Цены на газ – с 1 февраля 6,99. А субсидии – подождете

Ціни на газ останні два тижні є найбільш обговорюваною темою в Україні. Дискусії на рівні топ-менеджерів державних і приватних газопостачальних компаній, голів міністерств та політиків не вщухають і досі.

Багато уваги було приділено обговоренню справедливості цін на фоні закупівельної вартості газу протягом 2020 року, або монопольному доступу окремих гравців до ресурсу. Збитки, суди, соціальні тарифи, "Нафтогаз", облгази, Фірташ – це зараз всюди.

Ймовірно, ці розмови знову почнуть набирати оберти, коли споживачі отримають перші платіжки.

Зрештою уся ця ситуація із регулюванням цін може стати причиною для чергового скандалу на газовому ринку, жертвами якого стануть отримувачі субсидій. Більшість людей ризикують отримати субсидії у лютому із затримкою.

Про що йдеться?

Загалом багато споживачів зіштовхувались із труднощами переходу від облгазів до "Нафтогазу". Вони виникали як в силу об’єктивних причин на початкових етапах запуску механізму вільного вибору постачальника, так і у зв’язку із намаганням газзбутів ускладнити перехід до інших постачальників.

Крім цього, не були налагоджені необхідні процеси для швидкого розгляду заявок та приєднання нових споживачів в НАКу. Такі повідомлення, наприклад, досі надходять в Газопостачальну компанію "Нафтогазу".

Утім напередодні туди почали звертатись незадоволені клієнти з іншим більш серйозним питанням – чому після переходу до "нафтогазівського" постачальника їм припиняють виплачувати субсидії.

Саме так: за словами споживачів, після переходу управління соцзахисту припиняє видачу субсидій. В органах соцзахисту відписують, що проблема в "Нафтогазі", який не здійснює необхідний обмін інформацією з органами соцзахисту і не надає списки клієнтів і тарифи на кожен місяць.

Насправді, це не поодинокі випадки. Йдеться про системне порушення вимог звітування постачальниками комунальних послуг.

Надання такої інформації постачальниками комунальних послуг передбачено Постановою КМУ №848 від 21.10.1995 як основи для нарахування субсидій.

Тобто, це черговий приклад того, як в Україні приймаються законодавчі акти без механізмів реалізації їх вимог. Більше того, за їх порушення відсутня відповідальність, а постраждалими можуть бути лише споживачі.

Незважаючи на витрачені мільярди на диджиталізацію як в країні, так і в "Нафтогазі", досі не створено єдину систему автоматизованого звітування про обсяги та тарифи споживання природного газу та нарахування субсидій.

Створення такого автоматизованого обміну інформацією виключить необхідність отримання додаткових підтверджень та суб’єктивне втручання в нарахування субсидій.

Вимоги законодавства повинні бездоганно виконуватись або повинні бути змінені, якщо безкарно ігноруються учасниками ринку.

Ціль залучення якомога більшої кількості споживачів супроводжується твердженнями про цінність кожного клієнта. Якщо ви відкриєте, наприклад, ту ж саму Facebook-сторінку ГПК Нафтогаз України, то побачите багато повідомлень про те, яку цінність представляє кожен з 1,1 млн клієнтів компанії.

Утім про реальні проблеми споживачів, які можуть обрушитись на них зараз як сніжний ком, ніхто зараз не говорить.