Передача в АРМА торговых марок: какие могут быть вызовы

Суд передав до Агентства з розшуку та менеджменту активів товарні знаки компанії "Альфа-Груп" відомого російського олігарха Михайла Фрідмана на 2 млрд грн. 

За версією слідства, посадовці банку виводили активи під виглядом роялті, використовуючи товарні знаки цієї офшорної компанії. 

Український банк, його материнський банк у росії та кіпрська компанія пов’язані між собою бенефіціарними власниками. Серед них — російський олігарх.

На думку експертів Тransparency International Ukraine, Агентство з розшуку та менеджменту активів, імовірно, не зможе ефективно управляти цими дороговартісними товарними знаками. Але народні депутати можуть запобігти таким ситуаціям в майбутньому.

Майно — речові докази у кримінальному провадженні — можуть арештувати з кількох причин: щоб фігуранти не приховали актив, не пошкодили чи не продали. 

Водночас АРМА повинне зберегти його економічну вартість, допоки суд не поставить остаточну крапку у справі. 

Тоді майно або спрямують на користь державі, або віддадуть обвинуваченому, якого виправдали.

А для того, щоб актив зберіг економічну вартість, суд повинен обрати оптимальний спосіб менеджменту: передати в тимчасове управління або дозволити його продаж. 

Експерти TI Ukraine не раз наголошували на тому, що перед передачею майна в АРМА необхідне планування за участі слідчих, прокурорів та представників АРМА. 

За таких обставин ризиків, що АРМА не зможе ефективно управляти майном, буде менше. Агентство ж з більшою ймовірністю зможе знайти відповідного управителя або покупця. "Зависання майна" стане менш регулярною практикою.

Якщо ми говоримо про приклад із торговельними марками, то планування не було (не передбачене законодавством). 

Відтак лише зараз Агентство повинне міркувати про долю активу та оперативно оголосити конкурс на управителя дуже специфічного лота. 

Потенційний управитель повинен запропонувати повну, якісну, всебічно аргументовану програму управління активами. 

У ній — бізнес-модель, за якої буде зберігатися економічна вартість торговельної марки, а також будуть забезпечені доходи до державного бюджету України.

Труднощі можуть виникнути на етапі залучення управителів цим активом.

Торговельна марка — це певне позначення, яке використовується для індивідуалізації товарів і послуг. Тобто воно асоціюється (чи повинно асоціюватися) з виробником товарів чи надавачем послуг. 

Тому способи його використання, а відтак і управління, залежать від якості бізнесу, який нею володіє.

Права, які має власник торговельної марки, визначені у законодавстві. Зокрема там ідеться про отримання ліцензійних платежів (роялті). 

Це означає, що якщо актив почне знову працювати — російські власники знову почнуть отримувати дохід. 

Однак зараз невідомо, як повинен отримувати дохід управитель цього активу, якщо виплата роялті була імовірним способом вчинення злочину.

Якби перед передачею в АРМА відбулося обговорення і планування — найбільш імовірно, що актив би просто арештували. Це не дало б змоги виводити із банку кошти у вигляді роялті. 

Хочеться вірити, що все ж таки є способи ефективного управління цим активом. Наприклад, якщо банки використовували цю ТМ в інших країнах і роялті "проходило" через українську компанію. 

Але без тексту ухвали достеменно проаналізувати це неможливо. За такої позитивної історії є шанс отримувати доходи за іншими ліцензійними договорами. Тоді управитель матиме змогу перераховувати ці доходи в державний бюджет України.

Утім навіть якщо конкретно ця історія таки матиме позитивний вихід, це буде винятком з правил. 

За останні роки АРМА неодноразово стикалося з цією проблемою, і як наслідок, ефективного управління не було забезпечено. Наприклад, недобудови "Укогруп" Войцеховського.

Саме тому декілька років тому експерти ТІ Ukrаine з партнерами підготували концепцію планування перед арештом активів, яка передбачає:

1. загальну оцінку активу — прогнозний час перебування активу під арештом, доцільність застосування обмеження права користування, якісні та кількісні характеристики активу, можливість реалізації активу на стадії управління, потреби в залученні фахівців на стадії управління, потреби в спеціальних умовах зберігання активу, можливий суспільний резонанс чи публічна увага до арешту активу;
2. юридичний аналіз активу – відповідність активу критеріям для арешту майна КПК України та можливість його арешту, визначення кола осіб, які мають права на актив (в тому числі реальних та бенефіціарних власників), яким чином доцільно обмежити їхні права, реєстраційні дані щодо активу, наявність застав чи інших обтяжень;
3. фінансовий аналіз активу — попередня оцінка вартості активу, попередній розрахунок вартості та рентабельності управління ним;
4. спільне напрацювання стратегій та порад щодо усунення чи мінімізації проблем та ризиків, виявлених в рамках кожного з перелічених вище компонентів, напрацювання та спільна реалізація відповідних заходів, вибір правильного моменту для арешту активів.

Без внесення змін до чинного кримінального процесуального законодавства цей інститут не зможе працювати повноцінно. 

Ми й далі будемо ставити питання Агентству стосовно ефективності його роботи. Хоча реально можемо допомогти, прийнявши відповідні зміни в стінах парламенту. В умовах зраненої економіки потрібно залучати будь-які ефективні механізми наповнення, зокрема і цей.

Публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди ЄС.