Знайти роботу під час війни. Як змінився ринок праці в Україні

З початку війни майже 5 млн українців втратили роботу. З них 1,2 млн – біженці, які виїхали в сусідні країни, 3,6 млн – безробітні, які живуть в Україні.

Чимало кваліфікованих спеціалістів шукають роботу, свідчать дані Міжнародної організації праці при ООН.

Кількість вакансій зменшилася навіть в ІТ-секторі, хоча ця сфера була чи не найбільш підготовлена до війни. За даними порталу з пошуку вакансій в ІТ Dou.ua, зараз їх близько 40% від довоєнного рівня.

Ринок праці став належати роботодавцям: через падіння доходів компаній чимало з них звільнили працівників та скоротили зарплати.

Що відбувається на ринку праці після майже чотирьох місяців війни, як держава підтримує українців і які професії матимуть попит після завершення бойових дій та які високооплачувані професії в Україні користуються попитом?

Від скорочень до відпусток за власний кошт

Після березневого шоку, коли в Україні повноцінно працювали лише 17% бізнесу, у травні повністю відновили роботу 47% компаній. Решта опитаних Європейською бізнес-асоціацією (ЄБА) підприємств працювали частково.

Щоб утриматися на ринку, компанії мусили суттєво переглянути свої витрати, у тому числі – на утримання персоналу і пошук працівників.

Стандартними шляхами оптимізації стали переведення працівників на половину ставки, скорочення кількості робочих годин або оформлення відпустки за власний кошт. За даними ЄБА, звільнення фіксувалися у 8% компаній.

Наприклад, у Rozetka працюють 50% робітників від довоєнного штату. Ще певна кількість співробітників інтернет-магазину зайнята частково.

За словами керівниці експертно-аналітичного центру кадрового порталу grc.ua Руслани Березівської, великі компанії не поспішали скорочувати штат, аби не втратити працівників дефіцитних робочих спеціальностей.

Людей звільняли лише тоді, коли розуміли, що найближчим часом робота компанії не відновиться.

Старша економістка Центру економічної стратегії Олександра Коломієць ккаже, що першими під скорочення потрапляють некваліфіковані працівники. Компанії утримують лише тих, від кого залежать операційні процеси.

Інший спосіб оптимізації – скорочення зарплат. На це наважилися 13% опитаних ЄБА компаній. У повному обсязі зарплату виплачують 63% підприємств.

Як зазначає Березівська, чимало компаній змушені працювати в умовах значно менших доходів, ніж до війни. Перевести працівників на скорочений робочий день вони не можуть через необхідність забезпечувати виробництво. У таких випадках відбувається скорочення зарплат.

У великих компаніях ситуація краща, ніж у малому та середньому бізнесі, але вакансій на роботу не стало більше.

Останні залежні від споживчого попиту, а після початку війни українці суттєво скоротили свої витрати. Це найбільше позначилося на регіонах із традиційно низьким рівнем доходів, наприклад, на Чернігівщині та Сумщині.

19 людей на місце

Головна зміна на ринку праці після 24 лютого – він став належати роботодавцям. За даними Державної служби зайнятості, на одне робоче місце претендують 12 людей. Це середній показник у країні щодо вакансій на роботу.

Як свідчать дані порталу grc.ua, найскладніше знайти заробітки в Україні в Харківській області, там цей показник становить 19 кандидатів на місце. У Запорізькій області – 17, в Одеській – 14, у Київській – 13.

У столиці ситуація дещо краща: боротьба за місце точиться між девʼятьма кандидатами.

Найменша конкуренція – у Львівській області: один-два кандидати на місце. Така ж ситуація в інших західних областях, що пояснюється кількома факторами.

По-перше, на заході бізнес не так сильно постраждав від обстрілів росіян, як на сході чи півдні.

По-друге, на захід евакуюються підприємства з територій, на яких ідуть активні бойові дії. За даними Мінекономіки, до кінця травня це зробила 601 компанія.

Фахівці сайту work.ua попереджають, що великий розрив між попитом та пропозицією на ринку залишатиметься довго. Це означає, що "ринок роботодавця" збережеться і після війни.

"Українці зіткнулися з великою проблемою: роботи нема, а конкуренція зросла. Шукачі роботи поступаються зарплатними інтересами: більшість готові до зменшення зарплати на 35-45%", – зазначає Березівська.

