На власному досвіді. Як я збирала і тестувала дрон

Багато хто чув фразу "воювати мають дрони, а не люди". Для реалізації цього принципу Міністерство цифрової трансформації активно розвиває проєкт "Армія дронів" та проводить туди набір. Крім того, до кінця 2024 року в ЗСУ розраховували виробити понад 2 млн дронів.

Те, що БПЛА забезпечують перевагу на полі бою, стало очевидним ще на початку великої війни. З 2023 року почалося масове виробництво fpv-дронів "на кухнях". Принаймні так про це розповідав міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.

Чи дійсно будь-хто може виготовити дрон ледь не на власній кухні? ЕП вирішила це перевірити, завітавши до волонтерів із спільноти Social Drone, які збирають, тестують та передають їх військовим.

У Social Drone наголошують на тому, що зібрати дрон може кожен. Тож після досвіду роботи у McDonald’s, Glovo, "Укрпошті", "Укрзалізниці", сексшопі та низці інших місць ЕП повертається до рубрики "На власному досвіді", але вже в нових реаліях. Цього разу – збирає fpv-дрон і перевіряє, чи справді це до снаги будь-кому.

Як зібрати дрон

"Перше, що потрібно зробити, – це зібрати раму", – каже волонтер Social Drones Сергій. У будні він збирає дрони, на вихідних – тестує, а в цей день – вчить мене.

З твердженням "зібрати раму" я погоджуюся в усіх сенсах, бо це завдання якраз для ранку неділі. Уже на зібраний каркас ставляться двигуни, електроніка та інші компоненти.

Хоч ця робота і медитативна (особливо підрізати дроти), проте на розпаковку деталей та інші підготовчі процеси може піти чимало часу. Тому досвічені майстри звикли робити або кілька дронів одночасно, або з колегами паралельно виконувати різні завдання: комусь краще вдається крутити гвинти, а комусь – паяти.

Судячи з відгуків Сергія, я належу до перших. Гадаю, що це завдяки автоматичній викрутці, яку мені видали. Вона схожа на зуболікарський апарат і звучить приблизно так само. Хоча до кінця нею не вийде все закрутити, але роботу вона суттєво спрощує.

У своєму побутовому житті я тільки-но змирилася з думкою, що викрутка може виглядати як одна паличка з багатьма насадками. Проте, як виявилося, усе вже автоматизовано і може крутити саме.

Стосунки з паянням складаються гірше. Спочатку мені дають браковану плату, щоб "набити руку" і нічого не зіпсувати. Проте, за словами Сергія, кожна наступна "булька", яку я роблю з олова, виходить дедалі краще. Думаю, якщо зібрати з десяток дронів, то можна досягти ідеалу. Може, це прозвучить як каламбур, але паяння розслабляє, як будь-який інший медитативний процес. Хоча цей ще приносить багато користі.

Під час пайки на платі залишаються вільні місця, адже модифікувати та покращувати дрон можна нескінченно, пояснює мій вчитель. Наприклад, туди можна припаяти GPS-навігатор, "біпер", щоб дрон можна було легше знайти, і навіть LED-підсвітку чи п’ятий двигун. Щоправда, нам це не потрібно: аби дрон виконав свою функцію, вистачить камери та наявних двигунів.

Наступний крок – "прошивка" дрона. Ще на етапі пайки я зрозуміла, чому зазвичай цим займаються інженери і розробники, але на етапі підключення дрона до ноутбука і завантаження програмного забезпечення це стало ще більш очевидним. Ми перевіряємо, чи видає дрон коректні звуки, чи крутяться двигуни в правильний бік та решту нюансів, про які розповідає Сергій. Після цього нарешті можна прикручувати пропелери.

Зазвичай на збирання першого дрона радять виділяти близно п’яти годин. Ми справляємося за дві завдяки Сергію і всім застосункам, які спрощують життя, таким, як згадана викрутка.

На власному досвіді. Як я працювала провідницею

Усі інструкції – і в текстовому, і у відео-форматі – уже створені. Якщо в когось виникають запитання, то їх можна поставити в чаті й отримати відповідь. Інструкції і доступ до чату можна отримати після реєстрації в спільноті і проходження "фейс-контролю". Увесь набір виглядає як Lego, але для дуже дорослих. Тож не дивно, що збирання дрона чимось нагадує дитинство. Можливо, з цим дійсно може впоратися будь-хто?

Базовий набір інструментів для збирання дрона можна придбати за 5 тис. грн. Далі його можна покращувати нескінченно. Компоненти для найбільш поширеної версії – 7-дюймового дрона – коштують близько 7 тис. грн.

Шлях дрона

Якби я збирала цей дрон у себе на кухні, а не на базі Social Drone, то він би прийшов на тестування поштою. У моєму випадку я принесла його на перший поверх самостійно. Шлях будь-якого іншого дрона починається з коробки, з якої його розпаковують і відправляють на перший етап – "докрутку".

