План Маршалла для нової парламентської коаліції

В Україні знову криза влади.

Більш того, країна впритул підійшла до революційної ситуації, коли верхи не можуть, а низи не хочуть жити по-старому.

В Україні склалася президентсько-урядова система влади, де президент домінує, а прем'єр-міністр є його молодшим бізнес-партнером. Зараз між ними конфлікт.

Є три варіанти розвитку подій, які обумовлені цим конфліктом.

Перший. Криза триває - влада не змінюється.

Це традиційна відповідь України на кризу. Звичайно, влада допускає якусь свою модифікацію, але буде залишатися президентсько-урядовою системою.

Модифікація влади допускає зміну прем'єр-міністра, олігархів-фаворитів влади чи навіть складу коаліції, але не допускає зміни суті цієї системи - корупції, олігархату, бюрократії, тотальної неефективності.

Ця влада не є європейською. Вона не здатна продукувати більш-менш достойне економічне зростання та зростання доходів українців.

Другий сценарій розвитку подій передбачає докорінну зміну влади без розпуску парламенту. В чому суть цих змін?

По-перше, з "верхів" виганяють олігархів, які із суб'єктів влади стають її об'єктами, принаймні для Антимонопольного комітету. По-друге, головними суб'єктами влади стають парламент і його виконавчий інструмент - професійний уряд.

Президент і його інститути в питаннях економіки відходять на другий план і зосереджуються на конституційних правах та безпеці українців.

Основне завдання уряду нової системи влади, яку я б назвав парламентсько-президентською, - генерувати економічне зростання та зростання доходів українців на рівні двозначного числа, принаймні протягом 10-15 років.

Третій варіант передбачає революційний злам старої президентсько-урядової системи влади шляхом знищення олігархів - їх власність і знайдені кошти на рахунках українських банків націоналізуються - та перетворення прем'єр-міністра - не Кабінету міністрів - на головного суб'єкта влади.

Ця система передбачає сильний Кабмін, слабкий парламент і слабкого президента. Таку систему правління побудували Піночет в Чилі, Лі Куан Ю в Сінгапурі та Саакашвілі в Грузії. Усі вони були авторитарними реформаторами з сильними професійними членами уряду та слабкими парламентами.

Такі системи влади за умови формування професійного уряду можуть давати двозначні темпи економічного зростання та зростання доходів громадян.

Малоймовірно, що такий тип правління - авторитарно-професійний - може бути створений на базі чинного парламенту. Він передбачає парламентські вибори і перемогу на них партії на чолі з диктатором-реформатором. Це цілком вірогідно в умовах тотального падіння доходів населення, корупції та збагачення чиновників.

Природно, що саме Михайло Саакашвілі стане потенційним диктатором-реформатором України. Вірогідність першого сценарію розвитку подій, тобто збереження старої моделі влади з її косметичним ремонтом, оцінюю 60%, перехід до парламентсько-урядової моделі - 20%, до авторитарно-урядової - 20%.

Таблиця допоможе краще зрозуміти різницю між типами влади.

Вплив суб'єктів влади на соціально-економічні рішення

* - У чинному парламенті президент як фактичний лідер найбільшої фракції сильно впливає через парламент на соціально-економічні процеси - так само як олігархи через свої групи впливають - але значно менше - на хід подій.

У наступному парламенті, якщо будуть прийняті зміни до Конституції та до закону про вибори, їх вплив буде мінімізований.

У наступній таблиці можна побачити можливу динаміку економічного зростання за різних типів влади в Україні на найближчі роки.

Прогноз соціально-економічної динаміки за різних типів влади в Україні, %

* - Може почати своє існування у 2017 році

Лише парламентсько-урядова система влади здатна народити разом з ЄС і США та реалізувати "план Маршалла". Цей план для України в сучасних умовах передбачає потужну фінансову допомогу не лише міжнародних фінансових організацій, а насамперед урядів США, інших країн "Великої сімки" та ЄС.

Я оцінюю таку допомогу на рівні 100 млрд дол, яку Україна здатна абсорбувати протягом п'яти років. Причому ці кошти повинні йти не в бюджет та резерви НБУ, а в реальний сектор економіки, на фінансування проектів соціальної інфраструктури, енергозбереження, малий та середній бізнес.

Щоби прийняти та ефективно використати цю допомогу, потрібні чесні та професійні уряд і правління НБУ, здатні розробити та реалізувати сучасну монетарну, фіскальну та промислову політику.

Вимоги до членів технічного уряду: це повинні бути найкращі фахівці в своїх сферах, які володіють англійською мовою та мають досвід роботи в міжнародних чи великих іноземних компаніях. Вони також мусять бути далекими від політики.

Не менш важливо швидко створити нові інститути фінансової інфраструктури.

1. Банк розвитку для фінансування інфраструктурних проектів, довгострокового кредитування пріоритетних галузей виробництва та проектів малого і середнього бізнесу через кредитні лінії українським комерційним банкам. Початковий капітал такого банку - 2 млрд дол.

2. Фонд прямих інвестицій у розмірі 5 млрд дол для фінансування інноваційних комерційних проектів в Україні. Цей фонд повинен бути створений урядом України  разом з міжнародними фінансовими організаціями, урядом США та ЄС.

