Экологическое рейдерство или поиск справедливости?

Минулого року, активно заговорили про так зване "екологічне рейдерство", через що навіть з’явилась сторінка у Вікіпедії.

Суть "рейдерства" полягає у тому, що екологічні організації та активісти юридичними інструментами добиваються зупинки роботи тих промислових підприємств, діяльність яких пов’язана із впливом на навколишнє природне середовище. 

Критерії "екологічного рейдерства"

Не зважаючи на відсутність загальновизнаного визначення, спробую на гіпотетичному рівні позначити, що слід було б вважати ознаками екорейдерства.

1) Мета. Метою рейдерства є здобути грошову компенсацію від підприємства, що стало об’єктом атаки, або інші вигоди. Наприклад, конкурентам буде вигідно, якщо підприємство зупинить роботу.

2) Наявність порушень. Будь-який негативний вплив на довкілля є неправильним, однак іноді такий вплив знаходять із лупою, а іноді не помічають колоди у оці. Рейдерству може бути характерно знаходження порушень там, де їх немає або вони об’єктивно незначні.

3) Спосіб. Зазвичай рейдерство супроводжується або неочікуваними органами (СБУ, наприклад), або неочікуваною активністю "профільних" органів; також іноді громадські організації можуть включатись у процес з метою підіграти рейдерству. 

Системність фіксації негативного впливу зазвичай виключає рейдерство, а "наскоки" – скоріше свідчать про екорейдерство.

4) Результат. Зменшення негативного впливу на навколишнє середовище – однозначно не рейдерство. Відшкодування потерпілим – скоріше теж про захист прав потерпілих. Закриття процесів і "забута" історія – зазвичай є ознакою рейдерства.

Відшкодування потерпілим від пожежі на нафтобазі

Чи не перший в Україні кейс, де суд задовольнив позов постраждалих від екологічного лиха: справа про пожежу на нафтобазі БРСМ. Троє громадян отримали компенсації моральної шкоди по 43 тисячі.

Ще 17 листопада 2016 року Обухівський районний суд Київської області ухвалив рішення в інтересах постраждалих людей. 

Цікаво, що предметом позову була моральна шкода, спричинена пожежею – це дозволило в рази зменшити розмір судового збору. 

Моральна шкода полягала у вигляді ряду психотравмуючих факторів, пов'язаних із ушкодженням здоров’я, знищенням майна позивачів, а саме городини. 

З місцевими жителями працювали юристи, які запропонували звернутись до суду з метою відшкодування моральної шкоди, завданої пожежею (наскільки це коректно/правильно? можливо, це також слід вважати ознакою екорейдерства – або професійного підходу юристів).

Відповідні служби постійно проводили заміри забруднення повітря, ґрунтів, води та продуктів харчування. Ключовою була наявність звіту Урядової комісії.

Суд використав практику ЄСПЛ, зокрема "забруднення води є одним з чинників, які впливають на стан здоров’я заявників, а отже — на їх можливість користуватися своїм житлом, вести приватне та сімейне життя".

Компенсація потерпілим від відходів птахоферми

Спроба отримати компенсації за проживання поруч з відходами птахофабрики – неуспішна для селян, але спроба цікава. 

3 вересня 2018 року Печерський районний суд визнав жителів села потерпілими у кримінальній справі за підозрою в порушенні підприємством екологічного законодавства та створенні нелегальних могильників. 

Раніше, провели 14 обшуків, затримали власників підприємства. В основу справи було покладено фабулу "на земельній ділянці, яка надана в постійне користування підприємству, знаходяться мертві тушки курей та залишки яєць, які мають різкий гнилісний запах". 

Очікувався позов про компенсацію моральної шкоди селянам через сусідство з неблагополучною в екологічному плані птахофабрикою – схоже, його так і не подали. Цікаво, що громадська організація діяла від імені жителів села, які були її членами.

Зрештою, досудове провадження було доведено до завершення, і винних осіб покарано-керівників підприємства (без реального відбуття ними покарання). 

