Химическая атака: удастся ли разделить империю Фирташа и кто следующий

5 вересня Антимонопольний комітет вирішив примусово розділити хімічний бізнес Дмитра Фірташа, а головного трейдера групи Ostchem оштрафувати на 107 млн грн.

Єдиний подібний випадок в історії України відбувся в середині 1990-х років і стосувався розділення молокозаводу в Донецькій області. Зрозуміло, що ані за масштабом, ані за наслідками для ринку ці два випадки непорівнянні.

Утім, ініціатива АМКУ — це лише пів справи. Враховуючи сучасні реалії та негативний досвід комітету у спілкуванні із судами, вердикт української Феміди передбачити складно. Цей процес вже стартував.

Юридична команда Group DF ще перед оголошенням рішення про примусовий поділ почала засипати позовами суди всіх рівнів, намагаючись оскаржити кожен аргумент АМКУ. Коли в цій історії буде поставлено крапку і якою вона буде — невідомо.

Що означає рішення АМКУ, яким може бути процес розділення і до кого така санкція може бути застосована в майбутньому?

Хімічна імперія Фірташа

Група Ostchem — ключовий напрямок бізнесу Group DF Дмитра Фірташа. Основні хімічні активи олігарх купив у 2010-2011 роках за часів президентства Віктора Януковича.

До складу групи тоді увійшли горлівський "Концерн стирол", черкаський "Азот" та сєверодонецький "Азот", "Рівнеазот", а також естонський виробник мінеральних добрив "Нітроферт".

На той час олігарх контролював і багатостраждальний Одеський припортовий завод (ОПЗ). Він досі належить державі, але за кожної влади змінює куратора.

Компанії Фірташа стали єдиним постачальником газу для ОПЗ, а Ostchem — основним покупцем його продукції для подальшого експорту. Після втечі Януковича з країни на ОПЗ заробляли люди з найближчого оточення колишнього президента Петра Порошенка та експрем'єра Арсенія Яценюка Фірташ свій вплив утратив.

Однак про співпрацю з групою Ostchem на ОПЗ не забудуть ще довго. Завод винен Ostchem понад 250 млн дол і цей борг є великою проблемою для держави. У тому числі через це його продаж блокується. 

В Україні у Фірташа небагато конкурентів. Поза його орбітою перебуває велике хімічне підприємство "Дніпроазот", яке належить Ігорю Коломойському, та близько 15 невеликих виробників, яким у різні часи належало 2-9% ринку добрив.[BANNER1]

Історичне рішення

Розслідування АМКУ почалося ще у 2015 році. Підставою стала заява Полтавського ГЗК Костянтина Жеваго проти черкаського "Азоту" щодо постачань селітри, яку ГЗК використовував для виробництва вибухівки.

Справою займався державний уповноважений Андрій Вовк. Він одним з перших постраждав від кадрових чисток Володимира Зеленського, оскільки асоціювався з оточенням експрезидента Петра Порошенка.

"Влітку 2017 року ми зрозуміли, що справа була розслідувана неправильно. У суді її можна було легко розвалити. Справу обнулили і почали нове розслідування, виходячи з реальних причин", — розповідає голова АМКУ Юрій Терентьєв.

З другої спроби комітету вдалося довести справу до логічного завершення: 5 вересня він заявив про примусовий поділ групи Ostchem. Єдиний такий випадок в Україні трапився в далекому 1996 році, коли було розділене молочне підприємство "Донмолпром".

Комітет визнав, що ПАТ "Азот", "Сєверодонецьке об’єднання "Азот", "Рівнеазот" та "НФ трейдинг Україна" у 2014-2017 роках були монополістами на ринку первинної реалізації мінеральних азотних добрив та зловживали цим монопольним становищем.

У розпорядженні ЕП опинився проект рішення АМКУ. Документ проливає світло на розслідування, що тривало протягом останніх двох років.

