Чому я проти "тарифного майдану"

Чому я проти такого "тарифного майдану" і вуличної акції на Грушевського?

Моє спілкування з учасниками акції привело мене до переконання що ніхто з десятка людей, з якими я там розмовляв, не має уяви що таке тарифи, що таке ціна, за що вони стоять, які їх вимоги.

Більшість осіб, з якими я розмовляв мають зовсім інші мотиви - в основному це були учасники АТО, які не отримали статусу учасника, бізнесмени, до яких приходила податкова чи Держзем викручувати руки і вимагати грошей, інші особи, які мають інші претензії до якості роботи державної машини. Саме тому вони вийшли на вулицю.

Може там і є люди із зрозумілими вимогами, але я їх не бачив і жодної подібної листівки чи плакату також не зустрів.

Тепер щодо справедливих тарифів.

Вартість енергетичної послуги не буває справедливою чи несправедливою - у монополіста вона може бути обґрунтованою або ні - з огляду на його монопольне становище. Для уникнення зловживань втратами і витратами постачальника має займатися антимонопольний комітет.

Втрати в мережах теплопостачання у нас сягають до 25-40% а в міських мережах водопостачання - до 70%. Сьогодні довести чи спростувати ці цифри може лише постачальник, але він, зрозуміло, буде мовчати. А якщо він мовчить, значить існуючі фінансові потоки його влаштовують.

В такому випадку має включатися функція держави - захист споживача. Облік - це передусім захист споживача від приписок. Захистити споживача - порахувати всі втрати постачальника і змусити його зменшувати їх в тарифі - це перший важливий крок.

Єдиним способом виміряти втрати є впровадження повного тотального обліку всіх споживаних ресурсів, як мінімум побудинковий, але основна мета - поквартирний. Маючи дані вихідного обліку в постачальника і вхідного у споживача все легко перевірити, але ми чи не єдина країна континенту, де донині така можливість не існує.

В країні за минулий і 2015 рік чітко проглядається тенденція скорочення відсотку будинків, в яких є засоби обліку - тобто проблема не лише не вирішується, а заганяється ще глибше.

Логічно, що першою вимогою борців за "справедливий тариф " має бути справедливе встановлення втрат в мережах, а це зробити неможливо без впровадження повного обліку.

А закону, про те як змусити постачальників таки поставити облік всім споживачам нема. І вони будуть саботувати цей процес стільки, скільки зможуть.

В Україні є три законопроекти про комерційний облік, які встановлюють жорсткі часові вимоги щодо встановлення. Один лежить без розгляду, а ще два - не вносяться і не реєструються.

Тепер звертаюся до протестуючих. Панове, якщо ви хочете добитися результату, а не картинки в телевізорі і фотки з популістами - поміняйте вимогу щодо зниження тарифів на вимогу про облік. Прийняття закону про облік енергоресурсів поможе переглянути тарифи, а дискусії про тарифи – ніколи. Бо без обліку це банально неможливо.

Натомість збирання під Кабміном людей з явно іншими пріоритетами і вимогами несе загрозу дестабілізації ситуації не лише на Грушевського. Політики, які там крутяться явно це розуміють і мають зовсім інші мотиви і пріоритети. Не ведіться.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.