Как государство закупает лекарства и медицинские изделия

Кожен, мабуть, опинявся у ситуації, коли в лікарнях дають список медикаментів, необхідних для операції чи іншого лікування. Чи виникало у вас при цьому питання — чому ці витрати лягають на плечі пацієнтів або їх рідних і що робить держава, щоб цей тягар зменшити? 

В кінці кожного року парламент ухвалює закон про Державний бюджет України, яким визначає хто, скільки і, головне – для чого отримає державні кошти в наступному році. 

Отже, щороку законом про Державний бюджет України затверджуються програми видатків зі складними назвами: "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру".

Саме за кошти цієї державної програми відбувається централізована закупівля лікарських засобів, вакцин та медичних виробів. 

Варто уточнити, що до 2021 року ліки для лікування туберкульозу, гепатитів В і С, ВІЛ-інфекції, а також вакцини закуповували в межах програми "Громадське здоров'я та заходи боротьби з епідеміями".

Ще частина лікарських засобів закуповується закладами охорони здоров’я за кошти, які вони отримують від Національної служби здоров’я України за надані медичні послуги громадянам, а також за рахунок коштів місцевих бюджетів. 

Крім того, деякі лікарські засоби для лікування серцево-судинних захворювань, захворювань нижніх дихальних шляхів, діабету, розладів психіки та поведінки, а також епілепсії можна отримати в аптеції маючи електронний рецепт (перелік аптек, в яких можна отримати ліки за електронними рецептами за програмою Доступні ліки).

Закупівлі лікарських засобів та виробів медичного призначення, як і будь-які закупівлі за бюджетні кошти в Україні, довгий час були предметом корупційних схем і доказом того, що у центрі реалізації державної політики не завжди знаходиться громадянин (у нашому випадку — пацієнт). 

До 2015 року, за даними СБУ, до 40% коштів, виділених на закупівлю ліків, переплачувалось і розкрадалось. Це призводило до того, що велика частина пацієнтів залишалися без належного лікування, а фінансовий тягар з придбання лікарських засобів лягав на самих пацієнтів. 

Що змінилося з того часу?

Крок 1: Міжнародні організації

Щоб виправити ситуацію та зруйнувати корупційни схеми, у 2015 році Міністерство охорони здоров’я України (далі – МОЗ) почало закуповувати ліки за допомогою міжнародних організацій. 

Обрані для здійснення державних закупівель спеціалізовані організації мають значний досвід у галузі медичних закупівель. Так, ЮНІСЕФ працює у 190 країнах і є світовим лідером у сфері закупівель вакцин. 

ПРООН діє у 170 країнах, допомагаючи їм у забезпеченні сталого розвитку та подоланні бідності. Краун Ейджентс працює у понад 100 країнах та має 185 років досвіду в міжнародних закупівлях.

Прозорі та ефективні процедури дозволили забезпечити українських пацієнтів більшою кількістю якісних ліків за державний кошт. Очікувано, що значну кількість ліків відразу вдалося закупити дешевше, ніж це було раніше. 

Наприклад, препарат "Лінезолід" міжнародні організації в 2018 році купили за ціною в 10,6 разів нижчою, ніж МОЗ України у 2014 році. А препарат "Моксифлоксацин" в 2018 році закупили у 7 разів дешевше, ніж в 2014 році.

Крок 2: Медичні закупівли України

Першочергово передача закупівель на спеціалізовані організації була запланована як тимчасовий крок до 31.03.2019 року. За цей період МОЗ повинен був створити власну інституцію, яка могла б виконувати функції національної закупівельної організації.

Наприкінці 2018 року МОЗ створило державне підприємство "Медичні закупівлі України" (ДП "Медзакупівлі України"). 

Ключове завдання ДП "Медзакупівлі України" – здійснювати прозорі, ефективні та конкурентні закупівлі товарів медичного призначення. Тобто це державна організація, яка закуповує ліки та медичні вироби для всієї країни.

Закупівлі, за яких збирається потреба з усієї країни та здійснюється закупівля однією організацією називають централізованими.

Переваги централізованих закупівель

Великі обсяги закупівель сприяють отриманню кращої ціни, витрати на транзакції знижуються, а персонал, який працює в цій сфері, набуває значного досвіду та професіоналізується. 

