Як стабілізувати економіку після криз? Пояснили лауреати Нобелівської премії

Фіналом "нобелівського тижня", протягом якого оголосили лауреатів премій з фізіології та медицини, фізики, хімії, літератури, а також премії миру, 12 жовтня стала церемонія оголошення лауреатів з економіки.

Премією цьогоріч відзначили американців Роберта Холла і Майкла Вудфорда за "мікроекономічні основи макроекономічної стабілізації". А саме – розробку макроекономічних моделей, які пояснюють, як найкраще виходити з кризи, подібної до нинішньої енергетичної, спричиненої війною в Ірані. Ці моделі допомагають урядам і центробанкам по всьому світу ефективніше реагувати на періоди економічного підйому та спаду.

Ключова ідея лауреатів – стабільність економіки можна забезпечити лише з урахуванням "мільйонів рішень", які приймаються на мікрорівні домогосподарствами та підприємствами, а не за допомогою теорій функціонування економіки, що базуються на підході "зверху вниз".

Як Холл і Вудфорд відійшли від побудови моделей на основі макроекономічних показників (інфляції, обсягів виробництва та споживання) і пішли до основ – мікроекономіки.

Що відомо про лауреатів

Холл відомий дослідженнями макроекономіки, ринку праці та економічних циклів. Роберта називають одним із найвпливовіших економістів США та "королем рецесій": він понад 40 років очолював комітет з оцінювання рецесії Національного бюро економічних досліджень США.

Вудфорда, якого ще до нобелівського тижня називали одним із цьогорічних фаворитів, вважають "легендою нового кейнсіанства". Його економічні моделі використовують чи не всі головні фінустанови світу: Федеральна резервна система США, Європейський центробанк, Банк Англії та Шведський центробанк.

За що дали премію

Економіка розвивається циклічно – за підйомом настає спад. Протягом десятиліть уряди реагували на них, дотримуючись рекомендацій британського економіста Джона Мейнарда Кейнса, які той сформулював у період Великої депресії у 1930-х роках.

Кейнсіанство передбачає втручання в економіку в епохи криз шляхом зниження податків і збільшення державних витрат (фінансування інфраструктурних проєктів, закупівель та соціальних програм), тим самим заохочуючи споживачів і підприємства до витрат та інвестицій і, сприяючи відновленню економічного зростання, накопичуючи борг. У періоди бурхливого зростання все робили навпаки, щоб уникнути перегріву економіки.

"Кейнсіанський рецепт" певний час добре працював. Політики вважали, що управління економікою полягає у простих компромісах. Наприклад, рівень безробіття залишатиметься низьким у період високої інфляції та зростатиме, коли інфляція знижуватиметься.

"Але під час нафтових криз і стагфляції 1970-х років склалась стійка думка, що кейнсіанські моделі, які визначали, коли і як слід застосовувати такі заходи, більше не працюють. Вони не подолали безробіття, а лише спровокували інфляцію.

Таким чином, Захід пережив десятиліття низьких темпів економічного зростання, безробіття та високої інфляції. З'явилася думка, що стабілізаційна політика приносить більше шкоди, ніж користі, і від неї слід відмовитися", – зазначили у Шведській академії наук.

Ось тут на допомогу і прийшли цьогорічні лауреати "Нобелівки": вони взялися вдосконалювати кейнсіанську модель, спираючись не на макроекономічні показники, такі як інфляція, виробництво та споживання, а на мікроекономічну основу.

Головна ідея досліджень Холла: споживання домогосподарств визначається їхніми очікуваннями щодо майбутніх доходів. Натомість Вудфорд показав, як центральні банки можуть стимулювати чи стримувати економічну активність за допомогою процентних ставок.

Тобто, споживачі вирішують, скільки витрачати, а підприємці – скільки інвестувати, виходячи зі свого уявлення про майбутнє. І на ці очікування можна впливати, якщо влада інформуватиме населення про свої плани.

Під час церемонії 12 жовтня Вудфорд знову наголосив на важливості того, щоб уряди пояснювали громадськості свої кроки.

"Роботи лауреатів надали міцну теоретичну основу для моделей, які зараз використовують центральні банки та уряди по всьому світу. Вони заклали основи нової кейнсіанської парадигми, в якій моделі будуються на мікроосновах, тобто "знизу вгору".

Завдяки цьому ми краще підготовлені до подолання економічних потрясінь, таких як енергетичні кризи або раптові зміни в обсягах споживання домогосподарств", – резюмував голова Нобелівського комітету Джон Хасслер.

Домінація США і мільйон доларів на двох

Премію з економіки у 1968 році започаткував Шведський центральний банк на честь видатного підприємця і хіміка Альфреда Нобеля, який заснував премії у галузях фізики, хімії, фізіології або медицини, літератури та миру.

Оскільки економічна наука у його заповіті не згадується, формально ця премія не вважається Нобелівською, але вручається на тій же церемонії 10 грудня (у річницю смерті Нобеля), а лауреата обирає Шведська королівська академія наук, керуючись тими ж правилами, що й для інших наукових дисциплін.

"Нобелівку" з економіки найчастіше отримують науковці зі США: за час її існування премію отримали понад 100 осіб, з них дві третини – американці.

Цьогорічні лауреати також представляють провідні американські університети: 83-річний Холл – професор економіки у Стенфорді, 71-річний Вудфорд – у Колумбійському університеті. Обоє захищали дисертації в Массачусетському технологічному інституті.

Таким чином, премія вкотре підтвердила як вагому перевагу американських університетів в економічній науці, так і те, що саме вони приваблюють вчених нобелівського рівня з усього світу.

Який грошовий приз отримають Холл і Вудфорд? Вони розділять 12 млн шведських крон (1,2 млн дол.): цьогоріч Нобелівський фонд вирішив збільшити розмір винагороди на 1 млн крон на честь 125-річчя премії.