Правда про те, хто вкрав з "Надра Банку" 6,4 мільярда

З початку виникнення проблем в банку "Надра" і історії про те, що банк хотів купити скандально відомий співвласник "РосУкрЕнерго" Дмитро Фірташ, у пресі з'являлося багато чуток та інформації щодо того, чому банк зітикнувся з проблемами, та хто заробив на "кинутих" вкладниках.

Ще 18 грудня 2008 року прем'єр Юлія Тимошенко публічно звинуватила "Надра Банк" та олігарха Дмитра Фірташа у проведенні спекуляцій з валютою за рахунок грошей НБУ.

Розслідування "Економічної правди" показало, що звинувачення прем'єра не були безпідставними. Однак робити Фірташа ключовим винуватцем "падіння банку" теж не можна, адже він так і не отримав доступу до фінансових потоків банку. Хоча, з іншого боку, олігарх відіграв не останню роль в розпалюванні скандалу.

Майже 6,4 мільярда з 7,1 мільярда виданого центробанком рефінансування були виведені з "Надр" "пов'язаними особами". "Економічна правда" володіє документами, які показують, хто, коли і скільки грошей поклав собі у кишеню в розпал фінансової кризи у жовтні-листопаді 2008 року.

Куди поділися 7,1 мільярда

У червні 2009 року відразу два видання з посиланням на тимчасового адміністратора "Надра Банку" Валентину Жуковську опублікували інформацію про те, що контрольним пакетом акцій установи володіє якась компанія "Спідвейр".

У 2007 році ця фірма видала комусь з власників банку 60 мільйонів доларів, а заставою за кредитом став пакет 51% акцій банку. Але хто саме з акціонерів погодився закласти свою частку, в матеріалі не говорилося.

"Була складна фінансова операція, що має кілька рівнів, і акції весь час перебували в заставі у компанії "Спідвейр". Ми оскаржуємо цю ситуацію з 14 травня", - сказала Жуковська.

У тих же матеріалах зазначалося, що "Спідвейр" діє саме в інтересах Фірташа - правда, вже не зі слів Жуковської. Ймовірно, допускається, що олігарх міг купити цю компанію разом з правом вимагати заставу.

Втім, є одне "але". Сума 60 мільйонів доларів виглядає дивною на тлі величезних обсягів рефінансування, яке було виведено з банку. 7,1 мільярда гривень навіть за курсом 8 складають 887,5 мільйона доларів. З них виведено близько 6,4 мільярда гривень, або 800 мільйонів доларів.

Згідно з документами, отриманими "Економічної правдою" від високопоставленого джерела в "Надра Банку", тільки 300-400 мільйонів із 7,1 мільярда рефінансування дісталися звичайним підприємствам і фізичним особам-вкладникам "Надра Банку".

За словами джерела, приблизно 6,4 мільярда у жовтні-листопаді 2008 року з банку вивели власники. Це вся сума рефінансування, за винятком повернення боргів Нацбанку і виплат людям.

Отже, продаж "Надра Банку" відбувся. У 2007-2008 роках банк готували до IPO, і голова правління установи Ігор Гіленко допускав, що "Надра" коштують близько 1,5 мільярда доларів.

Як відзначило джерело, більшу частину цієї суми з банку і вивели. Тільки покупцем виступив не усюдисущий Фірташ, а НБУ, виділивши рефінансування на суму близько 1 мільярда доларів - у жовтні-листопаді курс зріс з 5,8 до 8 гривень за долар.

Виявляється, це неправда, що до кризи "Надра Банк" був стійким і процвітаючим. Фінансова криза для нього почалася не восени, як прийнято вважати, а п'ятьма місяцями раніше.

Десь з квітня 2008 року на коррахунку банку було катастрофічно мало грошей. І до одержання рефінансування виводити кошти було неможливо - їх просто не було. А тих, що надходили, ледве вистачало для підтримки ілюзії ліквідності. Паралельно "Надра" з усіх сил залучав депозити населення під завищені відсотки.

Активні операції з вимивання грошей почалися восени. З 7 жовтня по 17 листопада НБУ видав 7,1 мільярда гривень. З отриманої суми 313 мільйонів повернулися до нього шляхом погашення раніше взятого рефінансування.

Офіційно 1,94 мільярда значаться як повернення грошей, залучених на зовнішніх ринках. 280 мільйонів пішли на погашення боргів перед іншими банками, 2 мільярди - на повернення коштів підприємствам, 2,8 мільярда - на повернення депозитів населення.

