"Король гламуру": як жив, творив і витрачав зароблене засновник модного дому Valentino

Італія та весь світ прощаються з Валентіно Гаравані – легендарним кутюр'є та засновником не менш легендарного модного дому Valentino. Разом з Джанкарло Джаметті він створив один з найдовговічніших і найбільш новаторських брендів преміумсегмента, а сам став рівним своїм клієнтам з вищого світу.

Принцеса Діана і Жаклін Кеннеді, Енн Гетевей і Меріл Стріп, Елізабет Тейлор і Гвінет Пелтроу, Клаудія Шиффер і Сінді Кроуфорд – перелік знаменитостей, яких одягав Валентіно, можна продовжувати ще довго.

Гаравані вважають "королем гламуру" та одним із ключових архітекторів світової моди haute couture другої половини 20 століття. Хоча Валентіно закінчив кар'єру ще у 2007 році, чоловічі та жіночі вбрання, сумки і прикраси, парфумерія та окуляри від Valentino і досі must have для модників і модниць вищого світу.

Чим були унікальні колекції одягу Валентіно і як він витрачав зароблені мільйони?

Дитинство і навчання в Лароша, Баленсіаги та Дессе

Валентіно Клементе Людовіко Гаравані або просто Валентіно народився у 1932 році в місті Вогера неподалік Мілана. За однією з версій, його назвали на честь зірки німого кіно Рудольфа Валентіно. Його батько володів перукарнею, а потім торгував електрообладнанням, що забезпечувало родині немалий достаток.

З роками, уже здобувши світову славу, Валентіно віддав данину поваги батькам, використавши їх ініціали в назві своєї розкішної супер'яхти T.M. Blue One.

У школі майбутній дизайнер любив читати, особливо французькою, а ще більше – малювати: він постійно самовдосконалювався у створенні ескізів. Валентіно потім згадував, що "блискавка моди" вразила його дуже рано – у шестирічному віці.

Молодша донька короля Італії Віктора Еммануїла III Марія Франческа Савойська тоді одягла на заручини з принцом Луїджі Бурбон-Пармським зелену сукню з ламе – цей образ і надихнув юного Гаравані на довічний інтерес до моди.

Відтоді хлопець став проводити багато часу в магазині тканин своєї тітки, зробивши дизайн головним захопленням. Він почав "вимагати досконалості" у власному одязі, який шили на замовлення. "Моя мама часто сміялася: "Як я виховала сина, який приймає лише найдорожчі речі?" – згадував Валентіно.

На світогляд майбутнього дизайнера вплинуло кіно. Він захоплювався образами тодішніх голлівудських зірок Джин Тірні та Ріти Гейворт. Зрештою, за фінансової підтримки батька Гаравані вирішив освоїти мистецтво кутюр'є. Спочатку – у міланській Академії мистецтв, а в 17-річному віці після переїзду в Париж – у найпрестижніших Школі витончених мистецтв і Палаті високої моди.

Наприкінці 1940-х років в опері Барселони Гаравані побачив дівчину в оксамитовій червоній сукні. Відтоді зародилася його пристрасть до червоних суконь. Насичений червоний відтінок Valentino Red, що символізував силу, романтику та чуттєвість, з часом став головною родзинкою його власного бренду.

"Серед усіх кольорів та образів та дівчина в червоному здалася мені унікальною, усамітненою у своїй величі. Я ніколи її не забуду. Я вважаю, що жінка в червоному прекрасна завжди, вона – ідеальний образ героїні", – пояснював модельєр.

У Парижі Гаравані п'ять років був учнем кутюр'є Жана Дессе. Він навчився поводитися з тканинами та поєднувати кольори. У Франції йому пощастило працювати з легендами: Ґі Ларошем, Крістобалем Баленсьягою та Жаком Фатом.

Кохання, бізнес та культовий Valentino Red

Після двох років роботи з Ларошем Гаравані наприкінці 1950-х повернувся до Італії, аби за фінансової допомоги батьків запустити власний бренд. Ще під час паризького періоду він почав шити одяг для багатих і знаменитих, зокрема акторки Елізабет Тейлор і баронеси Марі-Елен де Ротшильд. Зрештою, у 1959 році Валентіно відкрив перше ательє в Римі на гламурній вулиці Via Condotti.

Влітку 1960 року 28-річний Гаравані познайомився з 18-річним студентом-архітектором Джанкарло Джаметті, який став його партнером у житті та бізнесі. "Мені було 30 років, коли на фізичному рівні наші стосунки припинилися. Тепер це стосунки без натяку на сексуальність, але велике кохання залишилося, давнє, здатне пережити все", – розповідав Джанкарло у 2013 році.

