Почему платежка украинцев дискредитирует "европейскую идею"

Давайте подивимося на абонентську плату за користування газовими мережами з іншої сторони.

Є споживач, він є ресурсом для різних компаній, які працюють в ЖКГ, енергетиці. Доходи, бюджет споживача — це "пиріжок", який розподіляється на різні платежі.

Кожен з них може бути з якоїсь точки зору правильний і обґрунтований (обґрунтувати можна все). Що ж виходить у підсумку, якщо скласти всі платежі (цифри неточні і приблизні)?

1. Абонплата за газ: +50 грн до рахунку.

2. Введення єдиної ціни на газ. Для рахунку це +200 грн…+400 грн.

3. Вода. Введення абонплати за воду (як для облгазу), або RAB-тарифу* для водоканалу (як для обленерго), призведе до подвоєння рахунку. +50 грн…+100 грн до рахунку.

4. Введення абонплати за тепломережу або RAB-тарифу для теплокомуненерго. +100 грн..+200 грн до рахунку.

5. Новий ринок електроенергії. Ціна для побутового споживача виросте мінімум вдвічі (до 2,5 грн за 1 кВт). Це +100 грн...+300 грн до рахунку.

6. "Зелена" енергетика — хороша, сучасна, екологічна, але поки що трохи дорога. Додає +10 грн…+20 грн до рахунку щорічно у разі незначної девальвації (зелені тарифи обчислюються у євро).

7. Сміття. Зараз тариф у платіжках мешканців Києва не покриває навіть вивезення (ідуть доплати перевізникам з міського бюджету). А має покривати вивезення, переробку, утилізацію, захоронення. Це мінімум +50 грн до рахунку.

Сумарно +600 грн...+1000 грн на місяць. Індексація на інфляцію діючих тарифів —знову підвищення.

Отже, в Україні зараз зробити це неможливо. Тому відбувається проста і банальна річ —  встигнути пролобіювати "європейські" тарифи, а після того — хоч потоп.

Хто вже сів на тарифну "голку", то зіскочити з неї важко. Адже одне рішення чиновника зібрати з усіх "скромні" 10 гривень дає сотні мільйонів гривень на верхівці піраміди.

Це можна стримувати і збалансовувати, якщо регулятор думає про споживача і акцентує увагу на максимально ефективному використання тарифних грошей. Але, як ми розуміємо, це не про нас.

Зібрали 10 млрд грн, щоб мати незалежність у вугіллі від зони АТО, але незалежності не отримали? Нічого, ще зберемо. Підняли втричі тариф на електроенергію для населення, щоб ліквідувати перехресне субсидування, але воно так і лишилося? Нічого, ще раз підвищимо.

Головне — щоб це все не відбило в українців бажання іти в Європу, тому що незабаром вона буде у більшості українців асоціюватися суто із зростанням тарифів. А ризик такий є. Дискредитація ідеї відбувається.

Часті, незбалансовані, необдумані, а іноді і відверто корупційні підвищення тарифів майже завжди представляються, як "європейська" практика. А от у інших аспектах життя нам до Європи так само далеко. У використанні тарифних грошей маємо постійні масштабні корупційні скандали.

Тож чи буде популярною така "європейська" ідея? Чи не наростає ризик розвороту, коли все більше підтримки серед широких верст матимуть якраз неєвропейські, і більш прості і матеріальні, а іноді і відверто популістичні ідеї?

Державою управляють політики, а їх обирають не вузькі групи ліберальних економістів, а вся країна. Для більшості таких людей 50-100 грн щомісяця — це матеріальні гроші. І самі такі люди, а не студенти і навіть не середній клас, "роблять" вибори. І це варто пам'ятати.

І ще цікаве питання щодо послідовності дій. Як думаєте, яка країна буде більш успішною європейською через 10 років — Румунія, де ціни на газ ще не лібералізували, але вже пересаджали десятки ТОП-корупціонерів, чи Україна — де все навпаки?

*Стимулююче регулювання або RAB-регулювання – це система тарифоутворення на основі довгострокового регулювання тарифів, спрямованого на залучення інвестицій для будівництва та модернізації інфраструктури електричних мереж та стимулювання ефективності витрат електророзподільних компаній.

Оригінал публікації — на сторінці автора в Facebook