Проверка пандемией: как суверенные фонды помогли некоторым странам в кризис

Навесні 2020 року через COVID-19 світова економіка практично зупинилась. Більшість країн світу виявились не готовими до цього — колапс медичних систем, закриття кордонів, зростання безробіття та, очікувано, крах економік. 

Деяким країнам вдалось пройти цю кризу з дещо меншими фінансовими втратами. Частину фінансових зобов’язань для цих країн покрили суверенні фонди. 

Суверенні фонди — це інвестиційні фонди спеціального призначення, які належать державі, зберігають, управляють та развивають активи. 

Країни, які в 2020 році мали активні суверенні фонди змогли їхнім коштом збільшувати видатки бюджету, стабілізувати національну валюту та швидше реагувати на надзвичайні ситуації. 

Країни та їх суверенні фонди

У Норвегії працює один з найбільших у світі суверенних фондів — Government Pension Fund Global (GPFG). Його активи перевищують $1,1 трлн. 

Восени 2020 року норвезький уряд виділив з Фонду $37 млрд в бюджет країни на боротьбу з наслідками пандемії. Для порівняння, видатки бюджету України в 2021 році склали $51 млрд. 

Азербайджан виділив майже $9 млрд на підтримку економіки зі свого Державного нафтового фонду (SOFAZ). Стільки ж направив в бюджет й уряд Чилі з двох своїх суверенних фондів — Фонду економічної та соціальної стабілізації (ESSF) та Пенсійного резервного фонду (PRF). 

Ірландський стратегічний інвестиційний фонд (ISIF) виділив $2,4 млрд у Фонд стабілізації та відновлення після пандемії (PSRF) у рамках урядових заходів по боротьбі з наслідками пандемії. 

Уряд Ботсвани (Південна Африка) використав $300 млн зі свого суверенного фонду Pula Fund на закупівлю медичного обладнання, субсидування зарплат постраждалим місцевим компаніям, відстрочку рахунків за комунальні послуги та купівлю запасів палива та зерна.

Один з найбільших суверенних фондів світу — Abu Dhabi Investment Authority (ADIA) вклав гроші у розробку вакцин від Moderna, а Сінгапурський Temasek Holdings інвестував у BioNTech, яка займалась розробкою вакцини разом із Pfizer. 

Таких прикладів декілька десятків. Для більшості країн суверенний фонд — це своєрідний ремінь безпеки або, грубо кажучи, гроші на "чорний день", які допоможуть пом’якшити негативний вплив пандемії на їхню економіку. 

Що таке суверенні фонди та як вони працюють?

Суверенний фонд (sovereign-wealth funds) – це державний інвестиційний фонд, активи якого можуть включати акції державних чи публічних компаній, облігації, майно, дорогоцінні метали та інші активи. 

Одними з варіантами поповнення фондів є, коли експорт значно перевищує імпорт, фіксуються значні надходження від приватизації, бюджет отримує додаткові кошти, утворюється профіцит – тоді з’являється можливість відкласти частину грошей на майбутнє або інвестувати ці гроші в довгострокову перспективу. 

Суверенні фонди можуть відкладати певно визначену частину одержаних коштів на стабілізацію економічної ситуації — як це показав приклад із коронавірусною кризою. 

Або ж коштом Фондів можна інвестувати у розвиток інфраструктури чи покривати бюджетний дефіцит, аби уникнути нових запозичень та не збільшувати державний борг. 

Серед найбільших у світі суверенних фондів можна також виділити Китайську інвестиційну корпорацію, яка управляє понад $1 трлн, державні інвестиційні фонди Кувейту, Абу-Дабі, Гонконгу, Сінгапуру, кожен з яких має у своєму підпорядкуванні близько $500 млрд. 

У своїй діяльності такі фонди переважно уникають ризикових галузей та керуються соціальними та екологічними принципами, зокрема Фонди можуть приймати рішення не вкладатися у компанії, пов’язані з виробництвом тютюнових виробів, окремих видів зброї, експлуатацією праці дітей та ін.

Уже згаданий норвезький фонд у 2021 році продав увесь пакет акцій компаній, які працюють у сфері розвідки та видобутку нафти – інвестиції туди призвели до збитків майже в $10 млрд. 

Нині фонд володіє частками в більше ніж 9,2 тис. компаній з 74 країн. Найзначнішу частку в портфелі мають папери Apple, Microsoft, Alphabet (холдингова компанія Google), Nestle і Amazon.

Як це може працювати в Україні? 

Україна може серйозно замислитись над створенням власного суверенного фонду — як незалежної інституції, яка буде акумулювати та зберігати частину державних грошей на розвиток та стабілізацію економіки в разі потреби. 

За принципом роботи суверенний фонд можна порівняти із компаніями з управління активами, але з більш жорсткими вимогами до вкладень та обмежень на витрати впродовж певного періоду.

Щоб простіше пояснити, пропоную провести паралелі із діяльністю Фонду держмайна. 

Метою і суверенного фонду, і Фонду держмайна є прибуток для потреб держави. Проте останній управляє активами державних підприємств та підвищує їх інвестиційну привабливість для можливого продажу інвестору. 

А суверенний фонд знаходить привабливий для інвестицій актив чи проект, без прив’язки до місця реєстрації, інвестує в її акції чи облігації та утримує їх, одержуючи дивіденди з акцій, доходи від облігацій чи від зростання ринкової ціни акції. 

Отже, простими словами — суверенний фонд знаходить низку потенційно привабливих компаній, інвестує в них, а потім за деякий час бюджет Фонду поповнюється саме коштом прибутку від цих компаній. 

Для міжнародних інвесторів українські підприємства можуть бути більш цікавими для вкладень, але для цього потрібна більша прозорість їх діяльності, корпоративна політика та зрозуміла дивідендна політика, взаємодія з інвесторами, інвестиційними банками, консалтинговими та юридичними компаніями, а також міжнародними аудиторами. 

Разом з тим, на фондовому ринку України є небагато великих підприємств, які були б прибутковими, прозорими і привабливими для вкладень. 

Більшість з українських акціонерних товариств взагалі не платить дивідендів, а ринок облігацій підприємств в Україні практично призупинився. Одним з небагатьох привабливих інструментів в Україні залишаються єврооблігації з дохідністю – 5-7% у доларах. 

Іноземні суверенні фонди могли б вдихнути нове життя у занедбані великі державні підприємства або стати поштовхом до семимильного розвитку молодих українських компаній. Створити поле для залучення таких фондів — це насамперед обов’язок держави.