3. Корпорація із страхування та підтримки експорту на базі Ексімбанку. Ексімбанк та Ощадний банк повинні бути приватизовані.

4. Фондова біржа зі 100% державного капіталу під патронатом Варшавської фондової біржі, яка зможе залучити капітал для українських компаній.

5. Група управління проектами при НБУ для відкриття чотирьох-п'яти кредитних ліній від міжнародних фінансових організацій під державні гарантії уряду України комерційним банкам для кредитування малого і середнього бізнесу під низькі проценти. Обсяг кожної кредитної лінії - 0,5 млрд дол, сумарно - 2-2,5 млрд дол.

Виникає питання: за яких умов Захід знову повірить українській владі? Це станеться тоді, коли ми припинимо вигадувати велосипед, а почнемо швидко використовувати досвід успішних країн, найкраще - Польщі, найближчої до України і найуспішнішої пострадянської країни, яка готова нам допомагати.

Експерти й урядовці двох країн повинні розробити програму реформ на найближчі два роки. Далі ця програма разом з новим технічним урядом презентується у ЄС та США, де визначаються розміри фінансової допомоги. Скажу більше: треба одразу запровадити систему твінінгу з Польщею для всіх міністерств та НБУ.

Польща як посередник у стосунках Києва із США та ЄС підвищить шанси на успіх.

Основні елементи "плану Маршала" базуються на новому розумінні економічної реальності. Її суть у тому, що економічний світ складається з двох типів ринків.

Перший - ринки товарів, які можуть бути досконалими і не потребують державного регулювання за умов відсутності монополій. Другий - ринки фінансових активів, які недосконалі за своєю природою і потребують жорсткого державного регулювання.

Боротьба з монополізмом і створення прозорого конкурентного середовища буде головною функцією держави на ринках товарів та послуг. Там, де не можна позбутися монополій, буде запроваджено жорстке державне регулювання, наприклад, граничні тарифи у житлово-комунальному господарстві.

Податкова система для "плану Маршалла"

Держава живе на податки. Податки платять усі громадяни. Податковий тиск зменшується. Податки не змінюються протягом десяти років за винятком їх зменшення. Це прописується в новій Конституції.

Соціальний внесок ліквідується разом з Пенсійним фондом. Податок на доходи фізосіб: 10% - на доходи, менші за десять мінімальних зарплат, 20% - на доходи більші за десять мінімальних зарплат, з них 50% надходить до бюджету, 50% - на індивідуальні накопичувальні пенсійні рахунки чи приватні пенсійні фонди.

Податок на прибуток підприємств, який розраховується за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, - 20%. Податок на виплату дивідендів - 10%. Податок на продаж землі, житла, іншої нерухомості, транспорту - 2%. Податок на продаж іноземної валюти та цінних паперів - 1%, для бірж діють інші правила.

Податок на додаткову вартість - 20%. Підприємства малого і середнього бізнесу можуть замінити податок на прибуток податком з продажів на рівні 2% та податок на додану вартість - податком з продажів на рівні 3%.

Акцизи на бензин, тютюн, алкоголь протягом п'яти років від початку проведення цих реформ зростають до середнього рівня країн - членів ЄС. Податки на землю, нерухомість, депозити та всі інші скасовуються.

Нова бюджетна політика "плану Маршалла"

Радикальне, до 40%, зменшення частки валового внутрішнього продукту, яка розподіляється через бюджет, у тому числі шляхом скорочення мінімум у три рази чисельності чиновників - як центральних органів, так і місцевих.

До центрального бюджету повинно йти лише 40% бюджетних коштів, 60% - до бюджетів місцевого самоврядування. Це теж слід закріпити в новій Конституції.

Максимальна зарплата держслужбовців не може перевищувати мінімальну зарплату у десять разів, а працівників державних компаній з часткою капіталу держави понад 25% - у 20 разів.

Бонуси керівництву державних компаній, які генерують дохід, виплачуються лише у разі їх прибуткової діяльності як процент від виплачених державі дивідендів.

Нова роль Національного банку

Головна мета НБУ - створення робочих міст та підтримка економічного зростання за умов збереження цінової - інфляція не більше 5% - та фінансової стабільності.

НБУ та уряд за десять років повинні забезпечити щорічне зростання кредитування на рівні 20% на рік з адекватними ставками для бізнесу і людей.

Раціоналізація пенсійної системи

Сьогодні один працівник в Україні забезпечує пенсією одного пенсіонера. Слід зменшити соціальний тиск на працівників і збільшити пенсії шляхом таких дій.

1. Ліквідація усіх спеціальних пенсійних систем та нарахування пенсій для всіх за одною формулою.

2. Збільшення очікуваної тривалості життя чоловіків до 80 років та жінок - до 85 років. Тоді вихід на пенсію відбуватиметься для чоловіків і жінок у віці 65 років.

3. Максимальна пенсія, яка виплачується коштом держбюджету, не може перевищувати мінімальну більш ніж уп'ятеро. Розмір пенсії від приватних пенсійних фондів та з індивідуальних накопичувальних рахунків не обмежується.

4. Громадяни віком понад 55 років не сплачують податок на дохід із суми до трьох мінімальних зарплат.

5. Запроваджується мінімальна квота зайнятості працівників у віці понад 55 років у всіх державних організаціях і підприємствах.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.