Чипова домінація Nvidia, техногонка США й Китаю і санкції як зброя. Головні бізнес-книги року від FT

На тлі технологічного протистояння між США та Китаєм розвиток штучного інтелекту є головним у фокусі FT. У 2022 році тріумфувала праця "Війна чипів" про боротьбу за Тайвань, критично важливий для індустрії своїми передовими мікросхемами. У 2024 році перемогла книга Supermacy про конкуренцію між "батьками" OpenAI Семом Альтманом і DeepMind Демісом Хасабісом.

Натомість 2025 рік у сфері ШІ пройшов на тлі підйому ключового виробника мікросхем Nvidia до нових вершин: попит на її чипи підняв капіталізацію компанії до рекордних 5 трлн дол. До того ж засновника Nvidia Дженсен Хуанг визнали людиною року і FT, і Time. Останній назвав Хуанга "архітектором ШІ" разом з Цукербергом, Маском, Альтманом та іншими ключовими гравцями галузі.

На тлі успіхів Nvidia бізнес-книгою року визнали працю журналіста Стівена Вітта "Машина, що думає", яка детально описує шлях корпорації до світового визнання завдяки лідерству Хуанга та нові виклики через зростання конкуренції.

Які ще книги претендували на премію?

Як обирали переможця

Процес відбору лауреатів не змінився: як і в попередні роки, автори і видавці могли подавати заявки з квітня до кінця червня на спеціальному сайті. Надійшло понад 500 заявок. У серпні журналісти FT відібрали 16 претендентів, яких розділили за трьома категоріями: "Геополітика та економіка", "Генії" та "Зростання".

До першої увійшли праці про становлення КНР як інженерної держави й технологічну гонку Пекіна і Вашингтона, про ефективність економічних санкцій, зокрема проти РФ, і про порушення балансу між інноваціями та бюрократією.

Категорія "Генії" містила книги про успіх Nvidia, засновника бренду одягу Patagonia Івона Шуїнара, керівника OpenAI Сема Альтмана та підйом китайської Huawei.

"Зростання" виокремлює книги "Як великі бренди привчили нас до пластику" і "Темні секрети Johnson&Johnson". У першій Сабіра Чаудхурі досліджує, як маркетингові стратегії та зручність пластику призвели до екологічних проблем. Другу FT відзначає за "глибоке і надзвичайно тривожне викриття" неетичних практик однієї з провідних корпорацій у сфері охорони здоров'я.

У вересні журі, до складу якого, крім редакторки FT Рули Халаф, традиційно увійшли представники Nikkei, Schroders, Mozilla та Norges Bank Investment Management, обрало шістьох фіналістів.

Стівен Вітт на церемонії в Лондоні отримав від FT 30 тис. фунтів стерлінгів, інші фіналісти – по 10 тис. фунтів. Книги переможця та фіналістів можна придбати англійською в українських книгарнях та на Amazon. Видавництво "Наш формат" планує випустити "Машину, що мислить" українською у 2027 році.

Фіналісти

"Дім Huawei: таємний світ найпотужнішої компанії Китаю". На основі десятків інтерв'ю та вивчення архівів журналістка Washington Post Єва Доу розкриває невідому історію підйому китайського підприємця Жень Чженфея та його компанії Huawei до статусу техногіганта не без підтримки комуністичної влади КНР.

Хоча для мільйонів користувачів в усьому світі Huawei асоціюється насамперед із смартфонами, авторка наголошує, що його бізнес значно масштабніший: від програм "розумного будинку" до телекомунікаційних мереж і дата-центрів, від телевізорів до систем автономного водіння для електрокарів.

Обладнання Huawei забезпечує роботу оптоволоконного широкосмугового звʼязку, телефонних мереж 4G та 5G. Корпорація розробляє напівпровідники та сонячні панелі і навіть володіє готелями, використовуючи свою величезну закупівельну та дистрибуційну потужність для тиску на постачальників та конкурентів.

Уряди побоюються, що обладнання Huawei дозволяє Пекіну шпигувати. Компанія є наріжним каменем технологічної гонки між США і КНР: у Вашингтоні називають фірму агентом режиму Сі Цзіньпіна, а її технології – інструментом шпигунства.

Підозри в шпигунстві досягли апогею у 2018-2019 роках. Тоді в Канаді арештували доньку президента корпорації, фінансову директорку Huawei Мен Ваньчжоу. США намагалися екстрадувати Мен через її роль у бізнесі компанії в підсанкційному Ірані. Книга пояснює, чому Huawei опинилася в центрі геополітичного конфлікту.

Які відносини Huawei з урядом Сі? Чи сприяє її технологія шпигунству Пекіна? Які відносини у Жень Чженфея з Народно-визвольною армією КНР, де він служив інженером? Чи були ранні інновації Huawei у сфері маршрутизаторів результатом масової крадіжки інтелектуальної власності західних конкурентів?