Крім того, за її словами, фіксується значне зростання активності кандидатів. Наприклад, на grc.ua кількість відгуків на вакансії зросла на 33%, а кількість нових реєстрацій – на 55%. І там триває пошук працівників.

Зарплати скорочуються. Чи надовго?

Фахівці стверджують, що найгірший період для скорочення зарплат позаду.

"Бізнес адаптувався до діяльності в умовах війни. Потроху повертаються до роботи представники малого та середнього бізнесу, які постраждали найбільше", – зазначають у grc.ua.

За даними Нацбанку, падіння зарплат у приватному секторі з 24 лютого становило 25-50%.

"Найбільше таких у добувній промисловості та будівництві. Поступово зростає частка підприємств, що зменшили оплату праці на 10-50%, зокрема в енергетиці, секторі послуг, транспорті і торгівлі. Сільськогосподарські підприємства переважають серед тих, що не змінили або навіть підвищили зарплати", – пояснюють в НБУ.

За даними work.ua, найбільш високооплачувані професії в Україні це – айтівці (20 тис грн), керівники середньої ланки (17 тис грн) та будівельники (17,5 тис грн).

Найпопулярніші та найбільш постраждалі сфери

Хоча ринок праці в травні пожвавився, Березівська наголошує, що відновленням це називати не можна.

"З пропозицією роботи складно. Кількість вакансій стала настільки малою порівняно з довоєнним рівнем, що пожвавлення говорить лише про те, що ринок пройшов нульову позначку, коли всі займалися безпекою", – пояснює вона.

Тоді, на початку березня, нові вакансії на роботу майже не з’являлися, а люди не шукали роботу.

За даними work.ua, кількість активних вакансій у березні порівняно з лютим скоротилася на 66%. Найгірше почувалися сфери нерухомості, страхування, фінансів та юриспруденції, де пошук працівників не був помітний.

Найбільше постраждала металургія. Великі заводи сектору зруйновані чи суттєво пошкоджені, передусім – "Азовсталь" та Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча. Там працювали сумарно близько 30 тис українців.

Це вплинуло на великий ланцюг постачальників: від видобувної промисловості до пошиття уніформи для співробітників. За словами Коломієць, багатьом металургам доведеться змінити професію, і шукати заробітки в Україні в інших сферах.

Найбільш затребувані зараз робітничі спеціальності. За даними work.ua, на початку травня таких вакансій було чи не найбільше – майже 7 тис, а вже на початку червня grc.ua зафіксував зростання пропозиції на 20%.

Найчастіше роботодавці шукають монтажників, вантажників, комплектувальників та пакувальників товарів. У grc.ua кажуть, що попит на таких працівників збільшуватиметься, адже діяльність відновлюють дедалі більше компаній.

До найбільш затребуваних спеціалістів входять продавці, айтівці, фармацевти, аграрії та будівельники. Попит на останніх на початку війни був мінімальний, але завдяки відбудові доріг та будинків кількість таких вакансій зросла.

Найважче знайти роботу у сферах нерухомості, фінансів, страхування, юриспруденції, а також у готельно-ресторанному бізнесі та освіті.

Донедавна в цей перелік входила автомобільна галузь, але з відновлення роботи заводів на заході України ситуація покращилася і сектор навіть показав невеликий приріст порівняно з довоєнним часом.

Як держава допомагає шукати роботу

За словами директорки Державного центру зайнятості Юлії Жовтяк, з початку року кількість вакансій у базі центру зменшилася втричі порівняно з аналогічним періодом 2021 року. У кінці травня там було 22 тис вакансій.

Кількість зареєстрованих безробітних 10 червня становила 319 тис, що на 13% менше, ніж на аналогічну дату 2021 року. Це пов’язано зі спадом економічної активності через війну, мобілізацією, виїздом українців за кордон та тимчасовою втратою частини території.

Під час війни Держслужба зайнятості стала більш гнучкою. Наприклад, запустила телеграм-канал, де щодня публікує вакансії з усієї України.

Недавно служба почала співпрацювати з найбільшими українськими сайтами з пошуку роботи: work.ua, robota.ua, grc.ua, novarobota.ua та pidbir.com. Це дозволило створити єдину базу з вакансіями.

У квітні парламент ухвалив закон, який спрощує отримання статусу безробітного та отримання фінансової допомоги.

Внутрішньо переміщені особи (ВПО) часто тікали з-під обстрілів, залишаючи в будинках навіть документи. Підприємства, де вони працювали, зупинили роботу або відправили всіх у неоплачувані відпустки. Люди офіційно вважаються працевлаштованими і не можуть отримати допомогу з безробіття.

