Українська правда

Хакери Кім Чен Ина. Як Північна Корея краде у світу мільярди доларів

-

Північну Корею часто уявляють країною, яка застрягла в минулому. Закрита від світу посттоталітарна держава зі слабкою економікою, де значна частина населення живе в бідності, а сільське господарство досі подекуди спирається на примітивні знаряддя праці.

На цьому тлі Пхеньян регулярно влаштовує військові паради, випробовує міжконтинентальні балістичні ракети та демонструє ядерну зброю. Але за фасадом військової могутності ховається ще одна, менш помітна сила режиму.

У країні, де переважна більшість населення не має доступу до інтернету, а замість нього користується обмеженою внутрішньою мережею на 73 сайти, виросла одна з найактивніших державних кіберармій. Поки звичайні північнокорейці отримують іноземні фільми, книжки та новини на флешках, хакери режиму проникають у комп'ютерні системи західних корпорацій, атакують банки та викрадають мільярди доларів із криптовалютних бірж.

Деякі з них роками дистанційно працюють програмістами в американських та європейських компаніях, приховуючи своє походження за вигаданими біографіями. Роботодавці можуть навіть не підозрювати, що їх секрети можуть вкрасти, а зарплата їхнього співробітника зрештою опиняється в розпорядженні північнокорейського режиму.

Як країна, де 99% населення не має доступу до глобального інтернету, створила одну з найпотужніших кіберармій світу? Чому її хакери перейшли від шпигунства до викрадення мільярдів доларів і як Пхеньян готує їх ще зі шкільної лави?

Як КНДР "вирощує" хакерів

У більшості країн державні кіберпідрозділи відповідають за захист інформаційних систем, розслідування кіберзлочинів, розвідку та військові операції в кіберпросторі. Паралельно існують злочинні хакерські угруповання, які крадуть гроші, шантажують компанії та заробляють на викрадених даних. Іноді вони співпрацюють з владою, але часто діють у власних інтересах.

У Північній Кореї злочинні функції в інформаційних технологіях зосереджені в руках держави. Ті самі структури можуть проводити розвідувальні операції, викрадати кошти та виконувати політичні завдання режиму. Причому майбутніх фахівців для такої роботи Пхеньян починає шукати ще серед школярів.

З раннього дитинства держава відстежує учнів із винятковими здібностями до математики. Таких дітей переводять до спеціалізованих шкіл і математичних класів, де вони проходять поглиблену підготовку.

Найталановитіші представляють Північну Корею на міжнародних олімпіадах і нерідко здобувають призові місця. Серед них, наприклад, був Рі Чон Йоль, який чотири рази здобував срібло на міжнародній математичній олімпіаді у 2013-2016 роках.

Північнокорейські школярі на Міжнародній математичній олімпіаді в Гонконзі, 2016 рік. Рі Чон Йоль другий зліва.
Джерело: SCMP Pictures

Після змагань 2015 року юнак дізнався, що представники засекреченої державної структури розпитують про нього родичів і знайомих. Рі запідозрив, що його планують залучити до роботи військовим хакером або до ядерної програми КНДР. Відмовитися від такого призначення, за його словами, було б неможливо.

Наступного року, приїхавши на олімпіаду до Гонконгу, 18-річний математик утік від північнокорейської делегації та попросив притулку в консульстві Південної Кореї. Згодом він переїхав до Сеула, де продовжив навчання в університеті.

Історія Рі стала одним із небагатьох свідчень того, як Пхеньян шукає майбутніх фахівців для своїх кіберпрограм. Подробиць цієї системи у відкритих джерелах небагато, проте про її інституційну основу відомо значно більше.

Ще в середині 1980 років у Пхеньяні створили спеціалізований коледж Мірім, який готував програмістів для військових і розвідувальних структур. Спочатку там викладали радянські фахівці з інформатики, а після розпаду СРСР їх замінили північнокорейські випускники тих же радянських військових академій.