Єва Доу не дає однозначної відповіді на ці питання, але викладає факти і дозволяє зробити висновки читачам. Вона наголошує, що підтримка з боку уряду відіграла важливу роль у підйомі Huawei, а Пекін зацікавлений в успіху техногіганта.

"Вузькі місця. Як глобальна економіка стала зброєю війни". Колишній високопосадовець Держдепу США Едвард Фішман занурює в таємниці світової влади. "Контроль над доларом, передовими технологіями і ланцюгами постачання енергії став ключем до геополітичної влади в цьому столітті", – пише він.

Як дипломат та учасник команди, яка розробляла санкції проти РФ після окупації Криму, він наголошує: світова економіка перетворилася на поле бою, де головною зброєю є санкції, мита та експортні обмеження і де наразі лідирує Вашингтон.

За його словами, сила США ґрунтується на доларі як основній валюті глобальних фінансів, банках, які переміщують гроші по всьому світу; та ноу-хау, на яких побудовані критично важливі технології. Долар перестав бути просто валютою, а став економічною зброєю, яка посилила владу Сполучених Штатів.

Він поділяє епоху економічної війни Вашингтона на чотири етапи: кампанія проти ядерної програми Ірану; реакція на окупацію Криму і війну на сході України; технологічна боротьба з Китаєм; відповідь на велику війну в Україні з 2022 року.

Фішман підкреслює: економічна війна стала новою нормою, а ознак зменшення напруженості немає, бо "світ залучений у боротьбу за економічну безпеку, яка перекроює геополітичну карту і кладе край тій глобалізації, яку ми знаємо".

Хоча Фішман працював над деякими санкційними питаннями, про які пише, у книзі він рідко висловлює власну думку щодо процесів, до яких був залучений. Тим не менш, автор книги дійшов висновку, що санкції проти Росії після окупації Криму були занадто слабкими і це лише додало Путіну сміливості.

Загалом результати санкційного тиску Вашингтона він вважає неоднозначними, адже Путін продовжує свої звірства, ШІ-сектор у Китаї швидко розвивається, диктаторські режими в Ірані та КНДР досі при владі, а "питання Мадуро" у Венесуелі адміністрація Трампа вирішила силовим методом.

Фішман вважає, що могутність економічного арсеналу США залежатиме від збереження домінування долара. Він попереджає: підрив верховенства права або незалежності ФРС може знизити популярність американської валюти. До того ж "гегемонія долара" викликає обурення в геополітичних опонентів Вашингтона: Китай прагне створити світ, менш залежний від зелених купюр.

"Як закінчується прогрес". Економіст Оксфордського університету Карл Бенедикт Фрей ставить під сумнів загальноприйняту думку про те, що економічний і технологічний прогрес неминучий. "Протягом більшої частини історії людства стагнація була нормою і навіть зараз прогрес та процвітання в найбільших економіках світу – США та Китаї – не виправдовують очікувань", – пише автор.

Фрей робить висновок: хоча децентралізація сприяє появі і розвитку нових технологій, бюрократія має вирішальне значення для їх масштабування. "Коли інституції не можуть адаптуватися до технологічних змін, настає стагнація. Тільки ретельно збалансувавши децентралізацію та бюрократію, країни можуть впроваджувати інновації та зростати в довгостроковій перспективі", – резюмує він.

"Достаток: як ми будуємо краще майбутнє". Американські журналісти Езра Кляйн і Дерек Томпсон аналізують дилему зростання, з якою стикаються США, та політичні компроміси між регулюванням, інвестиціями, держпідтримкою та інноваціями.

Вони досліджують структурні, економічні та політичні сили, які сформували сучасний ліберальний світ у Штатах, де дефіцит і збереження ресурсів визначають порядок денний, а великі ідеї більше не втілюються в життя.

"Десятиліття різкого скорочення міграції, виведення виробництва за кордон, перешкоджання будівництву житла та гальмування амбітних проєктів означають, що Америка відчуває нестачу робочої сили, житла та рішень. Щоб досягти прогресу у вирішенні найбільших викликів, прогресивні сили потребують бачення, здатності та готовності втілювати трансформаційні стратегії", – пишуть автори.

Вони наводять приклад боротьби із змінами клімату: Штатам потрібно побудувати сонячні та вітрові електростанції на площі 590 тис. кв. км. Це територія восьми штатів, тобто масштаб безпрецедентний навіть для головної економіки світу.

Кляйн і Томпсон переконані, що за нинішніх політичних рамок у Сполучених Штатах такий проєкт неможливий. Проте вони визнають: один акт дерегулювання не прибере десятки тисяч сторінок федеральних та муніципальних законів.