Хоча одяг від Гаравані здобув прихильність серед місцевої знаті, йому не вистачало хорошого управлінця з бізнес-підходом: у перший рік роботи ательє було збитковим. Джанкарло швидко покинув навчання і взяв ведення бізнесу на себе. Так з'явився модний дім Valentino. Джаметті зайнявся фінансами, кадрами, показами та рекламними кампаніями. Гаравані залишалося спокійно творити.

Їхній тандем швидко приніс статус та успіх. У 1967 році модний дім отримав престижну премію Neiman Marcus Award, яка є аналогом "Оскара" в індустрії моди. Образи від Valentino втілювали пишність, багатство і розкіш, а створення знаменитого відтінку Valentino Red допомогло кутюр'є закріпити репутацію майстра елегантності і гламуру, орієнтованого на вищі кола суспільства.

"Жінка, одягнена в червоне, ніколи не помиляється. Цей колір пасує всім. Червоний – це життя, пристрасть, кохання, це ліки від смутку. Він вирізняє вас серед натовпу", – пояснював дизайнер.

У 1989 році Гаравані і Джаметті створили в Римі виставковий простір Valentino Academy, а через дев'ять років за 300 млн дол. продали бренд італійському конгломерату HdP, який тоді частково контролював покійний нині голова концерну Fiat Джанні Аньєллі. У 2002 році власником Valentino став міланський текстильний гігант Marzotto Apparel, а ще через п'ять років – британська інвестгрупа Permira.

Тоді ж Гаравані і Джанметті завершили кар'єру, бо вважали, що їхні дні в індустрії минули. У 2012 році новим власником бренду став катарський холдинг Mayhoola. У 2023 році він продав за 1,7 млрд євро 30% французькому гіганту розкоші Kering, серед портфоліо якого – Gucci, Bottega Veneta, Yves Saint Laurent, Alexander McQueen та Balenciaga. Kering може викупити 100% Valentino не пізніше 2029 року.

З 2017 року функціонує Valentino Garavani Foundation, який опікується спадщиною батьків-засновників модного дому, організовує мистецькі заходи та підтримує програми боротьби зі СНІДом. Завершивши кар'єру, Гаравані іноді займався дизайном. У 2012 році створив костюми для гала-виступу Нью-Йорк Сіті балету: благодійний вечір зібрав 3 млн дол. пожертв – удвічі більше, ніж очікувалося. У 2016-му розробив сценічний одяг для опери "Травіата" в постановці Софії Копполи.

Валентіно говорив, що страждав від завершення кар'єри, яка дала йому славу, багатство і щастя. Він аргументував рішення вийти на пенсію тим, що мода стала товаром, а не мистецтвом. Гаравані відійшов від щорічних показів та колекцій, бо "не зміг би змінити свій стиль лише заради економічних вимог індустрії".

Фінальним акордом його епохи став показ у 2007 році. Модельєр вивів на подіум моделей у червоних сукнях – настільки важливим для бренду став Valentino Red.

Співпраця з Кеннеді та іншими зірками

Міжнародну славу Valentino отримав у 1962 році, представивши свою колекцію в Палаццо Пітті у Флоренції, який тоді вважався центром італійської моди. Показ привернув увагу елітних клієнтів, таких як Марелла Аньєллі та Глорія Гіннес.

У 1966 році Валентіно переніс свої покази з Флоренції до Рима, де через два роки досяг одного із своїх найбільших тріумфів. Тоді вийшла його "біла" колекція з логотипом "V" як елементом декору. Цей логотип став усесвітньо впізнаваним.

Однак ключову роль у злеті Valentino відіграла співпраця з численними "законодавицями" моди: першими леді і принцесами (Жаклін Кеннеді і принцеса Діана), акторками (Елізабет Тейлор, Одрі Хепберн, Меріл Стріп, Джулія Робертс, Кейт Бланшетт) і супермоделями (Клаудія Шиффер, Сінді Кроуфорд, Коко Роша).

Найбільш особливою клієнткою була вдова вбитого у 1963 році 35-го президента США Джона Кеннеді – визнана красуня та ікона стилю Жаклін Кеннеді. У 1964 році вона побачила редакторку американського журналу Vogue у сукні з органзи. Кеннеді поцікавилася ім'ям модельєра – ним виявився Валентіно.

