотирьох годин, за даними Світового банку, уже зараз експортні формальності в Україні тривають в середньому 26 годин. Імпорт може вимагати вдвічі більше часу на митні формальності, хоча в країнах ОЕСР на це йде не більше дев'яти годин.

Водночас митниця встановлює жорсткіші умови роботи для своїх підрозділів. Уже відбулося 30-відсоткове скорочення кадрів. При цьому нічим не забезпечена ефективність роботи решти митників.

Реформа митниці - це не лише оптимізація персоналу, це нова функція структур митного контролю і нова парадигма взаємодії з підприємництвом. Саме цю парадигму в багатьох країнах світу з успіхом реалізує УЕО.

Інститут УЕО робить залучення митниці мінімальним і зазвичай дистанційним, дозволяє використовувати принцип декларативної згоди, здійснювати перевірку документів після випуску товарів, тобто пост-митний контроль, що значно скорочує потреби нарощувати штат митниці за умов росту товаропотоків.

Зараз митниця перевіряє, чи здійснено контроль товарів ветеринарами, санітарами та іншими інспекціями як на ввезенні, так і вивезенні. Це абсолютно нерелевантно з точки зору міжнародної практики.

Дублюючу ревізію при вивезенні товарів слід скасувати, адже країна-імпортер відповідно до прийнятих нею стандартів сама піклується про безпечність товарів, що прибули на її територію. Щодо ввезення товарів співпраця митниці з УЕО дозволятиме делегувати самому УЕО проведення необхідних видів контролю.

Запровадження подачі перевізником короткої ввізної декларації - ENS - до моменту ввезення товарів в Україну, за міжнародною практикою, даватиме можливість порівняти дані декларанта і перевізника. Це інструмент оцінки ризиків до прибуття товарів та істотного прискорення процедури оформлення вантажів.

Сам собі митниця

УЕО - не просто статус підприємства, що ототожнює його прозорість, надійність та легітимність.

Сертифікат УЕО дає право підприємству отримати від митниці дозволи на здійснення левової частки митних формальностей самостійно. Отже, це економія часу та коштів підприємця на додачу до репутації надійного контрагента.

УЕО має переваги перед спрощеним алгоритмом митного оформлення ІМ 40 ЕА.

Так, УЕО може використовувати дозвіл на застосування загальної гарантії, щоб відпускати товари просто на своєму складі і лише потім здійснювати митні платежі. УЕО також не обмежений у застосуванні спрощень до операцій з товарами, за якими здійснюється нетарифне регулювання.

Для України система УЕО - один з ефективних кроків євроінтеграційного напряму. Це і шлях до "під'єднання" України до глобального ланцюга безперервного товарообігу, адже тільки в ЄС нараховується близько 13,6 тис компаній зі статусом УЕО, у США - майже 11 тис.

Бути частиною цього торговельного консорціуму - запорука розвитку цілого спектра імпортно-експортних бізнесів та міжнародного вектора економіки України.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.