Как война изменила экономическую географию страны

Війна з’їла майже третину економіки України та радикальним чином змінила її економічну географію. Вторгнення РФ вплинуло на всі сектори. Та попри активні бойові дії та щоденні виклики, економіка вже почала відновлюватися. 

Як саме – дослідили ми у Центрі економічного відновлення за підтримки GIZ InnovationLab4EU.

Це перше 4D дослідження впливу війни на економіку України з часів повномасштабного вторгнення. Ми розглянули макроекономічний вимір, вплив на ключові сектори виробництва, зробили регіональний аналіз. А також змоделювали базовий сценарій економічного розвитку до 2032 року.

Макроекономічний вимір

На початку повномасштабного вторгнення очікувалось, що ми втратимо половину ВВП. Безпрецедентна фінансова допомога союзників, збільшення державних витрат і звільнення територій були одними з ключових стовпів, які допомогли зменшити падіння ВВП з очікуваних -50% до "лише" -29%

Окрім безпосередньо бойових дій та українських традиційних проблем із бізнес-кліматом, виникло три нові перепони на шляху відновлення української економіки: логістична блокада, негативний демографічний тренд (скорочення зайнятого населення через вимушену міграцію) та руйнування енергосистеми.

Блокада українських морських портів призвела до зниження обсягів експорту на 35%. Щоб "розшити" экспортні коридори Україна потребуватиме понад 5 млрд дол. інвестицій - для підготовки та адаптації інфраструктури - аби забезпечити довоєнні обсяги експорту.

Понад 6 мільйонів українців стали вимушеними мігрантами через війну. А це робочі руки, досвідчені та висококваліфіковані кадри, які нам так необхідні для сталого відновлення України та зростання економіки. 

Це означає також зниження споживання всередині країни, що в сучасних економіках є одним із головних драйверів ВВП, а також тиск на наш обмінний курс через ту валюту, які вимушені мігранти купують за кордоном з гривневих рахунків. 

Наостанок, "енергетичний терор" уповільнив відновлення економіки в IV кварталі 2022 року до 5%. Україна могла втратити щонайменше 3 млрд доларів ВВП впродовж листопада-березня через відключення світла. Відповідно, державний бюджет не отримав близько 500 млн дол. доходів. 

Вплив війни на підприємства

Попри те, що прифронтові регіони (за класифікацією Мінвідновлення) налічували лише третину загальної кількості підприємств, вони створювали більше половини обсягів довоєнних продажів. Саме тому удар по цих регіонах завдав особливої шкоди українській економіці. 

Великі промислові підприємства через війну зазнали збитків не менше 13 мільярдів доларів, що більше за середній розмір прямих іноземних інвестицій, які Україна залучала щорічно. 

Релокація охопила менше 2% від загальної кількості зареєстрованих бізнесів у прифронтових регіонах, хоча в цілому по країні з релокацією стикнулись близько 20% українських підприємств - в когось переїхали співробітники (ІТ), хтось перемістив виробництва чи окремі підрозділи. 

Релокація дозволила зберегти частину виробництв Лисичанська, Рубіжного та інших тимчасово окупованих чи зруйнованих міст. Умовно кажучи, 1/5 бізнесу в країні "змістилась" разом із 5 млн населення (ВПО), і це вже змінило економічну карту країни.

Середні підприємства - найбільша категорія, яка постраждала від війни. Їхня частка у регіонах, що зараз відновлюються, і тих, що залишилися на передовій - 52%. Велика кількість підприємств знаходяться в зоні ведення бойових дій або прифронтовій зоні та не можуть здійснити релокацію, що залишає підприємства із високими ризиками фізичних руйнувань, дефіцитом робочої сили внаслідок міграції, та скорочення попиту в регіоні внаслідок відтоку населення.

Це зона ризику, адже подібні підприємства не рятують мікрогранти, їм потрібні суттєві гранти, доступні кредити, страхування воєнних ризиків та відновлення купівельної спроможності. Це той сектор, на який потрібно звертати увагу міжнародним союзникам для того, щоб українська економіка була стійка в довгостроковій перспективі.

Чому союзникам? Бо, нагадаю, всі ресурси, що уряд отримує через податкову систему, йдуть на сектор безпеки та оборони, в той час як соціальний та економічний розвиток тримаються на фінансовій підтримці союзників та міжнародних донорів. 

