Посібник для прем'єра
Чим гіршим стає життя більшості громадян, тим активніше чиновники маніпулюють статистикою для доведення зворотного.
22 червня 2010 року прем'єр-міністр Микола Азаров, ніяковіючи та червоніючи, повідомив радісну новину. Виявляється, ціни на товари знизилися на 1,5%, а товарообіг, навпаки, зріс на 1,5%. За його словами, жити стало краще, жити стало веселіше. Це і є стабілізація економіки, додав він.
Подумалося: Миколі Яновичу треба звільнити прес-секретаря, який не зупинив свого шефа, коли той збирався озвучити ці цифри. Адже більшість людей оцінюють стан економіки за вмістом власної кишені, а не за цифрами статистики.
Саме це змушує зробити експрес-посібник для колишнього і нинішнього прем'єрів. Влітку 2008 року подібну інформацію озвучила Юлія Тимошенко. Правда, без цитування Сталіна щодо кращого та веселішого життя.
Чому ж українські прем'єри роблять одне і те ж?
По-перше, протягом багатьох років на початку літа попит на традиційні продукти харчування зимово-осіннього періоду та товари широкого вжитку зменшується. Люди переходять на свіжі овочі та фрукти, які продаються на ринках.
Головні витрати цього періоду пов'язані з відпочинком. Тому ціни у торгівельних мережах трохи падають. До речі, показник 1,5% взагалі знаходиться у зоні статистичної похибки, тому Азарову про нього не варто було й говорити.
По-друге, для протидії інфляції уряд стримує зростання зарплати і підвищує податки. Дійшло навіть до того, що попри норми закону про встановлення та перерахунок пенсій, уряд їх грубо порушує: в казні немає грошей.
Тим самим стримується сукупний попит. Цей процес йшов навіть у передкризові часи, а зараз лише загострюється. Тим більше, що в останнє десятиліття економічна нестабільність в Україні стала проявлятися у формі стагфляції, яка є одночасною дією падіння виробництва та зростання цін.
Наприклад, у супермаркетах Києва ціни зростають, а чисельність покупців зменшується. У провінції подібний процес відчувається ще сильніше. І чим сильніша стагфляція, тим більшим злом вона є для населення.
Зниження купівельної спроможності зарплат, пенсій та інших соціальних виплат доповнюється скороченням зайнятості. В економіці розвинених країн стагфляція переборюється шляхом зниження витрат на зарплату, обмежень у грошовій політиці, в першу чергу, у бюджетній сфері, скорочення енергетичних витрат.
В Україні все навпаки, бо у кожного уряду попереду вибори.
Головний засіб боротьби із стагфляцією - структурна перебудова економіки, яка дозволяє скоротити витрати на одиницю продукції. Українські прем'єри дуже люблять про це говорити і при цьому нічого не робити.
Саме тому стагфляція, як перехідний червоний прапор часів СРСР, перетікає від одного прем'єра до іншого. При цьому принципово нічого не змінюється. Звичайно, виникає питання: чому? Відповідь проста: кожен прем'єр почуває себе на посаді тимчасовим. За 20 років незалежності Україна мала стільки ж прем'єрів.
Розуміючи своє становище, прем'єрам нічого не залишається, як швидше перерозподілити народну власність на свою користь. Так було в часи колишніх президентів та прем'єрів, так залишається і зараз. Адже кожен з них знає, хто, як, коли і де "дерибанить" власність та державний бюджет. А він що - гірший?
Така філософія зводить нанівець можливість позитивних результатів роботи.
Візьмімо, наприклад, обсяги товарної продукції. Вони обраховуються статистикою вибірково. Таке ж порівняння з минулим роком. Вартісні показники оцінюються довідково. При будь-яких зсувах номенклатури продукції, а вони постійні і часом доволі значні, порівняти рік з роком можна тільки умовно. В цьому і полягає фокус.
Або, наприклад, показник товарообігу. Він ігнорує зростання цін. Якщо застосувати спеціальний показник - так званий дефлятор, то, напевно, результат товарообігу 2010 року порівняно з 2009 роком був би від'ємним.
Як приклад можна навести розмір бюджету-2000 року у масштабі цін 1990 року. Виявляється, що "фізично" фінплан-2000 був удвічі меншим, ніж у 1990 році. А в 2010 році - майже втричі менший. То куди ж іде країна? До цвинтаря?
Уряди розвинених країн рахують рівень життя громадян за кількістю знакових побутових товарів на 100 мешканців. До них належать холодильники, пральні машини, телевізори п'ятого покоління, автомобілі, мобільні телефони. Знаковим показником є і площа житла, яка припадає на одну людину.
Кількість кімнат у квартирі повинна дорівнювати, як мінімум, числу членів родини плюс одна загальна кімната. Який відсоток родин в Україні має цей мінімум? Статистика та уряд цього не знають, а тому ефективно планувати майбутнє, спираючись тільки на "вал" та подібні показники, не можуть.
Чому колишні та нинішні урядовці опиняються у ролі брехунів або посміховиська? Тому що їх найближче оточення - це "блатні", тобто люди, які завдяки своїм родинним зв'язкам з крісел водіїв службових авто миттю пересіли у крісла заступників міністрів, у крайньому разі - керівників департаментів міністерств.
Вони не знають і не хочуть знати, що покійний власник одного з найбільших автозаводів світу Форд-старший змусив свого сина пройти всі щаблі виробництва: від пересічного робітника до майстра, начальника цеху, керівника відділу збуту, директора з розвитку підприємства, і лише після цього той очолив завод.
Саме тому США - це розвинена держава, а Україна пасе задніх, де прем'єр не знає, чого варті показники, які він демонструє як доказ стабілізації економіки.
Юлія Тимошенко 2008 року усіляко відбивалася від тодішньої опозиції, аби за допомогою соціального популізму перемогти на президентських перегонах.
Нинішній уряд Миколи Азарова заради перемоги на виборах у місцеві ради 31 жовтня готовий надрукувати пусті гроші, аби при прогнозованому дефіциті бюджету на кінець 2010 року у розмірі 170 мільярдів гривень вкинути їх в обіг на незначне підвищення пенсій. Це черговий рекламний трюк.
Після цього знову зросте інфляція, а за нею - стагфляція. Економічна прірва поглибиться. Невже і цього разу українців пошиють у дурні?