Україна зробила крок до нафтової незалежності?

Наприкінці серпня компанія "Укртранснафта" розпочала підготовку до запуску Придніпровських магістральних нафтопроводів у двосторонньому режимі. Таким чином, створюється реальна альтернативу поставкам російської нафти.

Отже, здійснюється давня мрія української еліти про досягнення енергетичної незалежності. Втім, цієї незалежності потребують не лише політики, але й реальний сектор економіки.

"Якщо у державі є нафтопровідна система, вона має бути гнучкою та передусім обслуговувати нафтопереробний комплекс країни. Ситуація, коли через проблеми з отриманням нафти вітчизняні заводи стоять, а до 70% пального імпортується, - неприпустима", - стверджує співрозмовник "Економічної правди" в "Укртранснафті".

Мова йде насамперед про Кременчуцький НПЗ, який з жовтня 2007 року опинився у нафтовій блокаді через конфлікт українських та татарських власників підприємства. Більш того, у Кременчук не надходить не лише татарська, але й будь-яка інша сировина з Росії чи Казахстану.

Блокада з боку російських компанії, як вважали у Росії, мала б змусити українську сторону піти на поступки у питанні управління "Укртатнафтою". Москва наочно демонструє, яку силу має залежність від єдиного джерела нафти. Двостороння робота Придніпровських нафтопроводів - гідна відповідь незалежної країни.

Для чого розвертають нафтопроводи

Ухвалене керівництвом "Укртранснафти" рішення не було спонтанним, йому передували численні спроби налагодити альтернативні поставки сировини на Кременчуцький НПЗ.

Так, з січня 2008 року "Укртатнафта" - компанія, що управляє заводом, почала закуповувати морські партії сировини через Одеський порт. Далі залізницею сировину доставляли в Кременчук на переробку.

В такий спосіб компанія придбала два танкери російської та іракської нафти - 80 та 85 тисяч тонн відповідно. З квітня по липень 2008 року завод купував сировину з білоруських родовищ, а восени 2008 року через Одесу надійшло 80 тисяч тонн каспійської нафти.

Наприкінці того ж року підприємство налагодило постачання невеликих партій нафти казахстанської нафти залізницею. Зрозуміло, що її собівартість була вищою у порівнянні із сировиною, що надходила по трубі на інші українські підприємства.

Це спричинило падіння обсягів переробки у Кременчуці і як результат - зростання витрат на одиницю продукції. Для кінцевого споживача це означає збільшення вартості пального на АЗС. Проте, не лише проблеми Кременчуцького НПЗ змусили керівників "Укртранснафти" піти на, без перебільшення, революційний крок.

Проблема є ширшою та полягає у стабільному зниженні нафтового транзиту територією України. Його складовими, поряд з припиненням постачання сировини для "Укртатнафти", є також скорочення переробки на Лисичанському НПЗ і втрата 3 мільйонів тонн транзиту казахстанських операторів через одеську нафтогавань.

Якщо завантаження Придніпровських нафтопроводів у традиційному напрямку стабільно знижується, виникає логічне питання про пошуки альтернативи.

Кременчук вийшов з оточення

Відновлення трубопровідних надходжень нафти відкриває перед Кременчуцьким НПЗ перспективу повернення до нормальної роботи.

Сировина, що з серпня постачається танкерами на одеський термінал "Ексімнафтопродукт", буде перекачуватися на НПЗ. Це дозволить збільшити завантаження заводу та знизити витрати на переробку.

Кременчуцьке пальне стане більш конкурентоздатним, що дозволить послабити залежність від імпорту. При цьому запроваджене технологічне рішення жодним чином не вплине на виконанні зобов'язань "Укртранснафти" з транспортування російських чи казахстанських енергоносіїв.

Ресурси транзитерів, що надходять по маршруту "Самара-Лисичанськ-Одеса", власне, Придніпровські магістральні нафтопроводи, накопичуватимуться у резервуарних парках "Ексімнафтопродукту".

Також нафта буде чекати відправки трубопроводом на терміналі "Південний" ємністю 120 тисяч тонн та на перекачувальній станції "Августовка" ємністю 49 тисяч тонн. Для транспортування цих обсягів будуть виділенні окремі дні.

Більш того, за бажанням російських та казахстанських власників ресурсу їх обсяги можна буде спрямовувати по маршруту "Броди-Одеса", який продовжить працювати у звичайному режимі.

Потужність цього нафтогону, як відомо, використана не повністю, а значить, у майбутнього всі транзитні обсяги сировини з Росії і Казахстану можуть бути переведені на цей напрямок. Проте, все це лише плани.