Ці цифри могли бути ще більшими. На початку 2009 року банк знову попросив рефінансування, однак НБУ відмовив. Якраз тоді уряд через закон "Про бюджет" заблокував видачу рефінансування і ввів першого віце-прем'єра Олександра Турчинова до складу групи, яка вирішує, скільки і якому банку давати грошей.

Насправді ж, заявив джерело "Економічної правди" в "Надрах", до введення тимчасової адміністрації звичайним підприємствам і населенню банк повернув не більше 300-400 мільйонів гривень.

Таким чином, "чисте" виведення грошей власниками склало близько 6,4 мільярда гривень. За словами джерела, між ними кошти ділилися приблизно у тій пропорції, у якій розподілялися частки у капіталі банку.

У цей же період, з жовтня по грудень 2008 року, з банку масово йшли клієнти, особливо юридичні особи. Згідно з документами, обсяг коштів 205 юридичних осіб, на рахунках яких було більше 500 тисяч гривень, ще 7 жовтня сумарно становив 2,23 мільярда гривень.

Однак уже на 31 грудня з цієї суми у банку залишилося лише 237 мільйонів гривень, причому більше півмільйона гривень було лише у чотирнадцяти клієнтів. Жодна з компаній не збільшила кількість коштів у банку. За оцінкою аналітиків, клієнти просто "кинули" банк, тобто така ситуація практично позбавляла банк ліквідності.

Хто володіє "Надра Банком"

Що таке "Надра"? До кризи це був один з десяти найбільших банків країни, заснований 1993 року. До жовтня 2008 року він мав близько 700 філій та відділень по всій Україні та 2,6 мільйона дрібних клієнтів. У банку працювало 9 тисяч осіб.

Офіційна довідка на сайті Нацбанку показує, що найбільшими акціонерами банку на 1 липня 2008 року були Novartik Trading Limited (60,9967%) і Manmade Enterprises Limited (30,7406%). Обидві компанії - кіпрські офшори.

Однак за останні два роки в різних джерелах згадувалося, що 31,4% акцій банку належали голові правління банку Ігорю Гіленку, а ще 33,7% і 18,7% (за іншими даними - 19,6%) - членам спостережної ради Сергію Лагуру і Вадиму П'ятову.

Крім того, згадується якийсь Тимотеуш Флейшар з 3,3% і шведська інвестиційна компанія East Capital Group, яка у 2006 році викупила 6,74% акцій. Нарешті, банк постійно пов'язували з Ігорем Єремєєвим та Петром Димінським.

Насправді ж, за словами джерела "Економічної правди", до 26 січня 2009 року у банку "Надра" було три групи власників.

Перша умовно називається "Група "Континіум". З нею пов'язують Ігоря Єремєєва, Сергія Лагура і, очевидно, Петра Димінського. Їм належить пакет, оформлений на Manmade Enterprises Limited (30,7406%), який також згадувався як "пакет Лагура".

Сам Лагур виступає офіційним власником для Єремєєва і, можливо, Димінського. При цьому сам він - людина глибоко непублічна. Відомо, що Лагур професійно займається тенісом, а свого часу торгував металом, вугіллям і нерухомістю.

Цілком імовірно, що Петро Димінський ще до кризи вийшов з числа співвласників "пакету Лагура". Але кілька слів про нього сказати варто.

Це відомий львівський бізнесмен, який колись торгував вугіллям об'єднання "Львіввугілля", постачав обладнання на підприємства вугільного холдингу, а потім зайнявся експортом металопродукції і торгівлею електроенергією.

До продажу НПК "Галичина" Димінський разом з Єремєєвим був співвласником комбінату. Втім, останнім часом він відомий як президент футбольного клубу "Карпати".

Ядром першої групи виступає колишній народний депутат Ігор Єремєєв. Насправді "пакет Лагура" можна перейменувати в "пакет Єремєєва".

Ігор Миронович запам'ятався тим, що 2006 року керував передвиборчим штабом Володимира Литвина.

Сьогодні Єремєєв має розгалужений бізнес. Найвідоміші його активи - Херсонський НПК, мережа з 380 заправок під брендом WOG, компанія "CDMA-Україна" та холдинг "Західна молочна група", що включає молочні комбінати і сирзавод.

Окрім "Надр", йому разом з Лагуром та іншим давнім партнером Степаном Іваховим належить невеликий "Банк інвестицій і заощаджень", офіс якого розташований недалеко від "Надр".

У 2007 році Єремєєв продав свої пакети компаній "Закарпатгаз", "Львівгаз", "Івано-Франківськгаз", "Чернівцігаз", "Чернігівгаз" і "Волиньгаз" своєму мажоритарному партнеру Олегу Бахматюку, а той або перепродав частину акцій, або видав опціон на їх придбання компаніям Дмитра Фірташа.

