Чіназес замість бану. Як росіяни обходять заборону на користування Visa та Mastercard

"Наші плани такі, як вони є. Принципова позиція – не працювати з країною-агресором – незмінна", – розповідала ЕП регіональна менеджерка Visa в Україні Тетяна Чорна у березні 2025 року.

Visa та Mastercard пішли з РФ ще навесні 2022-го. Картки цих платіжних систем, випущені російськими банками, перестали працювати за кордоном, а росіяни втратили звичний доступ до міжнародних платежів – від бронювання готелів до оплати Spotify, Netflix чи банальної оплати покупок на касі супермаркету через смартфон.

Це призвело до появи нового ринку. Через Telegram-боти маловідомі фінансові сервіси пропонують росіянам за кілька хвилин отримати віртуальну картку Visa або Mastercard, поповнити її криптовалютою чи навіть рублями і знову стати частиною глобальної платіжної інфраструктури.

Частина таких сервісів майже не перевіряє особу клієнта, рекламує високі ліміти на платежі та прямо надає можливість оплачувати закордонні сервіси, недоступні для російських карток. За ними стоять навіть не російські банки, а ланцюжки посередників, офшорних компаній і ліцензованих фінансових установ у різних країнах.

ЕП дослідила, як працює цей ринок, хто випускає такі картки і як продукти Visa та Mastercard зрештою опиняються в росіян попри офіційний вихід платіжних систем з країни.

"Мир" без Apple Music, Netflix та Steam

Відключення платіжних сервісів Visa та Mastercard в Росії запрацювало 10 березня 2022 року. Проте усередині РФ такі картки могли й далі працювати, бо внутрішні платежі проходили через російську національну систему платіжних карток (НСПК).

Іншими словами, логотип Visa чи Mastercard на пластику залишався, але сам платіж у російському магазині проходив уже через локальну російську інфраструктуру.

Для власників російських карток це означало, що за кордоном вони перетворювалися на звичайний пластик. Ними не можна було розрахуватися в іноземному магазині, зняти готівку за межами РФ або оплатити покупку в закордонному онлайн-сервісі.

Щоб продовжити використання таких карток усередині країни, російські банки фактично оголосили їх "безстроковими". Але це не вирішило проблему повністю. З часом у чіпів карток почали закінчуватися міжнародні сертифікати безпеки, через що зросли ризики технічних збоїв, вразливостей і шахрайства.

Через це в Росії почали обговорювати поступове виведення старих карток Visa та Mastercard з обігу. За даними російських медіа, НСПК здійснить це шляхом економічного тиску на банки. Йдеться про поступове зниження міжбанківської винагороди (інтерчейнджу) для карток міжнародних платіжних систем.

План розрахований на два етапи. З початку 2027 року ставку інтерчейнджу хочуть знизити до 1%, а з початку 2028 року – обнулити. Інтерчейндж є доходом банку, який випустив картку. Якщо цю ставку обнулити, банкам стане економічно невигідно підтримувати старі Visa та Mastercard.

У такому разі ці картки поступово зникатимуть з обігу, а росіян повністю переведуть на внутрішню платіжну систему "Мир".

Перехід до "Миру"

Попри масове використання "Миру", попит на доступ до глобальних сервісів не зник. Росіяни й далі хочуть замовляти товари за кордоном і розраховуватися банківською карткою під час подорожей.

Щоб задовольнити цей попит, виник новий сегмент фінансових послуг. Найчастіше його формують криптообмінники та маловідомі платформи, які пропонують віртуальні картки для міжнародних розрахунків.

ЕП знайшла півсотні подібних сервісів. Значна частина з них з'явилася в останні один-два роки.

Більшість цих платформ працює за схожим принципом. Користувач через сайт, Telegram-бот або застосунок оформлює іноземну (про це нижче) віртуальну картку, поповнює її криптовалютою, переважно стейблкоїнами, і отримує баланс у доларах або євро.

Після цього карткою можна оплачувати онлайн-покупки, підписки, рекламні сервіси або користуватися нею під час подорожей. Частина платформ також пропонує фізичні картки з доставкою поштою.

Часто картки ще й розділяють за сценаріями використання. Одні призначені для користування Apple Pay і Google Pay, інші для конкретних сервісів, підписок або рекламних платформ. У частині випадків користувача просять пройти KYC, тобто підтвердити особу. Але є й сервіси, які прямо заявляють, що така перевірка не потрібна.

Ключова особливість цих карток у тому, що вони працюють через міжнародні платіжні системи. Саме це й повертає російським користувачам доступ до платежів, які стали для них недоступними після виходу Visa та Mastercard з російського ринку.

Картка для міжнародних покупок через Telegram

Один із найпопулярніших сервісів, який дає доступ росіянам до міжнародних платіжних систем, називається CinCin.

Його активно просувають російські та російськомовні блогери. У серпні 2026 року одним із таких став репер і блогер Альберт Васильєв, більш відомий як "Київстонер". Пізніше ФСБ звинуватило його у тому, що він нібито був залучений до поставок дронів для атак на Москву.

