Первинний ринок нерухомості: синдром "Еліти-Центр"

Новий 2010 рік розпочався для будівельного ринку без особливого оптимізму. Приводу для гарного настрою немає ні в будівельних компаній, ні в інвесторів.

Поки країна з цікавістю спостерігає за політичним трилером, загострюється ситуація навколо недобудованого житла. Ризик виникнення нових скандалів на зразок "Еліти-Центру" посилюється. Невтішна статистика щодо кількості недобудованих об'єктів за 2009 рік тільки підтверджує ці побоювання.

За даними консалтингової компанії SV Development, сьогодні в Україні нараховується близько 700 недобудованих об'єктів з готовністю вище 70% і приблизно 1 тисяча - до 70%. Однак роботи тривають тільки на 5-10% новобудов.

Особливо цікаво порівняти ці цифри з показниками кількості новобудов, на яких було закінчено роботи за рахунок державної підтримки. За інформацією Мінрегіонбуду, отримали допомогу на кінець 2009 року лише 170 об'єктів.

За словами керівника відомства Василя Куйбіди, майже 7 800 сімей, які вклали власні заощадження в об'єкти незавершеного житлового будівництва, отримають раніше профінансовані ними квартири.

Однак надана міністерством інформація свідчить тільки про безпорадність державної програми для будівельної галузі. Близько 1 700 будов у країні не мали можливості отримати допомогу, а деякі компанії ще й відмовилися брати участь у державних конкурсах через вимоги зниження цін на "квадрат".

Несприятливою залишається ситуація для столиці. У Києві на 1 січня 2010 року налічується близько 200 об'єктів незавершеного будівництва, 75% яких, за інформацією SV Development, "заморожені". Час від часу роботи продовжуються на 15-20% майданчиків, активно зводяться лише 5% новобудов.

Джерела: представники інвесторів, відкриті дані, інформація ЕП

Більшість "заморожених" об'єктів будувалася за рахунок коштів інвесторів. Деякі з них ще 2009 року мали отримати ключі від квартири, але наразі вони змушені спостерігати за безлюдними будівельними майданчиками.

"У березні 2009 року ми повинні були святкувати новосілля, а маємо лише котлован, непевні перспективи і доларовий кредит, який з'їдає 60% сімейного доходу", - розповіла одна із інвесторів.

В Асоціації інвесторів будівництва житлового будинку "Економічній правді" розказали, що іноді кияни продавали своє старе житло на вторинному ринку заради нової оселі. Виручені кошти вони вкладали у новобудову і перебиралися на час будівництва в орендовані квартири.

В результаті, інвестори вимушені продовжувати платити за оренду і боротися із забудовниками за свої права.

"Люди, які зіткнулися з такою проблемою, повинні об'єднуватися і створювати ініціативні групи. Тоді вести діалог із забудовниками та державними органами буде простіше", - радить голова правління асоціації Валерій Биковець.

Такий досвід уже використовується інвесторами, однак роз'єднаність - не єдина перешкода. На початку 2009 року набув чинності закон про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі, який вніс деякі корективи у взаємини інвестора із забудовником.

"Закон позбавив інвестора можливості розривати договір із забудовником в односторонньому порядку і вимагати від нього повернення вкладених коштів", - пояснив адвокат і президент Всеукраїнської громадської організації "Асоціація допомоги постраждалим інвесторам" Олексій Гончарук.

Крім того, закон заборонив інвесторам вимагати штрафні санкції, передбачені договором. Винятком можуть бути тільки об'єкти, термін введення яких в експлуатацію прострочений більш ніж на 1,5 роки. Утім, такі випадки нечасті.

"Зазвичай забудовники не беруть на себе зобов'язань ввести об'єкт в експлуатацію у чітко визначені терміни", - зазначив адвокат ЮФ "Ілляшев та Партнери" Максим Копейчиков.

Штрафні санкції, вважає він, не є істотною умовою і включаються в договір, якщо сторони про це домовилися.

Гончарук, у свою чергу, називає невизначеність термінів введення житла в експлуатацію найбільш проблемним питанням.

"Часто ці строки називають "орієнтовними" або "плановими", а іноді їх взагалі не вказують. Ця обставина дає можливість забудовнику говорити про відсутність чітких термінів і посилатися на фінансову кризу", - наголошує адвокат.

З іншого боку, на доводи будівельних компаній про вплив кризи на галузь у судах не звертають уваги. Тому забудовники намагаються переконати покупців "не заганяти їх в кут" іншими аргументами.

"Будівельник захищається від інвестора за його гроші. Відволікаючись на скарги, перевірки і суди, він будує ще повільніше. Яка мета інвестора? Отримати квартиру через рік-два чи її неповну вартість після судів через три роки і головний біль?" - поставили риторичне запитання в одній з київських будівельних компаній.

Разом з тим, є ризик, що деякі клієнти забудовників будуть відчувати головний біль щонайменше протягом десяти років, вважають експерти.

"Великі компанії можуть закінчити свої об'єкти з невеликими запізненнями, а от інших гравців чекає сумна доля. Невеликі фірми оговтаються лише через 10-15 років. Тільки тоді можна буде говорити про введення в експлуатацію їх проектів", - прогнозує президент Союзу фахівців з нерухомості Олександр Рубанов.

На його думку, у більшості випадків до цього призвели два чинники: невміння бізнесменів страхувати ризики та недосконалість законодавства.

"Стосунки з інвесторами часто будувалися за принципом "піраміди". Спочатку відводили ділянку і для будівництва на ній збирали кошти, а потім частину цих грошей витрачали на відведення наступної ділянки", - пояснює експерт.

Траплялися випадки, коли заповзятливі підприємці вкладали кошти у цінні папери або переводили активи в інші галузі, підтвердили в Асоціації інвесторів будівництва житлового будинку.

Аналітик SV Development Сергій Костецький переконаний, що за таких обставин галузь можна відновити лише за допомогою держави.

"За відсутності фінансування і втрати інтересу з боку великих іноземних інвесторів змінити ситуацію може тільки державна програма, але більш ефективна, ніж торішня ведмежа послуга", - відзначив він.

А поки що, число "прострочених" новобудов з  незадоволеними інвесторами тільки зростає, а будівельні компанії тим часом зникають з ринку.

Якщо на початку року у столиці працювали майже 250 будівельних компаній, то сьогодні їх залишилося близько 100.