Кабмін таки спробував усунути структури Дмитра Фірташа з роздрібного газового ринку.

Урядовою постановою виведено розподільчі газові мережі з користування облгазів, а передати їх планується майбутній "дочці" "Нафтогазу України" - компанії "Нафтогаз мережі".

Тепер і Фірташ, і інші власники облгазів, імовірно, розв'яжуть судову війну проти уряду.

Передвиборчий свербіж

У Юлії Тимошенко не вистачило терпіння дочекатися вересня. Саме тоді у більшості облгазів спливає термін дії договорів на користування газорозподільчими мережами, які теоретично мали б продовжуватися щороку.

У такий період розрив стосунків з підприємствами був би юридично набагато обґрунтованішим. Тепер прем'єрка наражається на судову тяганину з власниками облгазів, які вимагатимуть дотримання умов контрактів. Не виключено, що рішення уряду буде заблоковано судовою ухвалою вже найближчим часом.

Чому ж Тимошенко мусила так поспішати? Імовірно, через те, що в облгазах засіло вже надто багато коштів. Так, за даними Інституту трансформації суспільства, у першому кварталі 2009 року вони сплатили дочірній компанії НАКу "Газ України" за поставлене блакитне паливо лише 45% від загальної суми.

Очевидно, Фірташу, як зацікавлений особі у підтримці лояльного до себе кандидата, потрібно накопичувати гроші до виборів, і для цього він використовує один з останніх своїх полігонів на газовому ринку.

Однак "Нафтогазу" кошти споживачів дозволили б найближчими місяцями робити менше запозичень, а це, в свою чергу, позитивно вплинуло б на загальну макроекономічну ситуацію в Україні.

До того ж, з 1 вересня підвищуються ціни на газ для населення, а з першого жовтня - для підприємств теплової енергетики. Для того, щоб отримати якийсь ефект від таких заходів, треба налагодити систему розрахунків.

"В іншому випадку, всі гроші від зростання тарифів просто залишаться в облгазах. Значну частину коштів вони спрямовують на придбання матеріально-технічних ресурсів та на інші цілі під виглядом фінансування стабільної роботи систем газопостачання", - каже керівник Інституту трансформації суспільства Олег Соскін.

Без сумніву, коли продаж газу буде здійснюватися через державну компанію, то розподіл коштів буде менше залежати від політичної кон'юнктури.

Однак зрозуміло, що Фірташ так просто не віддасть право користуватися коштами, за яке він змагався з 2007 року. Хоча експерти і вважають його шанси в судах невеликими.

"Колись газорозподілльчі мережі мали бути вилучені Фондом держмайна. Певно, цей час настав. Ми не виключаємо, що після втрати операційного і фінансового контролю над газорозподільчими мережами власники можуть позбутися цих активів", - заявив начальник аналітичного відділу ІК "Сократ" Костянтин Степанов.

Кому дешеві облгази

"Економічна правда" вже писала про розподіл активів у газорозподільчому секторі України. Проте з тих пір вдалося з'ясувати причетність Дмитра Фірташа до набагато більшої кількості облгазів.

По-перше, власниками підприємств "Ролюкс", "Агропромкомплект" та "Тернопромсервіс" наразі є ті самі кіпрські офшори, які володіють "фірташівським" концерном "Газтек". Саме через них екс-заступник голови НАКу Олег Бахматюк раніше володів сімома облгазами.

По-друге, в деяких облгазах, зокрема в "Кіровоградгазі" та "Черкасигазі", державна компанія володіє контрольним пакетом, а Фірташ не має жодної акції. Проте він зберігає оперативний контроль над ними з часів уряду Віктора Януковича.

Тоді керівником наглядової ради цих компаній було призначено голову правління "Укргаз-Енерго" Ігоря Вороніна. А провести нові збори акціонерів після зміни влади в країні не виходить. Очевидно, Фірташу вдалося домовитися про це з міноритарними акціонерами.

Інша ситуація - в облгазах, що контролюються бізнесменом Віктором Поповим, наприклад, у "Кременчукгазі", де контрольний пакет також належить НАКу. В них Вороніна було усунуто з посади ще у лютому 2009 року - невдовзі після того, як олігарх "похвалився" своєю монополією на газовому ринку в телеефірі країни.

Хто контролює українські облгази, % акцій

Облгази не можуть так просто потонути у небутті, адже деякі з них володіють, зокрема, самотужки збудованими розподільчими мережами, право власності на які відібрати у них неможливо.

Активи цих підприємств - можливо, найбільш "тіньовий" фрагмент енергетичного сектору України, і жоден аналітик не зміг надати "Економічній правді" дані про їх власні газогони.

Окрім того, всі облгази мають ліцензії на постачання блакитного палива. Отже, вони зможуть зайнятися традиційним роздрібним бізнесом: продажем газу, видобутого приватними компаніями, споживачам, з якими у них збережуться партнерські стосунки. Хоча Костянтин Степанов ставиться до цього скептично.

Та навіть лише заради отримання дивідендів НАК може незабаром продовжити спроби відновити контроль над облгазами. Адже навіть з-поміж контрольованих Фірташем газорозподільних підприємств у шести компаніях залишається контрольний пакет "Нафтогазу".

Тут може повторитися історія компанії "Укргаз-Енерго", яка систематично блокує збори акціонерів, щоб запобігти виплаті дивідендів. Але більшість акціонерів, за прогнозами Степанова, триматися за ці підприємства не будуть.

"Нафтогаз" може взагалі нічого не робити для відновлення контролю, оскільки всі фінансові потоки замикаються на нього. Власникам залишається або чекати, або продати пакет НАКу чи сторонньому інвестору. Наприклад, до облгазів придивлявся "Газпром" через свою "дочку" в Україні - компанію "Газпром-Збут", - додає аналітик.

Коли ж власники газорозподільчих підприємств відмовляться від продажу, то дивіденди держава побачить лише в одному випадку: якщо до влади якимось чином повернуться люди, близькі до Дмитра Фірташа.