Почему ФГИ не спешит продавать конфискованные активы

Минуло більше двох років після законодавчого запровадження санкційного інструменту "стягнення активів в дохід держави". 

З моменту постановлення першого рішення Вищим антикорупційним судом про застосування санкції та стягнення активів бізнесмена Володимира Євтушенкова, бенефіціара АФК "Система" та ексспіввласника "Vodafone Україна" теж минуло два роки.

У 2023-у набрали чинності зміни, що спрямовані на спрощення та прискорення процедури подальших дій після прийняття таких судових рішень. Фонд державного майна був прямо визначений уповноваженим державним органом, який визначає порядок і спосіб виконання цих рішень. 

Вже рік активи безпосередньо передаються в управління Фонду. Арешт, мораторій чи будь-які заборони не є перешкодою для реєстрації права власності за державою. Кошти від реалізації спрямовуються до Фонду ліквідації наслідків збройної агресії.

Але, окрім випадків безпосереднього стягнення коштів на користь Держбюджету, поодинокі приклади продажів націоналізованого майна не надихають. 

Так, 21 травня цього року в системі "Прозорро. Продажі" відбулися перші онлайн-аукціони з продажу конфіскованих квартир. Це були повторні торги з продажу нерухомості, на яких вартість об’єктів була вдвічі зниженою. Було продано квартиру російського олігарха Михайла Шелкова в Одесі за ціною близько 4 млн грн. 

При тому, що стартова вартість (вдвічі знижена) становила 3,8 млн грн. Квартира колаборанта Володимира Сальдо була продана за 2,9 млн грн, піднявшись зі стартової (також вдвічі зниженої) ціни у 1,9 млн грн.

При цьому, за повідомленням самого Фонду, на травень 2024 року в його управлінні перебувало 753 об’єкти санкційного майна – квартири, будинки, корпоративні права, нежитлові приміщення, автомобілі і паркомісця. 

Тобто після двох років дії оновленого під цілі воєнного часу закону "Про санкції" було продано лише 2 квартири. 

У червні 2024 року Фонд здійснив "дебютний" продаж корпоративних прав. Переможна ставка за 100% статутного капіталу ПрАТ "ПентоПак", конфіскованого у російського олігарха Івана Саввіді, на повторному (!) аукціоні склала лише 103 117 млн грн. 

І це реально діюче, високоефективне, прибуткове підприємство. Стартова ціна продажу на аукціоні, який не відбувся раніше 31 травня, складала 203,7 млн грн.

У серпні 2024 року Фонд з четвертої (!) спроби продав за 27 млн грн 100% статутного капіталу ТОВ "Інвестагро", конфіскованого у вже згаданого Шелкова. 

Необхідно згадати, що разом із квартирою та агропідприємством у лютому 2023 року у Михайла Шелкова було конфісковано ТОВ "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат", яке розробляло родовище титанових руд і було прибутковим у 2020-2021 роках. 

У тому ж лютому КМ України передав комбінат Фонду. Але призначений Фондом менеджмент не зміг відновити повноцінну роботу підприємства. Тільки 15 липня цього року Фонд видав наказ про приватизацію комбінату, але статус процесу його на сайті – "готується, очікується аукціон".

Фонд не поспішає брати участь і в управлінні іншими об’єктами, стягнутими у дохід держави. Департаменти Фонду спілкуються з конфіскованими підприємствами шляхом надсилання електронних листів, переважно про надання фінансової звітності або проєктів фінансових планів без урахування того, що діяльність конфіскованих підприємств зупинена з 2022 року, а працівники масово звільнилися. 

У таких умовах у зупинених підприємств немає 2-3-4 років, щоб очікувати на прихід інвестора, який зможе витягнути їх з фінансової неплатоспроможності.

Зокрема, 29 серпня цього року Господарський суд Сумської області відкрив справу про банкрутство ТОВ "Глухівський кар’єр кварцитів", за заявою Пенсійного фонду в Сумській області. 

Введення процедури розпорядження майном, призначення розпорядника та публікація оголошення для виявлення кредиторських вимог, створює реальний ризик подальшої ліквідації кар’єру. 

Міністерство юстиції, з допомогою НАЗК та інших владних суб’єктів, та ВАКС виявилися ефективними у виявленні активів підсанкційних осіб та застосуванні санкції. Але щодо діяльності Фонду державного майна необхідно констатувати, що швидкість процесів та підходи до управління конфіскованими активами залишаються на довоєнному рівні та потребують змін. 

У протилежному випадку десятки мільярдів арештованих активів, про які звітували правоохоронні органи у 2022 році, можуть зникнути, як свого часу розчинилися активи виведених з ринку банківських установ.