Студенти вивчали програмування, технічну розвідку, пошук вразливостей у комп'ютерних системах і моделювання кібервійни. За оцінками американської розвідки, заклад підготував близько 1300 хакерів для державних операцій КНДР.

У 1990-х роках південнокорейська розвідка вже попереджала про діяльність цієї установи. За її даними, коледж щороку випускав близько сотні фахівців, яких навчали створювати комп'ютерні віруси, проникати в захищені мережі та програмувати системи наведення зброї. Водночас американські посадовці на початку 2000-х визнавали, що не можуть незалежно підтвердити ці оцінки.

За наступні десятиліття система підготовки кіберфахівців значно розширилася. Сьогодні серед основних закладів, із яких Пхеньян залучає майбутніх спеціалістів, дослідники називають Університет імені Кім Ір Сена та Технологічний університет імені Кім Чхека. Мірім також згадують серед військових навчальних установ, пов'язаних із кіберпідготовкою, хоча про його нинішню діяльність відомо значно менше.

Частина перспективних студентів проходить додаткову підготовку в Китаї та Росії, де може отримати доступ до сучасних технологій і практичних знань. Надалі найкращих випускників залучають до державних кіберпідрозділів, які працюють на армію та розвідку.

Паралельно Пхеньян розбудовував цивільну технологічну інфраструктуру. У 1986 році запрацював Пхеньянський інформаційний центр, який розробляв програмне забезпечення та інструменти контролю інформації. Зокрема, у 2001 році він створив міжмережевий екран для ізоляції внутрішньої інтернет-мережі Кванмьон від глобального інтернету.

Угрупування Lazarus

Попри репутацію однієї з найактивніших держав у сфері кібератак, Північна Корея майже повністю ізольована від глобального інтернету. За оцінками DataReportal, понад 99% її населення не мають доступу до міжнародних сайтів, а кількість тих, хто потенційно може ними користуватися, не перевищує 100 тисяч осіб.

Натомість для внутрішнього користування в країні створили окрему мережу Кванмьон, відрізану від світового інтернету. Вона об'єднує державні інформаційні ресурси, освітні платформи та інші дозволені сервіси. У національній доменній зоні .kp у 2026 році зареєстровано лише 73 адреси.

У 2024 році південнокорейські військові нарахували близько 8 400 осіб, які працювали в кіберструктурах КНДР. За два роки їхня чисельність зросла приблизно на 20%. До них входять як хакери, які безпосередньо здійснюють атаки, так і програмісти, аналітики та інші фахівці. Значна частина цієї системи пов'язана з Головним розвідувальним управлінням КНДР (RGB), яке відповідає за зовнішню розвідку та таємні операції.

Найвідомішою її частиною стала Lazarus Group. Саме з нею пов'язують злам Sony Pictures, пограбування Центрального банку Бангладеш та масштабні крадіжки криптовалют. Утім, під назвою Lazarus спецслужби часто об'єднують кілька хакерських команд, які працюють на режим.

Серед них APT38, відома також як BlueNoroff, яка зосереджується на фінансових установах і криптовалютних компаніях. Інша група, Andariel (APT45), атакує переважно оборонні підприємства, державні установи та технологічні компанії, полюючи на секретну інформацію.

У 2024 році американські слідчі розкрили незвичайну схему роботи Andariel. Хакери заражали комп'ютерні системи лікарень у США програмами-вимагачами, щоб отримати гроші за відновлення доступу. На отримані викупи вони орендували сервери, з яких згодом атакували американські оборонні підприємства й державні установи. Фактично лікарні мимоволі фінансували операції проти власної країни.

Ще одна група, Kimsuky, яку також відстежують під назвою APT43, діє менш помітно. Її цікавлять політики, дипломати, науковці та експерти, які мають доступ до важливої для Пхеньяна інформації. Замість масштабних зламів вони часто використовують підроблені електронні листи, видаючи себе за журналістів, дослідників або представників відомих організацій.

