Кейс предпринимателя: как следователи при обыске незаконно забрали деньги на восстановление фермы
Как произвол правоохранительных органов уничтожает инвестиционный климат в Украине (укр)
Ми можемо програти цю війну. Адже вона йде не лише на лінії зіткнення, а й на економічному фронті.
Так от схоже, що підняла голову і пішла в атаку на бізнес армія, що нікуди не ділася, "рішал" і перевертнів у погонах. Перший рік війни вони злякалися і тихо сиділи.
Хоча на передову не поспішали. Але за рік війни витратилися (адже для деяких офіційні зарплати за рахунок платників податків — справжня дрібниця) і вирішили, що знову час "доїти бізнес". Дзвіночки з усіх боків. Ось один із них.
Свиноферма "Дубовий Гай" на Житомирщині була одним із найбільших підприємств м'ясної галузі. На початку війни росіяни його розбомбили "Іскандерами".
Але за рік стратегічне для продовольчої безпеки підприємство почало відновлюватися. Тільки тепер довести до кінця відновлення буде проблемою, оскільки інвестиційні гроші було вилучено силовиками із сейфу засновника Дмитра Олійника під час незаконного обшуку, про який я трохи нижче розповім.
Щоб свиноферма знову запрацювала потрібно сплатити за завершення будівництва ще двох корпусів, закупівлю поголів'я, кормів, ветеринарних препаратів. Цей інвестпроєкт не можна тимчасово заморозити чи призупинити.
Якщо зараз усе зупиниться – свині загинуть, тільки тепер уже не від ракет, а від голоду.
Історія з обшуками
Я думав, що після 24.02.22 таке в нашій країні більше не повторюватиметься. Помилився. Як і багато з тих, хто захищає нашу країну або розповідає іноземним партнерам про інвестиційну привабливість України після перемоги у війні.
Йдеться про замовний наїзд силовиків для вирішення спору двох компаній на користь однієї зі сторін.
Ось що пише про цю суперечку один із акціонерів:
"...має місце доволі звичайний господарський спір, де група українських інвесторів у складі Ігоря Мазепи, Івана Олійника та Олега Ведмідя через спільну компанію ТОВ "Села Енерджи" на початку 2021 року купили корправа компанії, яка має спецдозвіл на видобуток газу на Майницькому газовому родовищі у Львівській області у групи продавців.
Одразу було проведено оплату основного платежу (1,8 млн дол) Інвестори домовились, що сплата бонусного платежу залежить від наявності газу на родовищі через визначену договором процедуру. В процесі розробки родовища було з’ясовано, що очікуваних запасів газу немає.
Однак попередні власники вирішили скористатись формальним порушення процедури визначення геологічного результату, щоб повернути свою частку в компанії через господарський спір.
Але проблемою є те, що компанія покупців не могла юридично з’ясовувати наявність газу, що сторони недогледіли під час укладення договору. Через це також триває спір про недійсність окремих положень договору.
Тому через наявність спорів попередні власники розцінюють це як ухилення від сплати бонусного платежу та написали заяву в Нацпол…"
Нові власники купили газодобувне підприємство "в гарній обгортці". Але потім виявилося, що газу в родовищі значно менше. Війна пригальмувала багато процесів, включаючи додаткові можливості видобутку новітніми методами.
У бізнесі так буває, це абсолютно стандартна ситуація, яка вирішується в судах, яка іноді завершується компромісом ще до закінчення судових апеляцій, на які може піти багато часу.
Але тут продавець вирішив "пришвидшити вирішення питання" і 5 квітня 2023 р. пише заяву до Національної поліції. І далі починається найцікавіше.
Буквально одразу порушується кримінальне провадження. Нікого не хвилює, що суперечки тривають і жодних рішень судами ще не прийнято. І вже 12 квітня Головне слідче управління Нацполіції сформувало групу слідчих у складі 23 осіб! Через 2 дні офіс Генпрокуратури призначає 8 прокурорів для участі у цій кримінальній (вже) справі!