З 80-сторінковго проекту можна виділити три умовні пункти, які дають розуміння, на чому ґрунтувалося рішення АМКУ щодо примусового поділу хімічного гіганта.

Ostchem — монополіст

За законом, монополістом вважається компанія, частка якої на ринку перевищує 35%.

АМКУ встановив, що чотири підприємства групи у 2014-2017 роках були монополістами на ринку реалізації мінеральних добрив. При цьому протягом трьох років їхня частка на ринку суттєво змінювалася.

В АМКУ суттєве зниження частки групи у 2017 році пояснюють зупинкою виробництва, у якій комітет також вбачає порушення антиконкурентного законодавства.

Такий стан справ, вважають в АМКУ, дозволяв Ostchem завищувати ціни на добрива і тримати їх на рівні, що перевищує вартість імпорту — основного конкурента групи.

"Це сприяло здатності скорочувати виробництво та постачання добрив на внутрішній ринок. Водночас компанії-конкуренти не здатні компенсувати створений дефіцит", — заявляють у комітеті.

Перепродаж газу

Першим порушенням Ostchem АМКУ називає систематичний перепродаж газу всередині групи за завищеними цінами. Як відомо, газ є основною сировиною при виробництві добрив.

Це начебто призводило до встановлення необґрунтованої собівартості їх виробництва і, як наслідок, — до завищення вартості реалізації добрив.

Використання посередників, за даними АМКУ, спричиняло значне завищення цін на блакитне паливо: у різні періоди воно сягало від 2% до 194%.

"Загалом компанії групи у 2014-2015 роках перепродали між собою 923 тис куб м газу, у зв'язку з чим його собівартість зросла на 3,3 млрд грн", — йдеться у документі. Як наслідок, це призвело до завищення вартості аміачної селітри на понад 500 млн грн.

Зупинка виробництва

Ще одне порушення — зупинка заводів під час сезону весняно-польових робіт у 2017 році, що призвело до недопоставки товару аграріям.

"Підставою" для зупинки стало свідоме непроведення розрахунків за поставки газу і навіть невитребування вже оплаченого групою газу із сховищ. Водночас з покупців була взята передоплата за виробництво добрив", — пояснює керівник департаменту розслідувань ринків виробничої сфери Ігор Кустовський.

Комітет вважає, що якби три основні вітчизняні заводи-виробники добрив конкурували між собою, а не діяли як один суб’єкт — група Ostchem, встановлені зловживання були б неможливими.

Крім рішення про примусовий поділ, АМКУ оштрафував компанію "НФ трейдинг Україна" на 107 млн грн. За даними АМКУ, саме через цю структуру було реалізовано близько 99% вироблених групою добрив.[BANNER2]

Що далі

Реакція команди Фірташа на дії АМКУ була передбачуваною. У Group DF заявили, що рішення є тенденційним, ухваленим на підставі аргументів сумнівної якості з грубим порушенням законодавства.

"Деякі оцінки і положення не витримують жодної критики і свідчать про лобіювання інтересів з боку конкурентів української хімічної промисловості. АМКУ фактично вирішив стратегічне завдання насамперед російських конкурентів із знищення вітчизняного хімпрому", — зазначається в заяві.

У Group DF заявили, що будуть оскаржувати "в судах всіх рівнів" обидва рішення: щодо примусово поділу Ostchem і щодо штрафу.

"Усі елементи доказів вони намагаються оскаржити: визначення ринку, процедурні моменти, неможливість розділення. Вони усе піддають сумніву. Ми прекрасно розуміли, що справа піде до суду і готові відстоювати свою позицію. Однак про перспективи справи говорити зарано", — заявив Кустовський.

Залишаються питання і до розміру штрафу. Керівник аналітичного департаменту компанії Concorde Capital Олександр Паращій вважає, що 107 млн грн — надто м'яка кара, зважаючи на "вагу" звинувачення і "тривалість та істотність порушення".

Чому оштрафували одну компанію, а не всю групу? Терентьєв каже, що накладення штрафу на всю групу могло знищити розслідування.