Але північнокорейські спеціалісти далеко не завжди займаються зламами. Частина з них влаштовується програмістами до цілком легальних іноземних компаній. Щоправда, роботодавці часто навіть не підозрюють, кого наймають.

Такі працівники створюють вигадані біографії, підробляють документи, проходять онлайн-співбесіди й отримують дистанційну роботу під іменами громадян інших країн. Вони можуть місяцями писати код, брати участь у робочих зустрічах і виконувати звичайні завдання розробників. Різниця лише в тому, що значна частина зароблених грошей надходить північнокорейському режиму.

У Microsoft називають таку діяльність Jasper Sleet. Іноді справа не обмежується винятково зарплатнею, отримавши доступ до внутрішніх систем роботодавця, такі працівники можуть викрадати корпоративні дані або використовувати їх для шантажу.

Комп'ютерна зала Великого народного навчального будинку в Пхеньяні, Північна Корея, 2009 рік
Getty Images

За оцінками міжнародної групи з моніторингу санкцій MSMT, у 2025 році лише в Китаї перебували від 1 000 до 1 500 північнокорейських IT-фахівців. Подібні мережі діяли також у Росії, Лаосі, Камбоджі та африканських країнах.

У жовтні 2026 року американський Мін'юст повідомив про викриття схеми, яка охопила понад 70 компаній у США та принесла північнокорейським програмістам близько 3 млн дол.

Її організатори подбали навіть про те, щоб роботодавці бачили американські IP-адреси своїх працівників. Для цього посередники у США тримали вдома корпоративні ноутбуки, а справжні виконавці підключалися до них віддалено з інших країн. Під час розслідування правоохоронці вилучили близько 187 ноутбуків та інших пристроїв.

При цьому встановити точну кількість хакерів у кожній групі практично неможливо. Lazarus, APT38, Andariel, Kimsuky та інші назви здебільшого використовують західні дослідники для позначення різних операцій і пов'язаних із ними виконавців.

Часто це навіть не завжди окремі підрозділи з чіткими межами. Їхні учасники можуть працювати над спільними завданнями, користуватися тією самою інфраструктурою та переходити від шпигунства до фінансових крадіжок.

Основні валютні надходження країни

Кім Чен Ір, батько нинішнього лідера КНДР, розглядав кіберпростір як майбутнє поле протистояння із Заходом. Його метою було створити власну кіберармію, здатну проникати у військові мережі противника, викрадати секретну інформацію та виводити з ладу критичну інфраструктуру. Саме для підготовки таких фахівців Пхеньян десятиліттями розбудовував спеціалізовані університети, військові інститути та дослідницькі центри.

З приходом до влади Кім Чен Ина ці можливості почали використовувати ще й для заробітку. Приблизно з 2014 року північнокорейські хакери дедалі активніше атакували банки, фінансові установи та інші організації заради викрадення грошей.

У лютому 2016 року вони проникли в комп'ютерну мережу Центрального банку Бангладеш і через міжнародну платіжну систему SWIFT ініціювали перекази на підконтрольні рахунки 951 млн дол. Більшість підроблених транзакцій вдалося зупинити, але 81 млн дол. все ж зник. За даними Міністерства юстиції США, лише у 2015-2019 роках північнокорейські хакери намагалися викрасти з банків різних країн понад 1,2 млрд дол.

Для Пхеньяна, який десятиліттями перебуває під міжнародними санкціями, такі операції відкрили можливість отримувати іноземну валюту в обхід фінансових обмежень. До того ж нові санкції навряд чи могли суттєво змінити становище країни, яка й без того перебувала в глибокій міжнародній ізоляції.

Північнокорейським хакерам навіть не обов'язково перебувати на території КНДР. За даними американського аналітичного центру CSIS, вони використовують інтернет-інфраструктуру інших держав, зокрема Китаю та Росії. Це дозволяє працювати поза обмеженнями внутрішньої мережі країни та ускладнює встановлення походження атак.