Наразі ж головне завдання - створити максимально сприятливі умови для транспортування нафти. Руку до цього доклала не лише "Укртранснафта", але й Національна комісія регулювання електроенергетики, затвердивши тарифи на нові напрямки перевалки сировини.

"Лукойл" не розібрався у питанні

Єдиною компанією, яка виступила проти оприлюднених "Укртранснафтою" планів, став "Лукойл-Одеський НПЗ".

На засіданні НКРЕ керівних юридичного відділу заводу заявила, що зміна маршруту постачання нафти призведе до подорожчання транспортування тонни сировини с 33,81 до 38,95 долара, що може спричинити зупинку підприємства.

В "Укртранснафті" лише розводять руками. Затверджений НКРЕ тариф для нового маршруту від білоруського кордону через Броди до Одеського НПЗ на 1,2 гривні нижчий, ніж тариф перевалки за старим маршрутом через Самару і Лисичанськ, яким до останнього часу користувалися Одеські нафтопереробники.

Цікаво, що у головному московському офісі "Лукойла" зміною напрямків транзиту особливо не переймаються.

"Великої проблеми у цьому ми не вбачаємо. Одеський НПЗ буде працювати, бо навіщо з 2000 року ми інвестували у його модернізацію величезні кошти? Наші заводи у Болгарії та Румунії позбавлені трубопровідних поставок, однак, це одні з кращих підприємств у регіоні", - каже прес-секретар компанії Володимир Семаков.

Як вважають експерти, реальна причина занепокоєння "лукойлівців" полягає у тому, що перевалку нафти на підприємство будуть здійснювати раз на три доби. Резервуарний парк заводу обмежений, це й змушує менеджерів нервувати.

Втім, причин для цього нема, адже сировина для потреб НПЗ буде зберігатися на "Августовці", що знаходиться лише за 14 кілометрів від заводу.

Нафтова блокада консервує трубопроводи

Є ще одна істотна причина, яка робить двосторонню роботу Придніпровських нафтогонів безальтернативною. Два роки нафтової блокади Кременчука призвели до повної зупинки нафтопроводу "Мічуринськ-Кременчук", яким здійснювалося його постачання. З жовтня 2007 року обсяг перевалки за цим маршрутом склав 0 тонн.

Дворічне перебування статичної нафти у трубі призвело до випадіння осаду солі, яка спричиняє хімічні процеси корозії металу. Крім того, об'єкт страждав від постійних врізань з боку місцевих грабіжників. Вартість сировини, що перебувала у трубі, складає, за нинішніми цінами, близько 50 мільйонів доларів.

Всі ці проблеми спонукали "Укртранснафту" прийняти принципове рішення і розпочати переведення нафтопроводу "Мічуринськ-Кременчук" у режим підтримання безпечного стану.

Наприкінці серпня з труби було вилучено 105 тисяч тонн технологічної сировини і розпочато ліквідацію врізань та дефектів, а також заміну ізоляційного покриття.

Технологічна нафта спрямована на зберігання до "Укртатнафти", де вона опломбована у резервуарах і перебуває під щомісячним контролем з боку "Нафтогазу" і КРУ. За словами співробітників "Укртранснафти", закачування технологічної сировини назад до труби після закінчення ремонту займе тиждень.

Втім, у компанії вважають, що передумовою для цього має бути отримання гарантій завантаження маршруту "Мічуринськ-Кременчук". В іншому разі, повернення нафти спричинить лише нову хвилю врізань, а отже - необхідність повторного ремонту.

В "Укртранснафті" також категорично спростували намір продати або передати технологічну сировину Кременчуцькому НПЗ для переробки.

"Навіть якщо говорити про це теоретично, для продажу нафти потрібне схвалення "Нафтогазу". Компанія не може самотужки прийняти таке рішення", - повідомив співрозмовник на підприємстві.

Рішення про зміну режиму експлуатації Придніпровських магістральних трубопроводів навряд чи було простим. Воно й не виникло б, якби завантаження нафтових магістралей не скорочувалося протягом останніх п'яти років.

За словами аналітиків UPECO, прийняттю цього рішення посприяв сировинний голод щонайменше трьох з шести НПЗ, окрім Кременчуцького, Дрогобицького та Надвірнянського.

"Ухвала, що дозволяє прокачувати нафту в обох напрямках, відкрила нові перспективи для усієї нафтової галузі України. Тепер жодне нафтопереробне підприємство не буде заручником корпоративних конфліктів, що б'ють не лише по ефективності роботи НПЗ, але й по ринку нафтопродуктів усієї держави", - підкреслив у коментарі "Економічній правді" аналітик UPECO Олександр Сіренко.