Вперше за всю історію незалежності Україна отримала альтернативу російській нафті. У п'ятницю в Одеському порту почав розвантажуватися перший танкер з азербайджанською нафтою, яку планується поставити для подальшої переробки на Кременчуцький НПЗ.

Ще два танкери будуть розвантажені в Одесі у найближчі десять днів. Поставки сировини планується здійснити по Придніпровській системі нафтопроводів, з Одеси у Кременчук. Ця подія може зміцнити енергетичну незалежність країни.

Досі вся імпортована в Україну нафта була російською. Точніше кажучи, ввезену сировину отримували лише два з шести українських НПЗ, які належать росіянам.

Це Одеський НПЗ, власність компанії "Лукойл", та Лисичанський НПЗ, контрольований ТНК-ВР. Інші українські підприємства були вимушені обмежуватися переробкою незначних обсягів нафти українського видобутку, не маючи доступу до російської сировини.

Не секрет, що Росія завжди розглядала Україну як територію для реалізації своїх енергетичних амбіцій, які часом набували неадекватних форм.

Досі Москва успішно втілювала свої плани. Намагання знайти альтернативні джерела поставки енергоресурсів завершувалися фіаско. А нафтопровід "Одеса-Броди", здавалося, раз і назавжди запрацював у реверсному режимі.

У Росії існує заборона на поставки нафти на українські НПЗ, окрім тих, що належать росіянам. Оскільки нафтотранспортна система України "зав'язана" на Росію, заблокувати поставки сировини на українські заводи нескладно.

Поки НПЗ, що належать росіянам, безперешкодно отримували сировину з Росії, інші заводи, які контролюються групою "Приват" - НПК "Галичина" та "Нафтохімік Прикарпаття", а також кременчуцька "Укртатнафта" - були вимушені задовольнятися мізерними обсягами власних вуглеводнів, або ж взагалі простоювати.

Як результат, підприємства втрачали ринок і опинилися перед загрозою закриття.

У ситуацію втрутився державний нафтотранспортний монополіст "Укртранснафта", який з липня 2009 року очолює виходець з групи "Приват" Олександр Лазорко.

Після зміни керівництва компанія почала роботу із залучення сировини для потреб вітчизняних НПЗ. З початку жовтня в Одесу почала надходити перша нафта з Азербайджану. Очікується, що до середини місяця сировину для "Укртатнафти" - Кременчуцького НПЗ доставлять ще три танкери.

Отже, у цьому випадку, інтереси держави щодо забезпечення диверсифікації поставок нафти, а відтак, і зміцнення енергетичної безпеки України, збіглися з інтересами одного із найбільших гравців нафтогазового ринку - власника групи "Приват" Ігоря Коломойського.

Стабільне забезпечення каспійською нафтою "Укртатнафти" - перший крок у створенні альтернативних джерел постачання нафти для вітчизняних НПЗ, стверджують аналітики ЮПЕКО.

Наступним кроком має стати розворот нафтопроводу "Одеса-Броди" у західному напрямку для забезпечення сировиною двох західноукраїнських НПЗ - Надвірнянського та Дрогобицького - в обсязі 5 мільйонів тонн на рік.

Слід наголосити, що для російських компаній, які здійснюють транспортування нафти по трубопроводу "Одеса-Броди", існують альтернативні маршрути в напрямку Одеси - через Придніпровську систему нафтопроводів.

У цьому випадку російські експортери нафти отримують маршрут, коротший на 100 км і зекономлять на транспортному тарифі. Та чи змиряться у Москві з втратою монополії?

Період багаторічної монополії Росії на поставку нафти в Україну завершився. Щоправда, у Москві виявилися не готовими до появи каспійської нафти в Україні.

Розслаблені багаторічними розмовами про розворот "Одеса-Броди", росіяни настільки втратили пильність, що проспали появу танкерів з азербайджанською нафтою в Одесі.

До останнього дня російські компанії навіть не допускали такої можливості. Та коли перша партія сировини пішла по трубі на Кременчук, у Москві зчинився справжній переполох. Сьогодні російські компанії чинять шалений спротив будь-яким спробам залучити альтернативну нафту.

Особливо відзначилася компанія "Лукойл", на яку покладено роль озвучити претензії до українського нафтотранспортного оператора. Що ж насправді турбує росіян?

Отримавши гарантії забезпечення сировиною через Придніпровські нафтопроводи, до того ж за нижчою ціною, "Лукойл" виступив категорично проти зміни маршруту поставки сировини. І це не дивлячись на те, що всі умови і розрахунки "Укртранснафти" були представлені керівництву Одеського НПЗ ще місяць тому.

Тоді з боку "Лукойла" жодних претензій не було. Однак зараз росіяни раптом ударили на сполох і заявили про зупинку підприємства.

З невідомих причин "Лукойл" відмовляється розглядати будь-які інші шляхи поставки нафти, крім діючого маршруту.

До слова: у Болгарії і Румунії, де "Лукойл" володіє НПЗ, нафтопроводів взагалі не існує, а всі поставки здійснюються морем.

Не виключено, що, лякаючи закриттям Одеського НПЗ, "Лукойл" намагається заблокувати поставки каспійської нафти в Україну. Та чи слід Києву зважати на погрози і відвертий шантаж російської компанії?

Якщо "Лукойл", який за останні кілька років вклав у модернізацію Одеського НПЗ сотні мільйонів доларів, готовий зупинити роботу власного підприємства, це ставить під сумнів доречність таких інвестицій. У будь-якому випадку, від таких дій постраждають, у першу чергу, самі росіяни.