Неравная конкуренция с европейским бизнесом

Кілька років тому, ще до масштабної експансії європейської молочної продукції на український ринок, мав розмову з одним дипломатом з Представництва Європейського Союзу в Україні. 

Розповідаючи про проблеми молочної галузі в Україні, серед однієї з причин я зазначив недостатній рівень державної підтримки тваринництва. 

Після цих слів він активно почав розповідати, що державна підтримка нищить економіки країни, позбавляючи ринки здорової конкуренції і стримуючи розвиток бізнесів. 

Пригадав я цю розмову днями, коли в новинах побачив, що уряд Польщі ухвалив рішення щодо зниження ставки ПДВ на продукти харчування до 0%. Це при тому, що ставка буде діяти на продукти, які до цього вже покривалися зниженою ставкою у розмірі 5%. 

Що це як не непряма державна підтримка поляками власних виробників? В Україні, для прикладу, більшість товарів і послуг оподатковується за єдиною ставкою ПДВ в розмірі 20%. 

Паралельно зі зростанням лобізму профільними асоціаціями необхідності державної підтримки тваринництва в Україні, бачу обурення в соціальних мережах та інших відкритих джерелах багатьох користувачів, а іноді і авторитетних бізнесменів, такими діями. 

Тому, вирішив написати про те, чому держпідтримка молочної галузі, на мою думку, є необхідною. Звісно, якщо ми не хочемо остаточно втратити власну "молочку", а з нею і робочі місця та податкові надходження.

Одразу зазначу, що проводжу порівняння з ЄС виключно через те, що саме з країн-членів (в першу чергу з Польщі) за останні три роки відбулось найбільше зростання імпорту молочної продукції в Україну. 

І, звісно, через те, що на території ЄС існують справжні ринкові відносини, чого не можна сказати, наприклад, про Республіку Білорусь, де державна підтримка є значною, галузь регульованою, а білоруська "молочка" так само свого часу "заходила" на український ринок з нижчими цінами, ніж українська.

Не хочу писати про конкретні програми і суми підтримки в ЄС, про це і так вже багато написано. Для тих, кого все ж таки цікавлять конкретні дані, їх можна знайти на офіційному сайті Єврокомісії у відкритому доступі. 

Проте зазначу, що суми державної підтримки в ЄС співставні з нашими. Тільки наші в гривні, а їхні — в євро. Тобто, розмір підтримки приблизно в 30+ разів більший. 

Чого ж ЄС, розповідаючи нам про необхідність розвитку здорової конкуренції, настільки багато "інвестують" у власне тваринництво? Я бачу для цього кілька підстав.

По-перше, виробництво харчової продукції тісно пов’язане з харчовою безпекою власної держави. Недарма ж уряд Китаю накопичує до 50% світових запасів зерна, а в більшості країн світу, включно з Україною, створюються державні резерви.

По-друге, всі розвинені країни в світі (і країни ЄС не є виключенням) мають потужні виробництва. Я ще не бачив жодної багатої сировинної країни. Окремих громадян або груп громадян бачив, а от в цілому населення і потужної економіки — ні. 

А тому європейці бачать необхідність у розвитку промислового сектору і нарощуванні експорту.

Та постає питання... Як може європейський молокопереробник конкурувати на зовнішніх ринках, скажімо африканських, з колегами з країн з нижчим рівнем життя? Наприклад з Індії, де молока багато, воно в основному сконцентроване в особистих господарствах, а тому є дешевшим.

Тільки за однієї умови. Якщо молочна сировина, яку європейський переробник отримує на виробництво (а в структурі собівартості певних молочних продуктів саме молоко займає до 80%), є дешевшою ніж на конкуруючих ринках. 

Цього можна досягти виключно підтримуючи фінансово власних фермерів. У такому випадку заводи отримують конкуренту ціну, а виробники не несуть збитки. І вовки ситі і вівці цілі. 

Кому цікаво зануритись в тематику глибше, не перевантажуючи себе глибинним аналізом, раджу подивитись фільм The Milk System. 

Там один з європарламентарів прямо говорить, що якщо їхні фермери на 31 грудня не отримають дотації з бюджету ЄС, 1 січня вони не вийдуть на роботу. Саме від прямих платежів з бюджету ЄС залежить їхня подальша робота.

До речі, вартість сировини в Україні у перерахунку на євроценти при однакових кількісних показниках (жир/білок) є вищою, ніж в таких розвинених країнах як Польща, Німеччина, Голландія. Вищі ціни лише в таких "молочних" країнах як Кіпр і Мальта.

По-третє, розвиток сільських місцевостей. Думаю, європейці все ж таки розуміють, що при загальному тренді на урбанізацію населення, певна кількість людей повинна проживати в сільських місцевостях, адже саме там сконцентрований аграрний бізнес. 

І тваринництво вимагає набагато більшої кількості робочих місць ніж класичне рослинництво. Окрім того, продукти тваринництва використовують в багатьох галузях, від виробництва інших продуктів харчування до будівельних матеріалів.

Підсумовуючи, вважаю, що нам всім потрібно розуміти, що існують певні галузі, які не можуть існувати без державної підтримки. Молочне скотарство є одним з таких напрямків. Підтримка фермерів є як в США, так і в ЄС та інших країнах.

Щоб молочному бізнесу України залишатись конкурентним на зовнішніх ринках, ми повинні працювати в максимально рівних умовах з бізнесами з інших країн. 

Неможливо конкурувати з тими, хто отримує стимули у вигляді прямих і непрямих дотацій у власних країнах і заточений на експорт на ті ж ринки, на які постачають українські переробники. 

Більше того, ми повинні бути в рівних умовах, щоб мати змогу конкурувати і на внутрішньому ринку, який після підписання Угоди про зону вільної торгівлі все більше заповнюється імпортними молочними продуктами з ЄС.

Молокопереробні підприємства не просять прямих дотацій для себе, адже нам потрібна просто дешевша молочна сировина в достатній кількості, від якої залежить наш бізнес. 

Ми просимо подивитись на європейський досвід і зосередити сили на підтримці тваринників. Тому що будь-який власник аграрного бізнесу рахує свої фінанси і, якщо тваринництво не приносить потрібних фінансових результатів, заміщує його альтернативою у вигляді рослинництва.

Молокопереробники, не зможуть працювати без молочної сировини, а тому при продовжені тренду на скорочення кількості поголів’я в державі, на жаль, є великий ризик втратити промислове виробництво, яке європейці намагаються так розвивати в себе, і остаточно стати виключно аграрною державою. Можливо, буде ще й IT, але і там воно у нас поки "сировинне".