"Закон недостатньо чітко говорить, що таке примусовий поділ: це форма додаткової відповідальності чи альтернативної. Ми вирішили не тестувати накладення штрафу і примусовий поділ на одну особу", — каже він.

"Оскільки ми заводи зобов'язали розділитися, то ще й штрафувати їх — це дати їм можливість використати конституційну норму про те, що двічі карати за одне порушення не можна. Першочерговим для нас було реалізувати примусовий поділ, розмір штрафу — на другому плані", — додає голова АМКУ.

Чи будуть спроби юристів Фірташа оскаржити рішення АМКУ вдалими? У відносинах держави з олігархами все може бути. Приклад тому — свіжий негативний кейс комітету з групою "Приват" Ігоря Коломойського.

Наприкінці 2018 року суд заборонив комітету розглядати справу про змову 178 АЗС групи. Розслідування, яке тривало два роки, було заблоковане одним рішенням суду. Ця справа перебуває в підвішеному стані досі.

Яким буде розподіл

Як пройде розділення хімічної бізнес-групи Фірташа — ледь не головне питання. Українське законодавство не дає на нього чіткої відповіді.

"Відповідачі можуть запропонувати будь-яку модель реорганізації. АМКУ може з нею не погодитися, якщо внаслідок такої реорганізації монопольне становище збережеться", — каже ексдержуповноважена комітету Агія Загребельська.

"Я так це бачу: у нас будуть установчі зустрічі, на яких компанія пропонуватиме свої варіанти. У рамках цього процесу ми, можливо, прийдемо до загальної думки", — додає Кустовський.

За його словами, йдеться про поділ не ринкових часток, а активів з виробництва добрив. Група Фірташа має в Україні три заводи і тільки два з них можуть при постійній роботі повністю забезпечити споживачів добривами.

"Один черкаський "Азот" за обсягом виробництва може забезпечити домінування на ринку. Тобто їм треба як мінімум продавати один із заводів", — каже керівник департаменту.

Кому приготуватися

Найближчим часом АМКУ може відкрити другу справу щодо агрохолдингу МХП Юрія Косюка.

"Є один епізод (з ознаками зловживання монопольним становищем. — ЕП) щодо МХП, зараз, можливо, буде другий. Дослідження цього питання — на фінішній прямій", — заявив Терентьєв.[L]

Ще один сюрприз може чекати на газовий бізнес Фірташа. Тривають розслідування роботи облгазів. Можливо, у жовтні-листопаді будуть перші рішення.

У найближчі тижні комітет обіцяє рішення і щодо групи СКМ Ріната Ахметова.

"Справа стосується Corum Group (виробник обладнання для гірничодобувної галузі. — ЕП). Там розмір штрафу не дуже великий — близько 50 млн грн.

Не виключаю, що може бути заборонена концентрація щодо "Метінвесту" Ахметова. Заява стосується купівлі шахт", — каже голова АМКУ.

Однак усі ці справи важко поставити в один ряд з рішенням щодо Ostchem. Головне питання — чи варто найближчим часом очікувати примусового поділу інших монополістів?

"Якщо АМКУ не змінив свою позицію, це означає, що кожна компанія, яка має вищу за 35% частку ринку, може бути примусово розділеною. Перш за все, можна згадати ДТЕК, "Метінвест", "Приват" та "Інтерпайп", які мають на окремих ринках частки, що перевищують не тільки 35,45%, а іноді 50%, 80% і навіть 90%", — заявила Загребельська.

"Примусовий поділ — винятковий захід. Він повинен застосовуватися тоді, коли зловживання монопольним становищем не може бути виправлене будь-яким іншим способом.

Однак казати, що така санкція може бути застосована до будь-якого суб'єкта, частка якого перевищує 35% ринку, некоректно. У нас поки нема справ, де було б доцільно застосувати примусовий поділ", — стверджує Терентьєв.