CinCin – сервіс, який пропонує віртуальні картки Mastercard та Visa для міжнародних оплат. Уся взаємодія з користувачем відбувається через Telegram. Картку можна випустити за кілька хвилин, після чого користувач отримує повний номер картки, строк дії, CVV та платіжні реквізити.

У CinCin є брат-близнюк – сервіс Cinazes, який ще з прев'ю сайту закликає оформити віртуальну картку Mastercard чи Visa і активно рекламується російськими блогерами.

"Забудьте про довгі форми та нудні перевірки – ваша віртуальна картка буде готова за лічені хвилини. Хочете подорожувати чи робити покупки в Інтернеті? Отримайте миттєвий доступ до безлічі способів оплати без зайвих клопотів", – йдеться на сайті.

Мінімальна сума для створення картки від CinCin становить близько 55 дол., у Cinazes – 75 дол. Частина цієї суми йде на комісію за випуск картки, а частина – зараховується на початковий баланс. Також сервіс стягує комісію 4,5% за поповнення.

Поповнити баланс користувачеві пропонують через внутрішній гаманець сервісу, переказавши USDT у мережі "TRC-20". USDT або Tether – це цифровий токен, який належить до так званих стейблкоїнів. Його вартість прив'язана до долара США, тому один USDT зазвичай дорівнює приблизно одному долару. TRC-20 – це технічний стандарт мережі Tron, через яку такі токени можна переказувати між гаманцями.

Для користувача процес виглядає доволі простим. Сервіс генерує криптовалютну адресу, людина переказує на неї USDT зі свого криптогаманця або біржі, після чого ці кошти відображаються на внутрішньому балансі сервісу. Далі їх можна витратити на випуск віртуальної картки та її поповнення.

Окремо сервіс пропонує поповнення рахунку через російську "Систему быстрых платежей" (СБП). Це платіжна інфраструктура, яка дозволяє переказувати гроші між банками за номером телефону або через QR-код.

Для користувача це виглядає як звичайний банківський переказ у рублях – кошти зараховуються на баланс сервісу для подальшого витрачання за допомогою віртуальної картки.

Верифікація при цьому мінімальна або майже відсутня. Для окремих типів карток сервіс просить лише електронну пошту, причому приймає тимчасові або одноразові адреси. Номер телефону може бути необов'язковим, а перевірки особи за надійними джерелами ідентифікаційних даних під час тестування немає.

У CinCin заявляють, що через їхні картки можна проводити платежі до 50 тис. дол. за одну операцію, до 200 тис. дол. на день і до 2 млн дол. на місяць.

Такі ліміти операцій за мінімальної або відсутності ідентифікації клієнтів є грубим порушенням загальноприйнятих у світі правил фінансового моніторингу. Фактично йдеться про те, що CinCin, Cinazes та інші подібні сервіси можуть не лише відкривати росіянам доступ до "заборонених" міжнародних платіжних систем, а й допомагати будь-кому проводити незаконні операції, зокрема відмивати гроші, фінансувати тероризм, торгувати зброєю, наркотиками чи людьми.

Через BIN-партнерів з Азії

Виникає логічне питання: як сервіси на кшталт CinCin, Cinazes отримують можливість пропонувати картки Visa або Mastercard?

Напряму з Visa чи Mastercard вони зазвичай не працюють. Картки для них випускає окремий емітент або так званий BIN-партнер, який має право працювати з відповідною платіжною системою. Уже з цим партнером сервіс укладає договір і на його інфраструктурі пропонує картки користувачам під власним брендом.

За даними дослідження двох карток CinCin, які є в розпорядженні ЕП, сервіс щонайменше до осені минулого року працював через двох таких партнерів. Так, одна мала BIN, пов'язаний із компанією Sunrate Solutions Limited у Гонконзі. Інша – пов'язаний із Sunrate Partners UK Limited у Великій Британії.

Ці дані свідчать про використання карткової інфраструктури SUNRATE, хоча саме по собі не доводить, що CinCin працює з компанією напряму, а не через посередників.

SUNRATE – це міжнародна фінтех-група зі штаб-квартирою в Сінгапурі, яка надає бізнесу послуги міжнародних платежів, обміну валют і випуску корпоративних карток. Крім того, компанія має представництва в Куала-Лумпурі, Джакарті, Гонконзі, Шанхаї та Лондоні.

Зокрема, Sunrate Partners UK Limited має статус установи електронних грошей під наглядом британського регулятора FCA, а Sunrate Solutions Limited у Гонконзі має ліцензію оператора грошових послуг.

За даними SUNRATE, у 2020 році компанія стала Principal Member Mastercard, а у 2021 році отримала аналогічний статус у Visa. Це дає їй прямий доступ до платіжних мереж і можливість випускати картки. Також SUNRATE пропонує випуск віртуальних карток через власну платформу та API.

Загалом використання BIN-партнерів через фінтех-компанії з Азії є поширеною практикою для таких сервісів. ЕП кілька разів знаходила в умовах користування сервісів згадки про компанії з Гонконгу та Сінгапуру, через які відбувається випуск карток.