Вони пропонують нову політичну культуру з розкриттям потенціалу технологій: "лібералізм, який будує" з відмовою від надмірної регуляторної обережності на користь амбітних проєктів, здатних справді покращувати якість життя.

"Стрімголов. Прагнення Китаю створити майбутнє". Китайсько-канадський аналітик сектору технологій Ден Ванг із Стенфордського університету досліджує особливості технологічного підйому Китаю і критикує повільні дії влади США, яка "шкодить сама собі, ризикуючи програти ключову технологічну гонку озброєнь".

З одного боку, великі будівництва сприяли економічному піднесенню Китаю. З іншого – "соціальна інженерія" комуністичної партії КНР завдає суспільству нестерпних втрат: від принципу "одна родина – одна дитина" до жорстких локдаунів у рамках політики "нульового COVID" під час пандемії, пише Ванг.

Книга показує і сильні сторони, і слабкості технологічності Китаю. Основна теза Ванга – Китай керується як "інженерна держава, яка досягла успіхів у будівництві", тоді як США перетворилися на "суспільство юристів, яке блокує все".

Наслідки цих різних підходів він показує на прикладі того, як дві країни будували високошвидкісні залізниці. У 2008 році виборці Каліфорнії схвалили фінансування будівництва гілки довжиною 800 миль між Сан-Франциско і Лос-Анджелесом, а Китай розпочав будівництво залізниці подібної довжини між Пекіном і Шанхаєм.

Через три роки китайська лінія за 36 млрд дол. була відкрита і за десять років перевезла 1,4 млрд пасажирів. Першу ділянку в Каліфорнії відкриють між 2030-м і 2033 роками, а вартість будівництва вже оцінюється 128 млрд дол.

За словами Ванга, американські посадовці помиляються, зациклюючись на революційних інноваціях у сфері ШІ, що типово для Кремнієвої долини. Натомість, вважає він, проривну технологію краще розглядати як кількість людей і знань про процеси, необхідних для масового створення передових виробничих потужностей.

"Apple розробила iPhone, але саме Китай виготовив більшість з них, що допомогло перетворити Шеньчжень на інноваційний центр електроніки у світі", – пише автор.

"Пекін навчився на успіхах і невдачах Заходу і тепер ми можемо навчитися в КНР серйозно ставитися до його глобальних амбіцій", – резюмує він.

"Історія найвпливовішої компанії". Про що книга переможця

У жовтні 2025 року виробник мікросхем Nvidia став першою компанією, капіталізація якої перевищила 5 трлн дол. Не дивно, що бізнес-виданням року стала книга "Машина, що мислить". Редакторка FT назвала її "захопливим описом створення однієї з найвпливовіших і найвидатніших компаній нашого часу".

Nvidia не перший рік домінує на ринку мікросхем, що лежать в основі генеративного ШІ. Ця технологія, за словами Вітта, імовірно, є найбільш трансформаційною з часів промислової революції. Однак цей успіх, на думку автора книги, не приносить Хуангу задоволення, а більше мучить його.

"Щодня бути керівником Nvidia насправді нелегко. Це жах. Дженсен постійно побоюється конкуренції, того, що хтось скоро зможе повалити Nvidia", – вважає Вітт. Це, на його думку, стимулює Nvidia не зупинятися на досягнутому.

З моменту виходу книги у квітні увага до компанії тільки посилилася, як і виклики. Вітт вважає нові тензорні блоки обробки (TPU) від Google ключовою, "майже екзистенційною" загрозою для Nvidia та її графічних процесорів (GPU).

Інтерес Вітта до Nvidia був викликаний спочатку запуском чат-бота ChatGPT три роки тому, що посилило його занепокоєння стосовно власної журналістської кар'єри. "Я просто подумав: "Чорт, я пропав. ChatGPT пише майже так само добре, як я, і дуже скоро затьмарить мене. Що мені робити? Мабуть, краще перейти до написання статей про штучний інтелект", – розповідав журналіст.

Він почав зі статті про Nvidia для журналу New Yorker, думаючи: "Це просто компанія, що виробляє обладнання. Мабуть, у неї часто змінювалися генеральні директори. Мабуть, у неї була складна і дещо нудна корпоративна історія". Натомість виявив "лідера, який невпинно просував свою ідею і підкорив галузь".

Вітт відзначає схильність Хуанга до ризику. Спочатку Nvidia обслуговувала висхідну ігрову індустрію, пропонуючи чипи, здатні швидше генерувати кращу графіку. У пошуках наступного кроку Дженсен на початку 2010-х років переорієнтував чипи на ринок ШІ – малоперспективного на той час сектору. Цей же підхід, очікує Вітт, засновник Nvidia тепер застосує до робототехніки.