Заминированные поля с урожаем и проблемные удобрения: стоит ли искать "зраду" в продаже арестованного имущества

Оцінюючи ефективність різних механізмів роботи зі злочинними активами, зокрема російськими, доводиться констатувати, що наразі держава не отримала ані копійки від конфіскованого російського майна. 

Тим часом, управління арештованим майном, у тому числі російського та білоруського походження, яке здійснює АРМА, приносить реальні доходи, насамперед оборонному бюджету країни. 

Ці доходи генеруються переважно з продажу арештованих активів на торгах. У своїй нещодавній публікації Олександр Лємєнов зробив спробу дати критичну оцінку реалізації майна, вдаючись до вибірковості та певних маніпуляцій у своєму аналізі. 

Тому вважаю за необхідне пояснити суспільству, як насправді працює механізм, котрий фінансує оборону країни за рахунок незаконних активів. 

АРМА самостійно нічого не продає. Для цього на відкритих конкурсах обираються професійні реалізатори – майданчики, які забезпечують оцінку майна, його тимчасове зберігання, приймають заявки від покупців та проводять аукціони. 

Пан Лємєнов стверджує, що відбір реалізаторів не є публічним, але це неправда. АРМА обирає майданчики для продажу виключно через оголошення публічних конкурсів. І те, що в цих конкурсах жодного разу не брало участі Прозорро.Продажі, є не "абсурдною відповіддю", а доконаним фактом.

Нацагентство співпрацює з переможцями конкурсних відборів, минулого року це були ДП "Сетам" та ТОВ "Придніпров’є 2021", цього року замість "Сетам" укладено договір з ТОВ "Національна електронна біржа". Обидва реалізатори АРМА наразі є авторизованими учасниками системи Прозорро.Продажі. 

Автор також наводить інформацію про нібито провал 4 із 5 торгів на "Придніпров’ї". Втім, у цьому випадку абсолютно незрозуміла вибірка активів, адже з початку минулого року тільки на вказаному майданчику було виставлено більше 20 (а не 5) лотів, з яких реалізовано 12 (а не 1) лот на суму понад 1,44 мільярда гривень. Тобто авторський аналіз є вкрай довільним і до того ж поверхневим, бо не враховує специфіки товарів, які не вдалося продати. 

Наприклад, посіви соняшника та кукурудзи, за якими не відбулися торги, були передані АРМА тільки в грудні. Посіви – це не зерно на елеваторі, а незібраний урожай в полі, який ще треба зібрати, зимою. Поля знаходяться на півночі Харківської області, неподалік кордону з рф, під’їзні шляхи частково заміновано. При огляді експерти встановили, що придатним для збору та подальшої обробки є щонайбільше 30% урожаю. Не можу стверджувати напевно, та припускаю, що продати такий товар буде непросто навіть на Лондонській біржі. 

Те ж саме стосується і хлористого калію, попит на який залежить від сезонності. Сировина знаходиться у запломбованих контейнерах, втратила товарні властивості, а потенційним покупцям, крім ціни за підсумками торгів, належить сплатити ще низку додаткових платежів (ПДВ, митні платежі). 

Ці одиничні приклади насправді ілюструють системну особливість ринку арештованих товарів. Здебільшого вони є неякісними, проблемними та неліквідними. Непоодинокі випадки передачі для реалізації майна після закінчення терміну придатності або некомплектних активів. 

Досить часто торги не відбуваються через скасування арештів на активи, які вже виставлено на аукціон. Якщо майно не продається на одному майданчику, АРМА передає його іншому реалізатору, але це не гарантує успішного продажу через наведені причини. 

Реалізація останньої партії російського аміаку також показова в цьому плані. Ми доклали максимум зусиль для реклами торгів, про аукціон писали більшість відомих ЗМІ. У підсумку, заявку подав 1 учасник, що вкотре підтверджує низький попит на проблемні арештовані активи. 

Загалом мета продажу аміаку дійсно полягала у тому числі в усуненні небезпеки екологічної катастрофи, через можливі обстріли Одеського припортового заводу. Наразі АРМА виконало поставлене завдання і реалізувало весь арештований аміак об’ємом 42 тис. тонн. 

З кінця серпня минулого року було продано 5 великих партій сировини, оскільки жоден учасник українського ринку не в змозі "перетравити" весь обсяг товару за один раз. 

До того ж існують логістичні обмеження та особливості зберігання аміаку, який було розфасовано окремими партіями по різних резервуарах. 

Намагання звинуватити АРМА у створенні небезпеки для регіону безпідставні. Бо, повторюсь, весь аміак вже продано, за обгрунтованою ціною, виходячи з особливостей ринку та технологічних можливостей ОПЗ. 

Реалізація відбулась успішно, отримані гроші в повному обсязі надійшли на депозитні рахунки агентства, на частину цих коштів вже придбано військові облігації. Завдання АРМА – продати актив, а не вивезти, доставити чи переробити. 

Цікава деталь: у листі керівника ОПЗ, який оприлюднив пан Лємєнов, вказано, що станом на 16 березня 2022 року на заводі знаходиться понад 15 тис. тонн аміаку, тобто третина від загального обсягу арештованої рідини. 

Однак варто зазначити, що протокол реалізації останньої партії (9,7 тис. тонн) підписано лише 16 березня, інакше кажучи, цей об’єм покупець вже придбав, але фізично ще не міг встигнути забрати. 

Наскільки відомо, затримка з вивезенням інших 5 тис. тонн аміаку пов’язана із завантаженням виробничих потужностей на підприємстві покупця відповідної партії. Так чи інакше, ці процеси не пов’язані з реалізацією активів і АРМА на них не впливає. 

З огляду на сказане, доречно наголосити хіба на тому, що якісна аналітика та громадська експертиза мають бути важливим чинником вдосконалення державної політики у будь-якій сфері. Ці речі не терплять вибірковості й маніпуляцій. 

Професійна аналітика та об’єктивна експертиза не можуть бути лише інструментами критиканства. Якщо ми всі прагнемо більш ефективної роботи АРМА, то маємо розуміти, що шлях до конструктивних змін лежить через конструктивне бачення реальних проблем, а не через постійний пошук зради, особливо якщо її немає.