Події навколо самовільного постачання газу на контрольовану терористами територію продовжують розвиватися.

"Газпром" погодився вивести поставки газу в окуповані райони Донбасу за рамки обговорення українсько-російського газового питання.

Це пряме і беззастережне визнання співпраці "національного надбання", як росіяни називають "Газпром", з терористами.

Щоправда, так звані ЛНР та ДНР визнані терористами лише Верховною Радою.

Інші держави, схоже, чекають від України нових жертв, щоб поглибити свою стурбованість.

Самовільно-примусовий імпорт російського газу був ініційований і здійснений 19 лютого. Формальним приводом для початку чергового шантажу стало виведення з ладу газопроводів у зоні АТО.

Упродовж дня газопостачання було відновлене, але Росія відреагувала так швидко, що, радше за все, це було сплановано з самого початку.

"Нафтогаз" технічно не може припинити несанкціоновані поставки газу і поки що не збирається їх оплачувати. Згода ж "Газпрому" вивести ці обсяги за рамки є не лише прямим підтвердженням співпраці з терористами, а й того, що в росіян свої плани стосовно даного конфліктного питання.

Не можна виключати, що "Газпром" намагається розіграти на Донбасі суміш придністровсько-українського сценарію.

Як відомо, Придністров'я отримує газ за "пільговою" ціною. Вона формується за рахунок молдовського бюджету, з якого доплачується різниця між "пільговою" придністровською ціною і ціною, зазначеною у молдовському контракті.

Друга складова сценарію - електрично-українська. Доки стратеги та енергетики штовхалися поміж баржами з африканським вугіллям, довелося купувати близько 1 ГВт електроенергії з Росії. Щоправда, частиною цього контракту стали гарантії безперервного енергопостачання Криму.

Зараз росіяни розігрують суміш цих двох варіантів. Головний намір - забезпечити підконтрольні терористам території подачею газу з обох сторін. Бажано - за рахунок України. Простору для конфліктів тут більш ніж достатньо.

На газовимірювальних станціях "Платово" і "Прохорівка" українських представників нема і не буде. Це дає можливість заявляти про поставку 12 млн куб м палива, навіть нічого не прокачуючи.

Росія заганяє Україну в невигідну позицію: ми продовжуємо постачати в зону АТО імпортний газ, не отримуючи за це грошей, і натомість отримуємо невизнаний і конфліктний "борг" за самовільно поставлений газ. Росіяни знову приміряють білий одяг добрих дядьків, які простягнули руку допомоги.

Тобто Україна щодня продовжує втрачати купу грошей.

Глава "Газпрому" Олексій Міллер та Володимир Путін. Фото Ольги Камєневої

З іншого боку, РФ намагається створити "надлишок" газу на контрольованій терористами території. Нащо він там потрібен, якщо більшість виробництв стоїть, і вже за місяць будуть відключені ТЕЦ, що виробляють тепло?

Ймовірно, це ресурсна база для "відродження економіки" терористичних угруповань. Тих 12 млн куб м на добу не вистачить для підприємств, але їх цілком достатньо для забезпечення генерації на двох електростанціях.

При цьому окремі райони двох областей, які контролюються терористами і РФ, будуть залежати від України. Постачань з РФ через дві ГВС Донбасу не вистачить.

Утім, не так важливо, для чого створюється цей надлишок: для генерації чи промислових об'єктів. Ці дії передусім свідчать про справжні наміри росіян: затягувати конфлікт, висмоктуючи при цьому ресурси з України.

Що ж буде з прямою підтримкою терористів російською державною компанією? Є офіційні повідомлення про початок одностороннього постачання газу, є репліки Путіна, Міллера і Медведєва, а також згода вивести цей аспект з переговорів.

Здається, встановити суб'єктність - проста і беззаперечна річ. Нові пакети санкції? Нема підстав для сумнівів. Проте, радше за все, нічого такого не відбудеться.

Легка згода "Газпрому" вивести питання самовільного постачання газу за рамки обговорення літнього пакета - чудовий хід. Для Європи в тому числі. Вони тепер будуть мати повне право робити чесні очі й далі, наголошуючи, що це питання не знаходилося в компетенції чергових перемовин.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.