В "темном лесу" хозяйничают "акулы" или Война за открытый рынок древесины

Останнім часом дедалі цікавіше спостерігати за розвитком подій в лісовій сфері, який має публічний характер і може на десятиліття визначити вектор розвитку лісового господарства і лісопереробки.

26 листопада 2020 року відбулася онлайн-конференція: "Як наповнити держбюджет і стимулювати приватні інвестиції в економіці"? Під час однієї з панелей обговорювалось питання проблеми відкритості і прозорості ринку лісових ресурсів.

Модератором дискусії виступила заступниця директора Prozorro.Продажі Дарина Марчак, а до обговорення активно долучилися представники профільного Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, інших відомств, бізнесу тощо.

На наступний день, 27 листопада 2020 року лісівники в особі Громадської ради при Державному агентстві лісових ресурсів України анонсували своє відкрите засідання і уже наперед заявили незгоду з намірами Міндовкілля реформувати лісову галузь.

Напруга в публічному просторі поміж профільного міністерства і Держлісагентства щодо питання майбутнього ринку деревини уже переростає у відверте протистояння.

Навіть неозброєним оком видно, що команда Міндовкілля та відповідного профільного Комітету Верховної Ради, яка енергійно виступає з ініціативами позитивних змін у лісовій галузі, не очікувала зустрітися з таким потужним супротивом.

Під час конференції всі учасники дискусії одностайно зійшлися в тому, що є серйозна проблема відкритості та прозорості ринку деревини і її необхідно вирішувати в найкоротші терміни. Це сприятиме підвищенню ділової активності лісопереробників, розвитку бізнесу в цілому, а відтак – збільшенню розмірів обов'язкових відрахувань до бюджетів різного рівня.

Але різницю в поглядах також видно. Захищаючи ідею впровадження відкритого та прозорого ринку деревини, реформ лісової галузі, Богдан Боруховський чітко і послідовно обґрунтовує необхідність реформ у лісовій галузі. 

Натомість, запрошені учасники зі сторони лісопереробного бізнесу – менше зацікавлені в системних реформах і більше концентрували увагу на власних, в переважній більшості, індивідуальних проблемах. 

З одного боку, це – зрозуміло: бізнес завжди турбується, перш за все, про власні інтереси. Але з іншого, завдання міністерства – балансувати інтереси всіх сторін, а не лобіювати інтереси окремого бізнесу, дбати про досягнення інтересів суспільства.

Доволі дивним виглядає той факт, що Міндовкілля, яке формально координує діяльність Держлісагентства і має достатні інструменти та засоби впливу на нього, оголосивши наміри реформувати ринок деревини, чомусь, стикнулося з відкритими та прихованими перепонами.

Виглядає так, що хороші хлопці, зрештою, вирішили навести лад у відповідній галузі, однак, коли потрапили у "темний ліс", то не очікували зустріти там "акул" серед лісової болотистої місцевості.

Власне, і перед Міндовкілля, і перед Прем’єр-міністром України постав традиційний вибір: 1) або підтримати реформувати лісову галузь, детінізувати обіг лісових ресурсів, чим записати своє ім'я реформатора на "Скрижалях" української історії 2) або, на вимогу "акул" лісової сфери, зберегти "status quo" лісового господарства в обмін на якісь політичні чи інші поступки/вигоди.

Держлісагентство 26 листопада буквально офіційно оголосило інформаційну війну.

Своїм войовничим тоном і рівнем мобілізації ресурсів для війни лісівники можуть позмагатися хіба що з військовими організаціями. 

Міністерство оборони України, Служба Безпеки України та інші профільні структури можуть позаздрити швидкій реакції чиновників лісової сфери на спробу їх реформувати. Хто ще так оперативно мобілізовував людські та інші ресурси для оборони власних інтересів та позицій користувача лісових ресурсів?

Так кому ж лісівники оголосили війну? "Обговорено також проблемні питання роботи з громадськістю, що стосується лісової галузі, зокрема проаналізовані проблеми інформаційного забезпечення, інформаційних війн та ефективності роботи з громадськістю у 2020 році" – йдеться в повідомленні Держлісагентства.

Невже інформаційну війну оголосили громадянському суспільству?

Невже повідомлення громадськості про порушення у сфері лісової галузі було розцінені Держлісагенством, як пряму загрозу власному існуванню та загрозу діловим інтересам? Чи, можливо, загрозу "схемам" втрати контролю за мільярдним тіньовим обігом деревини?

В якості реакції на критику лісівники нічого кращого не придумали, як організувати майже армію професійних людей (прес-секретарів) для кожного лісового господарства, а це орієнтовно 309 осіб і створити, вдумайтеся, власний інформаційний центр!!!

Напрошується думка, що намагаються створити "державу у державі", а про те, що існує "четверта" влада, роль якої виконують засоби масової інформації, напевне, забули чи таким очевидним фактом знехтували.

Вищезгадані заяви, щонайменше, викликають подив, адже час від часу, Держлісагенство вимагає додаткового державного фіксування на виконання першочергових функцій догляду, охорони, відновлення лісів тощо, мовляв, власних ресурсів не вистачає. 

Паралельно, запроваджує цікаву, давно забуту, форму торгівлю деревиною – "Редукціони" (мікс "Голландських аукціонів" та тендерних закупівель), яка дозволяє непрозоро "продавати" деревину, по суті підміняючи у такій формі "прямі договори" на поставку сировини  з можливістю занижувати ціни і наперед визначати переможця.

Отже, то що ж так зібралися захищати лісівники і додатково витрачати ресурси? Честь і гідність, ділову репутацію, чи тіньовий обіг лісових ресурсів?

Чи розглядають чиновники лісової галузі такий варіант: реформувати кадрову політику і очистити свої ряди від корупціонерів, недоброчесних осіб, щоб унеможливити зловживання – у тексті заяви Держлісагентства не йдеться.

Ще місяць тому я передбачив можливе протистояння ідей, підходів і команд у справі реформування ринку лісоматеріалів і поділився думками у колонці.

Також, раніше публічно розкрив суть конфлікту, предметом якого є мільярдний тіньовий обіг в сфері використання лісових ресурсів, який можна використовувати або для власного блага, або в інтересах всього суспільства, шляхом детінізації.

Такі факти – річ вперта, тепер залишилося лише сподіватися, що найвище керівництво держави вчасно зорієнтується в складній економічній ситуації, прийме правильне і виважене рішення щодо подальшого реформування сфери використання природних ресурсів України, підтримає створення прозорого та відкритого ринку деревини, що, ймовірно, принесе мільярдні доходи і сприятиме наповненню різних рівнів бюджетів.

В протилежному випадку, існує загроза, що різноманітні "війни" за ресурси, за правила гри, за корумповані і тіньові джерела доходів зруйнують Україну зсередини. Як кажуть: "З такими друзями і ворогів не треба".