Якось забагато для звичайної заяви. Швидкість реакції вражає, тим більше що заява не містила жодного доказу обману або шахрайства. Вам не здається, що коли в країні ще до війни зібралося понад мільйон незакритих кримінальних проваджень і щороку виникало понад 100 тисяч нових, які сотнями висіли на кожному слідчому, пріоритети мають шикуватися трохи інакше?
І всі силовики, які не на фронті, мають не підприємців щемити, а займатися виявленням "кротів", зрадниками, колаборантами та корупціонерами, які мародерують на війні?
І ось уже 25 квітня по шести локаціях (включно з квартирою 76-річної мами одного з інвесторів) проходять обшуки в яких задіяно близько 100 озброєних людей!
При цьому перед обшуками не було жодного ненадання інформації, або ігнорування повісток на допити і всього того, через що можуть бути виправдані такі улюблені при замовних розборках маски-шоу. Хлопці вирішили не морочитися, війна все спише.
Заодно до замовлення силовики мабуть вирішили підзаробити (а може й пограбувати, як пощастить) і на одній із локацій обшуку - у будинку одного з інвесторів (Івана Олійника), який має статус свідка (!), а не обвинуваченого, вирішили незаконно вилучити значну суму грошей, що належить батькові Івана - Дмитру Олійнику, який там проживає.
Ці гроші призначалися на проєкт відновлення його зруйнованої свиноферми на Житомирщині. Причому в ухвалі на обшук було перераховано, які документи є предметом пошуку, але нічого не було сказано про пошук та вилучення грошей. Крім того, під час обшуку Дмитро надав їм свою декларацію про доходи.
Сума яких у десятки разів більша за знайдені кошти. І зажадав додати до протоколу обшуку свої зауваження та копію декларації. Але коли поліція разом із Дмитром та Іваном Олійниками прибули до суду після обшуку, виявилося, що дорогою ця декларація чарівним чином зникла і печерський суд рішення про повернення грошей не прийняв, вони поки що у слідчого (а багато хто знає, як потім роками їх можна намагатися забирати).
Хочу ще трохи додати про Дмитра Олійника, одного з найпорядніших та найефективніших виробничників, інвесторів та топменеджерів нашої країни, другом якого маю честь бути. Він людина скромна і ніколи про це не говорив.
З початку вторгнення родина Олійників надала допомогу ЗСУ на понад 80 млн гривень! Ще в березні 2022 року вони закупили першу машину фінської сталі для плитоносок, а потім на їх замовлення було пошито 3000 бронежилетів. Їх подарували 72 бригаді, 112 бригаді, в/ч ССО "Азов" та ін.
А всього минулого року вони від себе подарували фронту 11 пікапів, 75 комплектів рацій, генератори, тепловізори, снайперську зброю, 11 безпілотників "Мавіків" та багато чого ще. І це я мовчу про сотні мільйонів податків, сплачених підприємствами Дмитра.
Адже він основний виробник та експортер пляшкового скла в Україні. На жаль, окупанти вщент знищили склозавод "Ветропак" у Гостомелі, він був найбільшим у країні. Я там бував і це був не просто завод, а сучасний космічний корабель, рівного якому немає.
Не маю сумніву, що ми зможемо відбудувати все зруйноване і не тільки відновити, а й примножити українську економіку. Але для цього треба зробити висновки, чому нам завжди тільки снився прискорений економічний розвиток.
Усе через те, що ментально останні 30 років ми кардинально нічим не відрізнялися від "ментівської" Росії. За будь-якої влади, щоб вона не декларувала, елітою країни вони вважають силовиків (але тільки не ЗСУ), суддів та тих, хто розподіляє бюджет.
А творці та платники податків завжди були у ролі підніжного корму. Але ніколи маленька росія не переможе великої росії. І навіть якщо зможемо відсунути ворога з нашої землі, але кардинально не змінимося всередині, всі жертви були марними. І загиблі нам цього ніколи не пробачать.
Опубліковано з дозволу автора