Тут досвічені майстри та майстрині перевіряють, чи все правильно спаяно, чи всі гвинтики докручені, чи крутяться двигуни в правильному напрямку, чи все гаразд з антеною. Як неважко здогадатися з назви, за потреби все докручують. Іншими словами, на цьому етапі дрон готують до тестового польоту.

Після цього дрони відносять у спеціальну кімнату, звідки їх забирають на другий етап – обльоти.

На спеціальному майданчику є два режими. Перший – перевірити, чи дрон взагалі летить. Якщо з цим усе гаразд, то пілоти переходять до режиму "дати дрону проср*тися". Вони пояснюють, що умови на фронті дуже різні, тож їх завдання – перевірити, чи готовий дрон до всього. Найчастіші проблеми пов'язані з налаштуванням двигунів, з передавачами або з тим, що щось не туди припаяли.

На полі для тестів є різні ворота, які чимось нагадують поле для квіддичу. Проте мене запевнили, що у всіх пілотів є правило: тестування дронів – не місце для отримання задоволення, а місце для роботи. Тож перегонів або інших розважальних заходів тут не влаштовують.

Раніше протестувати навіть три дрони за вихідні видавалося складним завданням, розповідає Анна, маркетологиня в буденному житті та волонтерка Social Drone. Зараз за суботу-неділю тестують 400-600 БПЛА. Хоча на обльотах може бути до п'яти пар пілотів, з такими обсягами роботи не до веселощів.

Рій дронів та божевільні покупці. Як інженери перетворюють виробництво FPV на велику індустрію

Єдині веселощі, які тут дозволяються, – це R&D (Research and Development – науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи). На цьому етапі дрони намагаються вдосконалювати відповідно до вимог військових.

Головною інтригою мого досвіду обльотів було те, чи полетить мій дрон, який пройшов усі попередні етапи. І він полетів! Це насправді неймовірні враження: спостерігати за чимось, що щойно було простим набором деталей, а зараз – летить. І не просто летить, а й несе "корисне навантаження". У нашому випадку це гантель, але на лінії бойового зіткнення буде щось інше.

Якщо після обльоту з дроном усе добре, то він отримує зелену наліпку про проходження контролю та відправляється на третій етап – до фінальної кімнати. Звідти його відправляють або людині, яка його зібрала і тепер може передати своїм знайомим, або в бригади, які співпрацюють із Social Drone.

Якщо ж з дроном щось не так, то він отримує червону наліпку з небагатозначною фразою "та за шо" і відправляється на четвертий етап – "у гості до фіксиків".

Його оглядають, за необхідності замінюють деталі, перепаюють, ще раз детально обстежують і віддають знову на обліт. Це гарантує, що всі перевірені дрони виконають свою функцію, а перевіряють тут кожен дрон.

"Якщо така проблема виникає у військових, то вони теж це можуть поміняти, там теж знають, як це робиться. Проте це їхній час, а він зараз дорожчий за наш, тому краще це зробимо ми", – підсумовує Аня.

Чому це потрібно

Я питаю в Ані, чи важко зібрати дрон. Вона оцінює цей процес на два-три з десяти можливих. У Social Drone висилають дрони люди віком 12-68 років, які впоралися з цим завданням. Якщо змогли вони, то зможе кожен.

Хоча більшість волонтерів тут інженери та розробники, маркетологиня Анна на власному досвіді підтверджує, що освіта та попередній досвід неважливі. Головне – бажання.

"Я шукала спільноту, куди я можу долучитися і допомагати ще чимось крім грошей. Тому що гроші я і так надсилаю, але не відчуваю причетності до допомоги. Штурмовик з мене не дуже, а мені було важливо допомагати чимось конкретним. Я сильно просилася в команду", – розповідає вона.

Виробництво, яке неможливо знищити ракетами. Як у Франківську виготовляють дрони-камікадзе для фронту

На її думку, найскладніше – почати. "Потрібно ухвалити рішення: я збираю дрони, я виділяю на це такий бюджет. Це дуже сильно мотивує. Тож треба брати і пробувати", – каже вона.

Здається, я теж стала живим підтвердженням того, що зробити дрон може кожен. Звісно, я мала перевагу – професійного збиральника Сергія, на рахунку якого вже понад 300 БПЛА. Попри це, мій дрон полетів!

P.S. У кожного дрона є номер, який відстежується в системі. Свій я ще й підписала. Тож згодом ми можемо отримати продовження цієї історії з відео з тієї камери, яку я припаяла власними руками.

У волонтерів Social Drones є мрія: влаштувати перегони, коли війна закінчиться і дрони не потрібно буде ремонтувати і випробовувати в таких масштабах. Аби це сталося трохи швидше, можна задонатити на запчастини для дронів за посиланням.

Усі фото – Ксенії Невенченко