У вересні того ж року вона обрала з його нової колекції шість суконь чорного і білого кольорів, які носила протягом річного трауру. Відтоді Жаклін стала постійною клієнткою Гаравані – вони залишалися друзями до її смерті в 1994 році.

Найбільш пам'ятним для обох став 1968 рік, коли Жаклін виходила заміж за грецького магната Арістотеля Онассіса. Сукню для церемонії пошив Валентіно.

"До 1968 року Джекі регулярно обирала сукні від Valentino. Перші замовлення були чорно-білими на тлі трауру за Джоном Кеннеді. На щастя, Валентіно створив для неї образ і для набагато щасливішої нагоди – весілля. Саме тоді я остаточно усвідомив, що модний дім Valentino досяг успіху", – пригадував Джаметті.

Образ Джекі – мереживна блузка з високим коміром та плісирована спідниця – вважався революційним для того часу відходом від класичних пишних весільних суконь на кшталт тієї, яку Жаклін обрала на весілля з Кеннеді.

"Образ Джекі був новаторським, створивши тренд на нетрадиційну коротку сукню. Це допомогло і Жаклін, і Валентіно. Вона перетворилася на ікону стилю, яка демонструвала стійкість і незалежність. Кутюр'є створив попит на блузки з високим коміром та плісировані спідниці, утвердившись на модному Олімпі", – писав Vogue.

Відтоді модний дім Valentino не раз і не два одягав знаменитостей на визначні події: від переможної для Джулії Робертс церемонії вручення "Оскара" до весілля оскароносної Енн Гетевей. Валентіно завжди допомагав їм виглядати якнайкраще.

"Усе дуже просто – я знаю, чого хочуть жінки: усі вони хочуть бути красивими. Це найголовніше", – пояснював модельєр. "Його безпрограшні дизайни зробили бренд Valentino королем червоних доріжок – кутюр'є, до якого зверталися чи не всі суперзірки. Він умів вгадувати бажання кожної", – резюмує Vanity Fair.

Зароблений мільярд і життя "світського лева"

Хоча дім Valentino спочатку запускався як ательє високої моди (haute couture), тобто ексклюзивні образи на замовлення для невеликої групи клієнтів, проте до 1970-х років компанія вийшла і на масовий ринок – Ready to Wear. Валентіно та Джаметті на цьому добре заробили: статки першого оцінюють 1,5 млрд дол.

Valentino став одним із перших домів високої моди, який ліцензував свій бренд. Логотип "V" з'явився на всьому: від сонцезахисних окулярів та джинсів до плитки для ванної кімнати та парфумів і навіть на автомобілі Lincoln Continental.

Гаравані міг експериментувати, витрачаючи мільйони доларів на рік, адже запущена Джаметті бізнес-модель з ліцензіями щороку генерувала десятки мільйонів. Компанія випустила акції на фондовому ринку раніше за конкурентів.

Хоча Valentino був найбільш відомий колекціями жіночого одягу, наприкінці 1960-х він прийшов і в чоловічий сегмент, створивши Valentino Uomo і Valentino Boutique.

До того ж, на відміну від більшості італійської модної індустрії, яка у 1970-х роках перенесла виробництво з Рима до Мілана для масового виробництва на фабриках, Valentino залишився вірним столиці, зберігши там штаб-квартиру.

Світовий успіх в індустрії розкоші дозволив Гаравані жити не менш розкішно, іноді перевершуючи стандарти його клієнток. Модельєр подорожував між своїми резиденціями в супроводі шістьох мопсів і вів "нестримне життя світського лева".

Вілла в Римі, шале у Швейцарії, пентхаус із видом на Центральний парк Нью-Йорка, особняк у Лондоні та розкішний маєток Château de Wideville з величезними садами поблизу Парижа, який колись належав французькій королівській родині, – лише частина приголомшливої колекції нерухомості.

Усі його розкішні апартаменти прикрашали найкращі картини Пікассо, Уорхола та інших всесвітньо визнаних художників. Влітку Валентіно любив відпочивати на своїй супер'яхті, плаваючи Середземним морем.

Любов до кіно Гаравані проніс з дитинства аж до закінчення кар'єри. Документальний фільм "Валентіно: останній імператор моди" 2008 року фіналізував його творчий шлях, а сам модельєр знявся в епізодичній ролі в культовій комедійній драмі про світ моди "Диявол носить Prada" 2006 року.

"Сподіваюся, мене запам'ятають як людину, яка прагнула до краси, де тільки могла", – говорив кутюр'є в одному з останніх інтерв'ю.