Ключові сектори виробництва та регіональний вимір

Сільське господарство та ІТ залишаються відносно стабільними експортно орієнтованими галузями, що краще змогли адаптуватися до нових умов, при цьому зміцнивши свою роль в експорті - їхні частки в загальному експорті зросли з 34% до 41% і з 8% до 12% відповідно. 

Металургійна промисловість та гірничодобувна галузь зазнали значних втрат. Як і енергетичний сектор, який з жовтня 2022 року був головною мішенню. Що стосується регіонального виміру, то Західні області України демонструють підвищену економічну активність через приплив ВПО. 

Сільськогосподарський сектор зазнав понад 40 млрд доларів збитків через зниження врожайності, скорочення обсягів посівних площ, додаткові логістичні витрати, втрату ключових експортних шляхів. 

Однак, вже у 2023 році, попри скорочення посівних площ на 25% з початку повномасштабного втрогнення, прогнозується зростання врожаю на 5% у порівнянні з 2022. Аграрії пристосовуються до складнощів логістики, змінюють культури та продукти, шукають можливості "розмінуватись". Але майбутнє сектору залишається крихким і потребує уваги міжнародних партнерів. 

Металургійна промисловість скоротилася на 70% у 2022 році внаслідок (1) руйнування та тимчасової окупації виробничих потужностей, (2) розірваних виробничих ланцюгів вертикально інтегрованих компаній та (3) блокування логістичних шляхів що ускладнило та збільшило ціну транспортування продукції. 

Гірничодобувна галузь теж зазнала нищівних втрат. Від початку повномасштабного вторгнення 20% шахт, що залишалися на підконтрольній території, тимчасово не працювали під час зимових відключень. 

Стало надзвичайно важко експортувати ключові експортні товари сектору через обмежені спроможності транспортної інфраструктури та внутрішню конкуренцію за транспортну інфраструткуру із іншими експортно орієнтованими галузями.

Енергетичний сектор з жовтня 2022 року був головною мішенню. Експорт електроенергії впав більш ніж на 90% як наслідок атак на енергетичну інфраструктуру. Сектор зазнав прямих збитків у розмірі 8,1 млрд доларів США через російські обстріли. В той же час збільшення комерційних перетоків з боку ENTSO-E дозволило забезпечити часткове покриття дефіциту електроенергії в особливо важкі часи зимового періоду. 

Складно уявити весь масштаб складнощів секторів ЖКХ та енергетики, в яких до хронічних проблем із боргами, ПСО для населення та прайс-кепів додались руйнування, окупація та падіння споживання. З іншого боку, є сподівання, що євроінтеграція з часом принесе в сектор довгоочікувані зміни.

Ці три вищезгадані сектори неможливо релокувати, бо вони прив’язані до конкретних покладів, запасів, шахт, логістики і відповідного споживання. І для їх відновлення знадобляться консолідовані зусилля багатьох сторін. Частину цих планів було продемонстровано на конференції відновлення в Лондоні в червні.

ІТ-індустрія попри війну зберегла продуктивність на рівні 85-90% та принесла 6,8 млрд доларів валютних надходжень. Попри обстріли, відключення світла та окупацію, загальний обсяг експорту ІТ-послуг зріс майже на 7%, хоча кількість спеціалістів у країні скоротилася на 13% через релокацію.

Від "фінансової релокації" цих спеціалістів разом з їх податками та споживанням за кордон має рятувати "Дія-Сіті" та сприятливий податковий режим, а від різких рухів в оподаткуванні, очевидно, варто утриматись. 

Прогнози та моделювання економічного відновлення 

В рамках нашого дослідження ми зробили моделювання прогнозу зростання ВВП на період до 2032 року за певними базовими припущеннями. Також надали рекомендації для його досягнення та визначили пул ключових викликів. 

Моделювання зроблено з розрахунку, що активні бойові дії можуть закінчитись у 2025 році. Згідно з прогнозом, до 2032 року українська економіка пройде 3 фази:

"Відновлення" 2023-2025 рр. – пов’язане з фінансуванням найбільш гострих соціально-економічних проблем та відновлення найбільш постраждалих регіонів. Темпи зростання реального ВВП коливаються в межах 1-2% на рік.

