В Україні триває конфлікт між державою та приватним бізнесом у морегосподарській галузі. Сторони змагаються за портові причали та акваторії.

Згідно з законодавством, водні ресурси належать винятково народу. Отже, акваторії портів не можуть передаватися у приватну власність - їх, а також причали можна лише орендувати.

Цим і користуються приватні фірми. Сьогодні чи не у кожному державному порту на умовах оренди працюють компанії, які впродовж років інвестували у розвиток інфраструктури порту певні кошти, а відтак мають амбітні плани на майбутнє.

Держава ж 2009 року взяла курс на повернення орендованих територій у своє розпорядження, що викликало цілком зрозумілий опір з боку приватних структур.

У Севастополі таким "подразником" для держави стала компанія "Авліта", в Іллічівську - "Алді" та "Укртрансконтейнер", у Херсоні - контрольована російським підприємцем Костянтином Григоришиним компанія "Укррічфлот", у Миколаєві - "Морський спеціалізований порт "Ніка-Тера" і "Євровнєшторг".

Крім того, триває протистояння між компанією "Нібулон" та  Миколаївським державним портом, а також між фірмою "Трансінвестсервіс" та державним портом "Південний".

Останніми днями сторони воюють переважно на інформаційних фронтах. На початку липня у Миколаєві доводила пресі правомірність своїх дій компанія "Нібулон", один з найбільших вітчизняних експортерів зерна.

Згодом компанія "Трансінвестсервіс" (ТІС) зібрала журналістів, аби поскаржитися на тиск з боку Мінтрансзв'язку.

Свої аргументи також виголосили начальники державних портів і представники Мінтрансу.

ТІС проти "Південного"

Очевидно, що ці конфлікти призведуть до перерозподілу сфер впливу у портах між державою і приватними фірмами. Втім, процес витіснення приватного бізнесу навряд чи стане для чиновників легкою морською прогулянкою.

Показовим у цьому сенсі є конфлікт навколо порту "Південний" - найбільшого рентабельного державного підприємства Мінтрансзв'язку.

У 2005 році стивідорна (та, що займається перевалкою вантажів. - Ред.) компанія "Трансінвестсервіс" (ТІС), яка володіє чотирма і орендує ще два причали у "Південному", без узгодження з портом провела днопоглиблювальні роботи в районі одного з причалів, щоб приймати великотоннажні судна.

Через чотири роки правонаступник ТІС - ТОВ "ТІС-Руда" подало до Одеського обласного господарського суду позов з вимогою зобов'язати "Південний" виплатити понад 51,3 мільйона гривень у якості компенсації за виконані роботи.

Цей порт розташований в акваторії Аджаликского лиману у північно-західній частині Чорного моря. Це найбільш глибоководний торговий порт України: глибина підхідного каналу складає 15,5 метра, глибини біля причалів - 14-15,5 метра. Загальна довжина причалів сягає 2,6 кілометра.

Такі характеристики дозволяють йому приймати великотоннажні судна вантажопідйомністю понад 100 тисяч тонн.

У той же час, на відміну від його прямих конкурентів - Одеського та Іллічівського морських торгових портів - "Південний" розташований поза межами міста, що дозволяє йому розвиватися.

Зокрема, при сьогоднішніх потужностях перевалки, які складають близько 30 мільйонів тонн вантажів на рік, до 2015 року порт має намір збільшити цей показник до 80 мільйонів тонн.

Очевидно, що значний потенціал "Південного" спричинив зростання зацікавленості до нього з боку учасників ринку.

"Кошторис робіт з "Південним" не узгоджувався - це правда. Але ми за власні кошти побудували акваторію, а порт тепер буде користуватися нею і отримувати доходи. Ми не маємо права взяти акваторію собі на баланс, тому й звернулися з вимогою повернути нам близько 50 мільйонів гривень. Ми не просимо зайвого", - говорить начальник юридичного відділу компанії ТІС Олег Кутателадзе.

Тимчасом начальник "Південного" "Юрій Крук вважає, що "Трансінвестсервіс" намагається захопити частину майна порту, довівши його до стану банкрутства.

"Компанія заволоділа прилеглими до порту землями і за домовленістю з місцевою владою побудувала там термінали. Пізніше провела днопоглиблювальні роботи біля п'ятьох причалів без узгодження з портом, а потім пред'явила порту позов на 52 мільйони гривень для компенсації цих витрат", - заявив він.

Якщо суд задовольнить позов компанії, додає він, держпідприємство збанкрутує.

Начальник порту також підкреслив, що "рейдери" не збираються повертати на баланс порту причал № 16, термін оренди якого закінчився.

"Договір про оренду цих потужностей закінчився ще на початку 2009 року. Він не був подовжений, але ТІС досі працює на цих терміналах і не передає їх порту. Наші втрати склали 32,66 мільйона гривень, а держбюджет недоотримав 15,04 мільйона гривень", - зазначив Крук.