Із розвитком криптовалют перед ними відкрилися значно більші можливості. Замість традиційних банківських рахунків дедалі частіше цілями ставали криптобіржі, цифрові гаманці та блокчейн-платформи, на яких зберігалися активи на мільярди доларів.

У березні 2022 року Lazarus викрала близько 620 млн дол. із блокчейн-мережі Ronin, пов'язаної з популярною грою Axie Infinity. У 2024 році експерти ООН повідомили про розслідування 58 ймовірних атак північнокорейських хакерів на криптовалютні компанії за 2017–2023 роки. Загальну вартість викрадених активів вони оцінювали приблизно у 3 млрд дол.

У лютому 2025 року ФБР звинуватило Північну Корею у пограбуванні криптобіржі Bybit на приблизно 1,5 млрд дол. У жовтні 2026 року хакери викрали з Binance криптовалюту на понад 6,3 млрд дол. ФБР пов'язало атаку з північнокорейським угрупованням TraderTraitor.

Загалом масштаби криптовалютних крадіжок, пов'язаних із КНДР, оцінюють у 12,8 млрд дол. Після окремих відомих випадків блокування активів у розпорядженні зловмисників могло залишитися до 10 млрд дол. Однак скільки з цих грошей Пхеньяну вдалося реально отримати й витратити, достовірно невідомо.

За інформацією, отриманою експертами ООН від держав-членів, ці гроші допомагають Пхеньяну фінансувати військові програми, зокрема розробку ядерної зброї та балістичних ракет.

Як викрадені кошти потрапляють в КНДР

Вкрадені мільярди ще потрібно перетворити на гроші, якими режим зможе скористатися. Саме тут у північнокорейських хакерів виникають труднощі. Наприклад, під час пограбування Центробанку Бангладеш 81 млн дол. спочатку переказали на чотири рахунки у філіппінських банках, відкриті на вигадані імена. Звідти вони потрапили до компанії Philrem, яка конвертувала значну частину суми у філіппінські песо.

Далі близько 29 млн дол. опинилися в Solaire, ще 21 млн дол. – у структурах, пов'язаних із казино Midas. Приблизно 30 млн дол. передали готівкою посереднику, який організовував азартні ігри для заможних клієнтів.

У Solaire частину викрадених грошей обміняли на спеціальні фішки, призначені винятково для ставок. Після гри їх можна було перетворити на звичайні фішки, а ті знову на гроші. Так кошти, викрадені з банку за тисячі кілометрів, проходили через казино й поверталися у фінансову систему вже під виглядом гральних виплат.

Усе це відбувалося завдяки прогалині у філіппінському законодавстві. На той момент казино не підпадали під такі самі вимоги щодо протидії відмиванню коштів, як банки. Поки слідчі розплутували ланцюжок рахунків, посередників і гральних операцій, більша частина грошей уже зникла. До 2020 року Бангладеш вдалося повернути лише близько 15 млн дол. із викрадених 81 млн дол.

Криптовалютні схеми не менш складні. Викрадені активи розподіляють між численними цифровими гаманцями, обмінюють на інші токени та пропускають через спеціальні сервіси, так звані криптовалютні міксери, які ускладнюють відстеження транзакцій.

Так, після атаки на Ronin у 2022 році понад 20 млн дол. викрадених коштів пройшли через міксер Blender.io. Наступного року американський Мінфін запровадив санкції проти сервісу Sinbad, який також використовувало угруповання Lazarus.

Після пограбування Bybit у 2025 році зловмисники почали швидко конвертувати викрадені активи й розподіляти їх між тисячами криптовалютних адрес.

Американські правоохоронці намагаються перехоплювати ці гроші ще до того, як вони потраплять до Північної Кореї. У листопаді 2025 року Мін'юст США повідомив про вилучення понад 15 млн дол. у криптовалюті, які були пов'язані з угрупованням APT38, і домагається її конфіскації.