"Поступовий розвиток" 2026-2030 рр. – збільшення обсягів інвестицій, розвиток виробництва та підвищення продуктивності праці пришвидшать темпи зростання реального ВВП (від 2% до 5% на рік).

"Швидкий розвиток" 2031-2032 рр. – пов'язаний з повною інтеграцією в ЄС. Темпи зростання реального ВВП становитимуть від 5% до 8% на рік.

У випадку, навіть якщо війна триватиме ще два роки, ВВП України у 2032 році може сягнути 280 мільярдів доларів, що дасть можливість принаймні балансувати бюджет мирного часу. 

Зростання валового експорту – у 1,5 рази по відношенню до довоєнного 2021 року зі збільшенням частки продукції з вищою доданою вартістю у найбільших галузях економіки.

Основні виклики та рекомендації

Для того, щоб навіть такий обережний прогноз відновлення та економічного зростання став досяжною метою, Україна мусить вирішити ключові проблеми.

Людський капітал. Необхідно запровадити політику стимулювання працездатних українців залишатися на ринку праці, заохочувати вимушених мігрантів повертатися додому, залучати іноземців до відвідування та проживання в Україні. На кожен з цих пунктів існують конкретні тактики. 

Українські ММСП. Наразі цей сегмент зазнав значних фінансових втрат (46% ММСП зазнали втрат внаслідок повномасштабного вторгнення). Необхідно зберегти функціонування та підтримку ММСП, створити комфортний бізнес-клімат, переглянути сфери державного нагляду і контролю, роботу податкової та митниці, завершити реформування БЕБ, і це завдання як для влади, так і для наших союзників. 

Більшість ключових виробничих секторів української економіки зазнали суттєвих матеріально-технічних проблем, спричинених війною. Тут ми пропонуємо шестиетапний підхід – підтримка, переосмислення, трансформація, стимулювання, зміцнення, спрямування.

Як показує міжнародний досвід, інвестиції критично чутливі до відстаней, логістики, інфраструктури. Майбутня євроінтеграція торкнеться, в першу чергу, західних і центральних регіонів, умовні 300-350 км від кордону, а для сходу країни (який ще довгий час вочевидь залишатиметься логістичним тупиком) потрібно створити окремий підхід до розвитку.

Додайте до цього зміни клімату, що вплинуть на Україну по діагоналі з північного сходу на південний захід, розширення зон ризикового землеробства та температурних екстремумів, і за кілька десятків років ви не впізнаєте українську економічну географію.

Прифронтові регіони втратили до 30-40% ВВП, у центральних і західних регіонах ВВП скоротився на 10-30%. Але у Закарпатській, Івано-Франківській та Кіровоградській областях зростання населення стало компенсатором економічних втрат та забезпечило часткове відновлення та трансформацію економіки регіонів. 

Це дає можливість диференціювати рівень загрози внаслідок воєнних дій у різних регіонах України. Уряд може надавати різні стимули для заохочення окремих видів економічної діяльності, що підтримує процеси економічного відновлення у різних регіонах.

Брак фінансової незалежності. Варто удосконалити інструменти доступного фінансування українських виробників - впровадити норми стійкості та посилити моніторинг кредитних позик, а також виділити грантові кошти на конкурсній основі.

Російсько-українська війна вочевидь перешла у фазу війни на виснаження. Розміщення в Україні ППО, "закриття неба" F-16 чи Gripen стають тепер заходами із розвитку економіки, а членство в НАТО - найбажанішим заходом із страхування ризиків.

Важко не погодитись з рекомендацією The Economist, згідно з якою союзники мають зробити все, що в їх силах для створення в Україні стійкої економіки - створити стимули для інвестицій їх компаній, страхування ризиків, ніаршорінгу та френдшорінгу з Азії в Україну, надати дешеві фінансові ресурси якщо не для українських компаній, то принаймні для іноземних інвесторів.

Україна ж зі свого боку має виконати величезне домашнє завдання щодо створення відповідних умов ведення бізнесу та верховенства права. Усі ці кроки та виважений підхід до формування стратегії відновлення з урахуванням впливу війни на економіку країни сприятимуть сталому розвитку, зміцненню стійкості держави та дозволять успішно пройти процес повоєнного відновлення.