Однак, за словами Кутателадзе, Контрольно-ревізійне управління не проти оренди причалу №16. Він запевняє, що про це йому повідомив голова цього відомства Микола Сивульський під час особистої зустрічі у січні 2009 року.

Сам Сивульський цю інформацію спростував.

"Я не маю звички зустрічатися з юристами компаній, які зазначені у матеріалах наших перевірок. Хто такий Кутателадзе, я не знаю, ніколи його в очі не бачив. Усе сказане цією людиною не відповідає дійсності", - наголосив керівник КРУ.

Окрім впевненості, що КРУ не проти продовжити оренду, Кутателадзе також вважає за необхідне переглянути модель співпраці державних портів і бізнесу.

"Чи можливо таке, щоб інвестори вклали свої кошти, а потім кожний рік змінювалися умови гри? Законодавство має формуватися, виходячи з реалій, а не з примх столичних чиновників", - зазначив він.

Однак Мінтрансзв'язку, схоже, зайняло жорстку оборону. Щоб запобігти можливому банкрутству порту, його керівництво підготувало низку судових позовів.

За словами заступника міністра транспорту і зв'язку Михайла Чубая, перше засідання відбудеться "найближчим часом".

Судові розгляди, ймовірно, завершаться не на користь приватників, бо проведення робіт орендарем без згоди власника - ризикована справа, стверджують юристи.

"Коли компанія модернізує орендоване майно, то у випадку, якщо роботи відокремлені від об'єкта оренди, вона має право їх забрати, якщо ж невіддільні - просити компенсацію. Але тільки за умови, якщо орендар має погодити с орендодавцем покращення майна з уточненням кошторису", - пояснює партнер юридичної фірми Magisters Олексій Резніков.

За його словами у компанії ТІС небагато шансів отримати компенсацію, в іншому випадку справу можна довести до абсурду. "Таким же чином майно, яке коштує тисячу гривень, можна покращити на 50 мільйонів і вимагати компенсацію", - додає він.

Солідарні з юристами й інші учасники ринку.

Начальник Іллічівського морського торговельного порту Геннадій Скворцов побоюється, що у випадку задоволення вимог компанії ТІС такі ж позови можуть бути подані до всіх державних портів України.

За його оцінками, загальна сума цих претензій може скласти кілька мільярдів гривень.

"Нібулон" проти Миколаївського державного

Подібна суперечка розгорнулася у Миколаєві.

У вересні 2002 року міська рада передала компанії "Нібулон" в оренду на 25 років земельну ділянку під водами акваторії площею понад 20 га.

Ділянка була потрібна підприємству для облаштування водних підходів до свого зернового перевалочного терміналу.

За словами заступника генерального директора "Нібулону" Андрія Васильєва, роботи з поглиблення дна мають збільшити пропускну спроможність причалу компанії. Зокрема, він зможе приймати високотонажні судна.

Однак з таким розвитком подій не погодилося Мінтрансзв'язку. Відомство відмовилося надавати право на проведення робіт. А 2008 року уряд вирішив передати земельну ділянку і причал Миколаївському державному порту.

Генеральний директор "Нібулона" Олексій Вадатурський вважає дії транспортного міністерства дискримінаційними. "Це спроба націоналізувати майно нашої компанії та інших підприємств", - стверджує він.

У Миколаївському порту, у свою чергу, запевняють, що приватні підприємства, включаючи "Нібулон",  в умовах політичної нестабільності намагаються прибрати до рук державну власність.

"Незважаючи на жорстку вимогу законодавства про те, що акваторії та водні підходи є загальнодержавними морськими шляхами, окремі бізнес-структури, маючи достатні фінансові ресурси, намагаються привласнити загальнодержавну власність", - наголошує начальник порту Василь Капацина.

Він вимагає від СБУ та Генпрокуратури "повернути майно у державну власність".

За словами Васильєва, компанія готова провести на цій ділянці днопоглиблювальні роботи за свої кошти, не дивлячись на те, що територія надана їй лише у користування. Але порт - проти.

"Нібулон" будь-якою ціною намагається отримати дозвіл на проведення робіт, а потім закріпити право власності на загальнодержавну власність і відбирати в держави цільові портові збори. Це звичайне рейдерство", - парирує начальник Миколаївського порту.

Директор Міжнародного інституту приватизації, власності та інвестицій Олександр Рябченко наголосив, що конфлікти у портах швидко не закінчаться.

"Конфлікт буде тягнутися до президентських виборів, а далі - як карта ляже. Все залежить від того, яка буде влада, хто де опиниться", - сказав він "Економічній правді".

За словами Рябченка, не вирішить проблему і призначення нового глави Мінтрансзв'язку.

"Ці хлопці, з якими конфліктував попередній міністр, не вчора там з'явилися, і це не дитячий садок. Якщо вони там сіли так міцно, то в них є підтримка", - підкреслив експерт. 

На його думку, уряд не здатний побудувати нормальні стосунки з приватним бізнесом. "Всі розмови про те, що українські порти винятково державні, шалено негативно впливає на бізнес-клімат у галузі", - підсумував Рябченко.