Поступово здійснюється передача закупівель від спеціалізованих організацій до ДП "Медзакупівлі України". З часом державне підприємство охопить всі напрями закупівель: це понад 30 напрямів закупівель програм і близько 1100 найменувань лікарських засобів та медичних виробів.

Процес формування переліку ліків та медвиробів для закупівлі, збір потреби, закупівля та поставка досить схематично зображені нижче:

Кожен з етапів закупівлі досить складний та регламентується низкою нормативно-правових актів (постанови, накази). 

До речі, про залишки ліків та терміни очікуваних поставок можна дізнатись за допомогою чат-бота ДП "Медзакупівлі України" 

Які ліки може купувати держава?

Закуповують лише лікарські засоби, які включені до Національного переліку основних лікарських засобів та/або до номенклатур (переліків) лікарських засобів, що закуповуються за кошти державного бюджету. 

Для того, щоб лікарський засіб був включений до Національного переліку або номенклатур (переліків) лікарських засобів, які закуповуються за кошти державного бюджету, проводиться за визначеною методикою оцінка його ефективності, безпечність та економічна доцільність застосування.

Досягнення

У 2020 році у межах здійснення централізованих закупівель за бюджетними програмами ДП "Медзакупівлі України" закуповували 489 позицій ліків на суму 5,9 млрд грн. 

ДП "Медзакупівлі України" оголосили 831 тендер для закупівлі позицій за 483 міжнародними непатентованими назвами (МНН). Завершені результативно 328 тендерів. Досягнута економія коштів платників податків в результаті закупівель склала 1,1 млрд грн, або 21,5% від очікуваних цін.

Також здійснення централізованих закупівель ДП "Медзакупівлі України" демонструє переваги над закупівлями, здійсненими спеціалізованими міжнародними організаціями.

Дані отримані з Моніторингового звіту ДП "Медзакупівлі України" за результатами закупівель 2020 року.

Дані отримані з Моніторингового звіту ДП "Медзакупівлі України" за результатами закупівель 2020 року

Ефективність централізованих закупівель легко помітити навіть неозброєним оком: ціна за одиницю Ритуксимаба 500 мг (лікарський засіб для лікування онкогематологічних захворювань) в закупівлях ДП "Медзакупівлі України" в 2-3 менше, ніж ціна за якою здійснювали закупівлі окремі державні установи (Національний інститут раку, Інститут патології крові та трансфузійної медицини НАМН України, Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України). 

Що потрібно вдосконалювати

Наразі доволі часто спостерігається ситуація, коли в закладах охорони здоров'я виникає дефіцит лікарських засобів у зв’язку з неоптимальним формуванням потреби на рівні області (перевірити наявність лікарських засобів, придбаних за бюджетні кошти, у лікарні можна за допомогою веб-сайту). 

Щоб оптимізувати процес збору заявок на закупівлю лікарських засобів МОЗ було передано право формування заявки безпосередньо суб’єктам господарювання (лікарням і лікарям-ФОПам), які уклали договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій з Національною службою здоров’я України. 

Окрім того, важливим кроком до досягнення ефективності закупівель є імплементація механізму застосування договорів із середньостроковими зобов’язаннями. 

Це означає, що потребу та відповідні закупівлі можна буде здійснювати не лише в межах одного бюджетного року, а, наприклад, відразу на 3 роки.

З метою уможливлення ДП "Медзакупівлі України" брати середньострокові зобов’язання для закупівель лікарських засобів та медичних виробів, було внесено зміни до Бюджетного кодексу України, що дозволяють забезпечити планування процесу закупівель на термін більше ніж один календарний рік. 

Важливим кроком для подальшого вдосконалення система забезпечення пацієнтів лікарськими засобами має стати повноцінний запуск закупівель за механізмом централізованої закупівельної агенції, коли ДП "Медзакупівлі України" зможе збирати потребу з закладів охорони здоров’я та здійснювати закупівлю за кошт закладів, а не за рахунок коштів Державного бюджету України. 

Співавтори: Євген Гончар, Любов Гура, Лідія Домбровська