Украинские олигархи во время войны: приспособление к новым реалиям

Панування олігархів досі було "традиційним" елементом політико-економічного устрою. 

Але російська агресія кардинально змінила український економічний і політичний ландшафт України, тобто середовище функціонування олігархів. 

По-перше, війна вимагає чіткого політичного самовизначення. Більшість знакових фігур великого українського бізнесу (зокрема Рінат Ахмєтов, Петро Порошенко, Вадим Новинський, Дмитро Фірташ, Віктор Пінчук, Костянтин Жеваго, Сергій Тігіпко, Олександр та Галина Гереги) чітко заявили про те, що Росія – це агресор, Путін — воєнний злочинець. 

По-друге, консолідація політиків і суспільства для ефективної протидії російській агресії багато в чому якісно змінила політичні процеси в країні, зокрема в частині лобістської діяльності. 

По-третє, санкції проти росії та білорусі вимагають перегляду виробничо-комерційних стратегій бізнесу. 

По-четверте, Президент і його офіс сьогодні став фактичним центром формування політики.

По-п’яте, інформаційна політика провідних, перш за все, телевізійних ЗМІ була "уніфікована" в зв’язку з вимогами військового час. 

По-шосте, антиолігархічна політика набула статусу рекомендації ЄС як передумови переговорів про вступ України до Євросоюзу.

За даним Форбс Україна, основними джерелами доходу 100 найбагатших українців в 2021 році були металургія (17%), енергетика (15%), нерухомість (12%) та ритейл (10%). А саме ці галузі переважно постраждали внаслідок війни, а власники відповідних активів понесли найбільші втрати. 

Мова йде, передовсім, про фізичне пошкодження або руйнування виробничих потужностей, нерухомості, втрачені активи на окупованих територіях, тощо. У зв’язку з цим Рінат Ахметов заявив про підготовку позовів проти рф на відшкодування збитків. 

Очевидно, що повна оцінка втрат ще попереду, але вже зараз виникає питання, який запас економічної міцності має великий бізнес. 

І чи має та спроможна держава допомогти таким традиційно великим платникам податків та роботодавцям, підприємства яких в багатьох випадках мають критичне значення для країни особливо під час війни. 

Українські олігархи, які відкрито засудили росію, активно допомагають ЗСУ та громадянам України в різних форматах. 

Компанії Ріната Ахметова почали виготовляти протитанкові та протидесантні їжаки, шиповані ланцюги проти колісної техніки, сертифіковані захисні пластини.для бронежилетів, модульні укриття для бліндажів. 

Це спорядження безоплатно передається ЗСУ. Фонд Порошенка, компанія "Рошен" та волонтери ГО "Справа Громад" передали у ЗСУ тисячі бронежилетів та кевларових шоломів, одиниць зброї, сотні автомобілів різного призначення (бронемашини, вантажівки та пікапи), тепловізорів, дронів, електрогенераторів, цифрових радіостанцій тощо. 

Фонди Віктора та Олени Пінчуків, компанія "Інтерпайп" взяли під свою опіку 7 бригад ЗСУ та тероборони України. Ну і, звичайно, ці та інші багаті українці надають суттєву гуманітарну допомогу вразливим верствам населення. 

Очевидно, такі дії є своєрідним внеском в майбутнє України та майбутнє відповідних персоналій. 

Водночас, в листопаді цього року активи п’яти підприємств були відчужені на користь держави. Мета – задоволення нагальних потреб Збройних Сил України та сектору безпеки. 

Це рішення викликало неоднозначну реакцію. Зазначимо лише, що оскільки деякі з цих підприємств переживають серйозні труднощі, державі доведеться вкласти певні кошти в їх оздоровлення.

Війна, безумовно, вплинула на процес деолігархізації, започаткований в 2021 році законом "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)". 

В рамках цього процесу Петро Порошенко та Рінат Ахметов самостійно в різний спосіб позбулись своїх медійних активів.

Водночас, Венеційська комісія до цього часу не надала висновків щодо українського антиолігархічного законодавства. До цього часу не сформовано Реєстр олігархів, що багато в чому пояснюються зумовленими війною змінами стану відповідних осіб. 

В цілому слід зазначити, що деолігархізація — це тільки перший крок в подоланні політичної корупції. Набагато важливіше створити систему, яка б мінімізувала можливості "захоплення" держави окремими групами чи угрупованнями для реалізації своїх приватних інтересів. 

Для цього потрібно мати ефективний та політично незалежний антимонопольний комітет, чіткі механізми фінансування політичних партій, законодавчо врегульовані правила та механізми лобістської діяльності тощо. 

Ну а зараз вже треба визначатись з політикою залучення великого бізнесу до повоєнної відбудови країни. 

Співавтор: Станіслав Юхименко, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій