Уряд Росії пропонує Україні укласти нову міждержавну угоду про співпрацю у газовій сфері, яка би закріпила газові контракти від 19 січня 2009 року між НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Газпром".

Порівняно з проектом угоди, надісланим з Москви, ці "кабальні" контракти виглядають сповненими приязні і миролюбства.

Проект містить зобов'язання лише одної сторони - української. Не передбачено у ньому відповідальності Росії за будь-які порушення щодо поставки газу або транзиту середньо-азійського палива, як це закладено у діючій угоді від 2001 року.

Окрім того, Україна, підписавши і ратифікувавши цей договір, фактично віддала би щонайменше до 2030 року частину свого суверенітету, втративши право приймати будь-які рішення з підвищення енергетичної безпеки, якщо вони не сподобаються російській стороні.

Тому, згідно з аналізом Секретаріату президента, за підписання такої угоди проти українських урядовців слід було би одразу порушувати кримінальну справу за фактом злочину проти основ національної безпеки.

Підписання таких договорів, згідно з законодавством України, вимагає ратифікації Верховною радою.

І якщо згоду парламенту не києм, то палицею буде досягнуто, Росія подасть позов до арбітражного суду на "Нафтогаз" з приводу штрафів за недобір газу, і той присудить заарештувати українську ГТС і передати її за борги "Газпрому".

Справа в тому, що ратифіковані міжнародні договори мають пріоритет порівняно з внутрішнім українським законодавством, в тому числі - і з законом про трубопровідний транспорт, який захищає українську ГТС від відчуження.

Аналітики Секретаріату президента стверджують, що проект угоди у статтях 2 та 7 свідомо підміняє поняття приватного та публічного міжнародного права.

Тобто, згідно з ними, за будь-які претензії до господарюючих суб'єктів, до того ж "Нафтогазу", за допомогою російського суду можна буде обмежувати права українських органів влади.

На цьому тлі дрібницями виглядають статті 5 і 6, посилаючись на які, Росія зможе зупинити реформування українського газового ринку відповідно до зобов'язань перед Єврокомісією.

Окрім того, останні абзаци проекту передбачають скасування усіх інших угод між Україною та Росією щодо співпраці у газовій сфері. Усі ці угоди мають перевагу над будь-якими комерційними контрактами. І якщо Україна доведе, що контракти від 19 січня цим угодам суперечать, то вона ці контракти зможе скасувати.

Отже, для Росії зараз принципово відрізати цей шлях до відступу.

Прес-секретар Мінпаливенерго Фент Ді у розмові з "Економічною правдою" підкреслив, що українська сторона поки що не розглядала і не аналізувала, а тим паче не підписувала наведений вище проект.

Він розповів, що у 2008 році його відомство інвентаризувало усі діючі міжурядові газові договори і "аналізувало їх на предмет актуальності умовам сьогодення".   У зв'язку з цим на засіданнях підкомісій розглядали доцільність розробrи нової міжурядової угоди.

Українська сторона передала росіянам свій проект цього документа ще у квітні 2009 року на засіданні міжурядового підкомітету з питань ПЕК. А на іншому засіданні, 9 листопада, свої пропозиції надала російська сторона.

Ді Фент зазначив, що уряди продовжують узгоджувати пропозиції. У протоколі засідання підкомісії від 9 листопада зазначено, що роботу над проектом угоди сторони планують закінчити у першому півріччі 2010 року.

Яким буде остаточний текст - невідомо. Водночас, може статися, що українська сторона, налякана змістом 7 статті щодо відмови від імунітетів, передбачених міжнародним правом, спрямує переговорний процес саме проти неї. Зате у документі залишаться пункти про скасування старих газових угод.

Таким чином, Україна втратить великий шанс розірвати газові контракти від 19 січня 2009 року, який можна було би реалізувати після президентських виборів. Може, саме цього і добивається "Газпром"?