Другу групу власників "Надра Банку"  складають  Вадим П'ятов, що має хлібний бізнес в Одесі і хороші стосунки з мером Одеси Едуардом Гурвіцом, а також Ігор Гіленко,  на ньому  значиться великий (31,4%) пакет акцій.

Доля роз'єднала Гіленка з "Надрами" 11 лютого 2009 року. Буквально наступного дня після введеннятимчасової адміністрації адміністратор банку Валентина Жуковська звільнила Ігоря Гіленка. Де він зараз - невідомо.

Подейкують, що колишній голова "Надра Банку" переховується у Підмосков'ї разом з однією із своїх віце-президентів. Втім, кажуть, його недавно бачили на вулицях Києва: Гіленко абсолютно вільно їздив на чорному Mercedes ML 550 AMG.

Третя група співвласників - це іноземні фонди. У серпні 2006 року "Надра Банк" провів приватне розміщення серед іноземних інвесторів 7,7% своїх акцій. Найбільші частки отримали East Capital (близько 6,7% акцій) і Silk Croft.

Реального впливу на управління установою вони не мали навіть при Гіленку. Після введення тимчасової адміністрації їхній вплив на банк дорівнює нулю.

Тема Фірташа

Офіційно вважається, що труднощі у "Надра Банку" почалися у жовтні 2008 року після появи публікацій про проблеми з поверненням великих кредитів. Але, згідно з документами, які є в розпорядженні "Економічної правди", саме у цей час почалося виведення грошей з банку.

При чому цілком логічною виглядає ситуація, коли попередні власники почали виводити гроші перед продажем банку Фірташу, адже, як випливає з наявних документів, проблеми в банку почалися ще до того, як було оголошено про придбання банку олігархом.

Нагадаємо, на початку листопада 2008 року з'явилися чутки про те, що покупцем 85% акцій банку стане Group DF Дмитра Фірташа.

У заяві групи говорилося, що вона уклала угоду про придбання контрольного пакету акцій банку. Називалася сума операції у розмірі 600 мільйонів доларів. Більш того, підприємства Group DF нібито навіть надали Нацбанку гарантії під рефінансування на 4 мільярди гривень.

А трохи пізніше розгорівся скандал, ініційований прем'єром Юлією Тимошенко. Схоже, у таких складних умовах дві з трьох (крім іноземних фондів) групи акціонерів вирішили позбутися проблемного активу, але піти не з порожніми руками.

Однак офіційно вступити в права власника банку Group DF так і не вдалося. На 26 січня 2009 року було заплановано проведення зборів акціонерів. На них група Фірташа повинна була отримати контроль над банком, однак збори не відбулися.

Львівський реєстратор банку, близький як до Єремєєва, так і до депутата від БЮТ Андрія Портнова, не привіз до Києва реєстр установи.

Подейкували, що Фірташ уже передумав купувати "Надра". Існувала також версія про конфлікт між майбутнім акціонером Фірташем і фактичними акціонерами банку.

10 лютого Group DF заявила, що їй не вдалося завершити процедуру придбання установи, і звернулася до НБУ з проханням ввести в банк зовнішнє управління.

"Group DF так і не увійшла до складу акціонерів банку і не бере участі в управлінні установою через протидію з боку юридичних структур, які тримають реєстр акціонерів і близькі до уряду", - заявила група.

Втім, залишилося відкритим питання: Фірташ пішов просто так чи прихопив з собою частину грошей?

У той же день в "Надра" була введена тимчасова адміністрація. Про украдене рефінансуванні ні до її приходу, ні після не чути жодного слова.

Головною офіційною проблемою банку досі вважаються великі борги перед закордонними кредиторами, які ще належить реструктурувати.

Втім, з червня закрутилася тема стосовно згаданих вище 60 мільйонів і акцій компанії "Спідвейр". Що буде далі, наразі не зрозуміло.

Про те, які схеми використовувалися при виведенні коштів з "Надра Банку" і скільки "офіційно" вивели з "Надр" компанії Фірташа, читайте у продовженні розслідування "Економічної правди" у вівторок, 21 липня.

"Економічна правда" також надіслала запит тимчасовому адміністратору "Надра Банку" Валентині Жуковській з проханням надати офіційні коментарі по ситуації з акціонерами банку та виведенню активів. На жаль, до сих пір відповідь на запит не отримано. "ЕП" готова опублікувати відповідь у будь-який момент, або врахувати її при підготовці другої частини розслідування.