Газовая независимость Украины возможна. Но есть одно "но"

Ми мали б про це говорити давно, але точно зобов’язані зараз в умовах повномасштабного вторгнення росії на територію нашої держави. 

Вирішення питання енергетичної незалежності України вимагає рішучих дій, як зі сторони держави, так і з боку бізнесу. 

Аналізу можливостей відмови України від імпортного газу присвячена попередня колонка.

У продовження цієї тематики, спробуємо проаналізувати проблеми, які стримують заміщення природного газу твердими біопаливами при виробництві теплової і електричної енергії в Україні. 

Швеція – лідер ЄС з виробництва тепла і електроенергії з біомаси

Сьогодні, як ніколи, актуальний для України досвід Швеції, де майже в усіх містах країни є централізоване теплопостачання на біомасі.

• 63% усіх видів палива, які використовуються для опалення міст у Швеції, походять з біомаси (деревна тріска, кора, тирса, лісові відходи, деревні гранули, деревне сміття або енергетичні рослини);
• 13% — з міських побутових відходів і торфу;
• 8% — з промислових відходів, велика частина яких надходить з лісової промисловості.

Використання викопного палива в централізованому опаленні становить менше 8% і продовжує скорочуватися з року в рік! 

90% генеруючих установок – це ТЕЦ, які виробляють теплову та електричну енергію одночасно. 

Більшість біомаси, що використовується, – це місцеві деревні відходи, заготівля яких створює робочі місця для фермерів, власників лісів, місцевих підприємців і перевізників.

Чому це не працює в Україні

На сьогодні ціни на дрова у лісгоспів склалися на рівні 900 грн / м3 (1500 грн/т з ПДВ). Для заміщення 1000 м3 природного газу необхідно 3,3 т деревної тріски вологістю 40%. 

Тоді, вартість такої деревної тріски буде еквівалентна вартості газу по 5000 грн/1000 м3. Відповідно, така тріска конкурентна з газом "для населення" по ціні 8000 грн/1000 м3 і тим більше конкурентна з газом для комерційних споживачів по ціні понад 35000 грн/1000 м3. 

Саме тому у 2021 р. ми переважно бачили попит на біопалива для заміщення газу у промислових і комерційних споживачів. Про проблеми ціноутворення в цьому секторі автори вже писали у колонці.

Ціна деревної тріски у 1500 грн/т влаштовує з мінімальною рентабельністю і електростанції, що спалюють біомасу, за умови 100% її оплати з боку Гарантованого покупця. 

Проте, під час воєнного стану оплата відпущеної електроенергії здійснюється Гарпоком на рівні 60%, і, відповідно, електростанції можуть оплатити лише 60% вартості, а продавець не може продавати дешевше, ніж за 100% ціни. 

Адже ціна української паливної деревини прив’язана до деревини ділової. Таким чином, борячись за енергетичну незалежність своєї країни, ми не можемо забезпечити себе доступною сировиною лише тому, що існують регламентні документи, які прив’язують паливну деревину до ділової.  

На жаль, також невирішеними залишаються питання створення спеціалізованої біржі біопалива, та несправедливої сплати об’єктами біоенергетики податку на викиди СО2. 

Що необхідно зробити для спрощення ринку?

1) Регулювання державою цін на паливну деревину для суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва теплової та електричної енергії. 

Це надасть можливість зменшити вартість деревного палива і прискорити заміщення імпортного газу. 

2) Дозволити оплату паливної сировини держлісгоспам пропорційно виплатам Гарпока виробникам електроенергії з біомаси.

3) Запровадити систему електронної торгівлі твердим біопаливом (біопаливна біржа) із забезпеченням стандартів якості і гарантій постачання біопалива. 

4) Заборонити спалювання лісосічних відходів в лісі. Цей спосіб очищення лісосіки дозволяє чинний Лісовий кодекс України. 

Замість цього зобов’язати підприємства лісового господарства очищати лісосіку шляхом збирання і транспортування лісосічних відходів до найближчої дороги, звідки бізнес з задоволення купить і вивезе лісосічні відходи у якості палива. 

5) Звільнити від сплати податку за викиди СО2 установки, що спалюють тверде біопаливо і біогаз/біометан.

Вважаємо, що заміщення природного газу місцевим відновлюваним біопаливом має бути для держави пріоритетом, значно важливішим за експорт деревного палива, чи його продаж деревообробним підприємствам для виготовлення деревних плит. 

Вважаємо, що Україні потрібно якнайшвидше розробити дієву і амбітну державну програму скорочення і заміщення споживання імпортного газу. Така програма має стати основою відновлення енергетики України. 

Гелетуха Георгій, д.т.н., голова правління Біоенергетичної асоціації України

Андрій Гріненко, генеральний директор ТОВ "Кліар Енерджі"