Схожа схема працює і у випадку Cinazes, який дозволяє оформлювати віртуальні картки практично без перевірки користувача. На прикладі однієї з випущених карток ЕП вдалося встановити, що вона працює через сінгапурську фінтех-компанію UQPAY.

UQPAY надає бізнесу платіжну інфраструктуру, зокрема послуги міжнародних переказів, приймання платежів, обміну валют, а також випуску фізичних і віртуальних карток. Статус компанії як платіжної установи підтверджується сінгапурським регулятором.

Компанія також повідомляє, що має можливість випускати та обслуговувати картки Visa. Окремо UQPAY заявляє про пряме членство в Mastercard у частині еквайрингу, тобто приймання платежів.

Чому це взагалі працює

Visa та Mastercard не укладали договорів з CinCin та подібними сервісами самостійно, і саме в цьому полягає одна з головних проблем.

Платіжні системи не обов'язково самі відкривають рахунок конкретному користувачу. Вони будують глобальні платіжні мережі, а картки випускають банки та фінансові компанії, які отримують до них доступ. Ті, своєю чергою, можуть працювати з іншими фінтехами, процесинговими платформами та картковими програмами. І чим довшим стає цей ланцюжок, тим складніше зрозуміти, хто зрештою отримав картку і для чого її використовує.

Формально вихід Visa та Mastercard з Росії стосується передусім того, що картки цих систем більше не можуть випускати російські банки. Проте якщо умовна компанія у Великій Британії, Гонконзі чи іншій юрисдикції випускає таку картку, а потім посередник перепродає її росіянину, то виникає зовсім інший характер відносин.

На рівні публічної політики Visa і Mastercard можуть не працювати з російськими банками, проте їхні картки все одно можуть доходити до російських користувачів через третіх осіб. Саме цією прогалиною і користуються CinCin, Cinazes та інші, щоб відновити росіянам доступ до міжнародних платежів.

ЕП звернулася до Visa і Mastercard з питанням, чи знають вони про існування обхідних сервісів. Ми отримали наступні відписки.

"Visa оголосила про зупинення діяльності в Росії 5 березня 2022 року, і це рішення залишається чинним сьогодні. Згідно з правилами Visa, емітент не повинен залучати клієнтів або випускати картки Visa за межами країни, у якій він має ліцензію на здійснення операцій з випуску карток. Це правило діє вже багато років, застосовується в усіх регіонах і не було запроваджено у зв'язку з виходом Visa з Росії у 2022 році. Усі продукти Visa мають випускатися відповідно до правил Visa та чинного законодавства, зокрема з дотриманням вимог "Знай свого клієнта" (Know Your Client – KYC) та протидії легалізації коштів (AML)", – повідомила пресслужба Visa.

У Mastercard зазначили майже те саме: "Mastercard здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства, регуляторних і санкційних вимог та вимагає їх дотримання від усіх учасників своєї мережі. Використання в мережі Mastercard поповнюваних карток без проходження процедури KYC, за винятком подарункових карток, не допускається. Якщо ми виявляємо ознаки або отримуємо інформацію про таку діяльність, ми проводимо перевірку з метою забезпечення дотримання всіма сторонами вимог місцевого законодавства, а також наших правил і стандартів".

Нюанс полягає в тому, що сервіси, які досліджувала ЕП, ні процедури KYC, ні процедури AML не дотримувалися. І можна допустити, що такими картками може користуватися не лише умовний "Ваня з Урюпінська", який хоче оплатити ChatGPT, а й якийсь торговець органами чи виробник зброї. Адже ліміти карток дозволяють і таке.

Visa та Mastercard не працюють як банки. Вони не видають картки кінцевим клієнтам і не тримають їхні гроші на рахунках. Їхній основний бізнес – це забезпечення роботи глобальної мережі, через яку проходять платежі. Чим більше карток використовується і чим більше транзакцій проходить через цю мережу, тим більший дохід системи від різних мережевих і процесингових платежів.

Тому для Visa і Mastercard розширення кількості карток та обороту є частиною бізнес-моделі. Звісно, це не доводить, що компаніям вигідний ринок обхідних карток або що вони свідомо допускають обхід санкцій. Для такого висновку потрібні дані про конкретні карткові програми, їхній оборот і те, що про них знали самі платіжні системи.

Проте така модель створює очевидний конфлікт стимулів. З одного боку, Visa і Mastercard зацікавлені в тому, щоб їхня мережа використовувалася максимально активно. З іншого – саме вони встановлюють правила для учасників цієї мережі і мають контролювати ризики.

Звісно, офіційно, ні Visa, ні MasterCard не повернулися на російський ринок.

Проте питання в іншому. Наскільки добре найбільші платіжні системи світу бачать, що відбувається на другому, третьому чи четвертому рівні їхньої партнерської мережі? І що вони роблять, коли їхня інфраструктура зрештою використовується саме для того, від чого вони публічно відмовилися у 2022 році?