При цьому, рішенням суду встановлено, що "не була створена небезпека для життя, здоров`я людей та довкілля". Зокрема, "забруднення присадибних земельних ділянок громадян в результаті господарської діяльності не відбулось".

Тож як же суд визнав службових осіб винними? А використав практику ЄСПЛ і максиму "поза розумним сумнівом", мовляв "і так очевидно, що птахофабрика не могла отак просто складати тушки". 

Цікаво, що цивільний позов у провадженні не заявлявся, хоча мав певні перспективи у частині моральної шкоди ("можливість користуватися своїм житлом, вести приватне та сімейне життя"). 

Складається враження, що з тих чи інших причин юристи не зробили свою роботу, як слід, а підприємство (яке, за даними YouControl, має понад 100 судових проваджень) відбулось легким переляком.

Цей кейс більш, ніж попередній, нагадує екорейдерство: серйозно займались правоохоронні органи і активісти. Також, перебіг: від надміру активного до навпаки – з якихось причин. А хтось може згадати і про конкурентів.

Рубка лісу

Не така масштабна історія, однак цікава тим, що громадська організація робить роботу держави замість держави. Так, ГО звернулась до господарського суду з позовною заявою до Національного природного парку "Гомільшанські ліси" про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища (незаконна рубка лісу) в розмірі 39 тисяч. 

Незаконність рубки лісу підпріплювалась аж трьома аргументами. Щодо болючого питання про судовий збір, то позивач просив суд покласти витрати зі сплати судового збору на відповідача. 

Щодо права ГО подавати до суду, то – і це важливо для всіх ГО/"екологічних рейдерів", – позивач має право подавати позови до суду від свого імені з метою реалізації статутних цілей і на захист суспільного інтересу. 

Громадські організації, яким стали відомі порушення чинного законодавства в галузі, що відноситься до їх статутної діяльності, мають усі підстави для представництва в суді суспільних інтересів з цих питань. 

Крім того, інтереси держави в отриманні до державного бюджету відшкодування за незаконну вирубку лісу співпали з "суспільним інтересом" про право громадян проживати в екологічно безпечному середовищі. 

Нині справа слухається по другому колу. Не схоже на екорейдерство – ні потерпілих, ні тривалого негативного впливу на здоров’я, компенсації в інтересах держави.

Як відшкодовують шкоду міжнародні корпорації

Напириклад, останні років 10 компанія Shell здійснювала викиди перероблених нафтопродуктів в дельті річки Нігер. Це привернуло увагу міжнародної спільноти, в тому числі і ГО "Амнесті Інтернешнл". 

Місцеві жителі через представників-юристів звернулись до судів Великобританії, Нідерландів, Данії – за місцем розташування головних офісів материнської компанії Shell. 

У 2015 році в результаті затяжного судового процесу у Великобританії, суд змусив Shell здійснити позасудове врегулювання та виплатити компенсацію у розмірі 55 мільйонів фунтів стерлінгів постраждалій громаді. 

З них 35 мільйонів розподілено між 15 600 особами, а 20 мільйонів - на інтереси громади. На мій погляд, це справедливий захист прав громадян на безпечне навколишнє середовище, незважаючи на потрібність іноземного інвестора для націоанльної економіки.

Висновки

Межа між "екорейдерством" і захистом прав направду тонка. Як можна переконатись із наведених кейсів, запропоновані критерії зазвичай дозволяють відрізнити екологічне рейдерство від нормальних юридичних дій для захисту прав людини. 

Та я не вітаю активну діяльність з метою похитати бізнес на основі допущених (а може й ні) ним порушень екологічного законодавства. Балансом, на мій погляд, має бути етичне використання юридичних інструментів для забезпечення прав громадян на безпечне навколишнє середовище. 

Насправді, у нас поки зовсім мало кейсів, де юристи допомагали б громадянам захищати свої права. Лісові пожежі? Викиди в повітря внаслідок неправильної експлуатації? Картонно-паперова фабрика забруднює річки? Відходи мастила і гліколів замість утилізації просто виливають? 

Зруйноване житло через промпідприємства поруч? Це все може стати тими справами, де постраждалі повинні отримати реальні компенсації через професійну юридичну допомогу.