Недавно з'явилося повідомлення, що уряд пропонує знизити єдиний соціальний внесок до 15%.

Попри всю зовнішню привабливість, це доволі небезпечна ініціатива для українського суспільства та економіки.

Якщо вона буде втілена в життя, то надовго приховає від суспільства суть відносин комунізації праці.

Навіть сьогодні більшість людей не задумуються над цими питаннями, через що багато втрачають. Тимчасом українське суспільство біднішає, не маючи можливості розвиватися на основі власної праці. І тому є кілька причин.

1. Люди не мають повної інформації про формування та використання пенсійних фондів, бо відрахування за них здійснюють роботодавці.

2. Люди не розуміють джерел формування державою пенсійних заощаджень, а таким джерелом є винятково недоплачена їм через примус роботодавця зарплата, за вилучену на довгий час частини якої ніхто не збирається платити.

До того ж той час переповнений численними ризиками, найпростіший з яких - не дожити до пенсії. Тому солідарна пенсійна система має, щонайменше, два аспекти: підприємницький та суспільний.

Підприємницький аспект

Сьогодні формула перерозподілу праці у базовому рівні - без урахування потреби у фінансуванні акцизів, мит і податку на прибуток підприємств - виглядає так.

1. На боці роботодавця: (1/0,80*1,4*1,2)-1=1,1. Вже у першому півциклі джерела фінансування не існує, не кажучи про те, що зарплата вилучається повністю.

2. На стороні робітника, коли він купує товари, послуги та платить за тарифами: 1/6=0,166(6).

Тобто проти гривні чистої зарплати в економічному обороті функціонує мінімум 1,1+0,17=1,27 коп податків і соціально-пенсійних внесків.

Оскільки з гривні зарплати податок треба відняти, маємо скореговане співвідношення: 0,83 проти 1,27. У процентах перерозподіл становить 153% - це за оцінками, а більш точний розрахунок дає 141%. А нормальний максимум - 32%. Це доведено ще 100 років тому Вільфредо Парето.

Якщо в цій формулі замінити ставку ЄСВ з 0,4 на 0,15, матимемо сукупну величину перерозподілу 0,9 грн податків і внесків проти 1 грн платоспроможності. Це якщо шкала прогресивності ПДФО залишить без змін його загальний діючий рівень.

Підприємцям буде легше виконувати невластиві їм функції, бо джерела фінансування повяязаних із зарплатою зобов'язань закриваються коректно.

Але з точки зору функціонування суспільних інститутів праці, нагромаджень та формування і передавання приватної власності надалі залишиться обмеження у використанні набутків родин від реалізації власної праці.

Фото УП

Тобто, не дожив до пенсії "від держави" чи не довго нею користувався, - родина втрачає і саму суму потенційних заощаджень, і її капіталізацію. За вилучені в такий спосіб гроші треба платити, тобто повертати їх в родину з відсотком. За 35 років з урахуванням періодичності внесків! А ініціатива уряду цього не містить.

Суть відносин комунізації праці від цього не зміниться. Зміниться лише її рівень від повного оксюморону до реального коректного вилучення інвестиційного ресурсу родин. Іншими словами: від виразу "віддай все, чого навіть не заробив" пропонується перейти до виразу "віддай майже все, що заробив".

Суспільний аспект

Пропоную оцінити еквівалент вилучення коштів з родинного бюджету на умовах запропонованої урядом ставки ЄСВ 15%.

За повідомленням Держстату, середня зарплата штатного працівника в Україні на 1 січня 2013 року становила 3 377 грн. Від цієї суми 15% - 506,55 грн.

Дані для розрахунку за допомогою пенсійного калькулятора

Щомісячні внески, грн: 506

Періодичність внесення: щомісячно

Період нагромадження, років: 35

Період виплат, років: 25

Періодичність виплат: щомісячно

Річна ставка відсотків: 6%

Результати розрахунків

Розмір першої пенсійної виплати, грн: 2 415,03

Розмір останньої пенсійної виплати, грн: 10 729,37

Середній розмір пенсійної виплати, грн: 5 578,66

Нагромаджена сума пенсійних внесків, грн: 212 520

Нагромаджена сума відсотків (інвестиційного доходу), грн: 1 461 078,73

Загальна сума нагромаджень, грн: 1 673 598,73.

Чи треба тут ще щось коментувати?

Фото УП

Хіба трішки: в Україні люди на пенсії живуть щонайбільше 24 роки, а в середньому - не більше 14 років, чоловіки - трохи більше двох років. Тому шанси вибрати бодай половину нагромадженої суми вельми малі. Її капіталізація втрачається.

Коефіцієнт заміщення зарплати пенсією сьогодні ще не досяг 50%, а за умов застосування фінансових методів нагромадження і використання пенсії цей коефіцієнт не менший одиниці, і ним зміг би керувати сам власник такого вкладу.

Солідарна пенсійна система нищить принцип оплати вилучених у спільний казан коштів, а саме вони є інвестиційним ресурсом людини та сім'ї і забезпечують розвиток суспільства через розвиток цих його складових.

Ефект від зміни ставки ЄСВ є тим, що в народі називають приховуванням шила в мішку. Треба змінювати характер суспільних відносин, а не рівні помилкової взаємодії.

Висновок може бути лише один: "солідарну" пенсію треба згортати, а не знижувати ставку.

При цьому практику утворення нового "солідарного" пенсійного стажу з безоплатним вилученням руками роботодавця частини зарплати на оплату чужого набутого "солідарного" стажу треба припинити негайно, а таку потребу фінансувати з інших джерел, відмінних від зарплати.

Ініціативи з реформування пенсійної системи в Україні повинні йти від суспільства в особі його компетентних представників, а не від уряду.