Державний центр зайнятості надав їм можливість звільнитися в односторонньому порядку і стати на облік дистанційно. Для цього необхідно в будь-якому центрі зайнятості написати заяву про звільнення на ім’я роботодавця.

За даними центру, такою опцію за півтора місяці скористалися 6 200 працівників.

Мінімальний розмір допомоги з безробіття становить 1 800 грн, максимальний розмір під час воєнного стану обмежили 9 750 грн.

Як повідомили ЕП в Державному центрі зайнятості, послуги служби отримують 24 тис ВПО, з них 19 тис мають статус безробітного. Допомогу з безробіття отримують близько 17 тис внутрішніх переселенців.

Люди на тимчасово окупованих територіях можуть отримувати виплати без відвідування центру зайнятості. Для цього потрібно щомісяця підтверджувати намір перебування в статусі безробітного будь-якими засобами комунікації.

Закон також дозволяє отримати статус безробітного тим, хто втратив документи. Інформацію для офіційного оформлення братимуть з реєстрів.

Держава стимулює бізнес брати на роботу ВПО. За працевлаштування кожного переселенця підприємство отримує 6 500 грн компенсації. Уряд виділив на це 200 млн грн. Подати заявку на отримання коштів можна через "Дію".

З початку дії програми роботодавці подали 3 тис пакетів документів для отримання компенсації за майже 5 тис працевлаштованих ВПО.

Найбільше внутрішніх переселенців працевлаштували в Полтавській (248 роботодавців, 595 ВПО), Львівській (223 роботодавці, 439 ВПО) та Дніпропетровській (190 роботодавців, 426 ВПО) областях.

Знайти роботу за фахом вдається не всім, тож Центр зайнятості пропонує навчання для зміни спеціальності. Серед варіантів – робітничі професії (монтажник, слюсар, токар, ізолювальник, тракторист, коваль) та робота в ІТ.

"Маємо 35 програм, серед яких – QC-тестування, оператор дрона, вебдизайн, графіка. Безробітні навчаються безкоштовно, витрати компенсує Фонд загальнообов’язкового соціального страхування на випадок безробіття. Їм виплачується допомога з безробіття, компенсуються витрати на проїзд", – повідомили в Державному центрі зайнятості.

Не всі українці повернуться з-за кордону

З початку війни за кордон виїхали 6,6 млн громадян. Переважно – жінки з дітьми, значна частина – люди працездатного віку. Такі дані наводить Управління верховного комісара ООН у справах біженців.

Як свідчить досвід інших країн, частина таких людей не повертається додому. Чим довше триває війна, тим більша ця цифра.

"У Боснії та Герцеговині воєнні дії тривали з 1992 року по 1995 рік. За цей час домівки покинули 2,2 мільйона людей. Через пʼять років після війни 500 тисяч з цих людей або 23% не повернулися додому і продовжили жити за кордоном.

У Косово конфлікт тривав у 1998-1999 роках, а кількість біженців та ВПО становила 1,5 мільйона. До кінця 1999 року 95% з цих людей повернулися додому", – пояснює директор з наукової роботи Growford Institute Тетяна Богдан.

Це підтверджують і результати опитування українських біженців, проведеного компанією 4Service. Після війни 89% респондентів планують повернутися додому, 8% вагаються, а 67% допускають, що залишаться, якщо війна затягнеться.

Після завершення воєн міжнародні донори та національні уряди впроваджували програми, націлені на повернення біженців. Ішлося про транспортні витрати, допомогу в пошуку роботи, надання кредитів для започаткування бізнесу.

"Програми донорів та урядів переважно були успішними. Вони сприяли успішній реінтеграції мігрантів, що поверталися додому, та збільшували кількість повернень завдяки вбудованим стимулам", – зазначає Богдан.

Які професії будуть актуальними після війни

У Growford Institute очікують, що після закінчення війни найбільші темпи приросту досягатимуться в галузях, які працюватимуть на відновлення внутрішнього ринку.

Богдан вважає, що на першому етапі найбільш активно розвиватимуться і потребуватимуть кадрів будівництво, сільське господарство, виробництво продуктів харчування, гуртова та роздрібна торгівля, логістика, виробництво хімічної продукції, електричного устаткування, меблів.

Однак потреба в професіях залежатиме від економічної стратегії України. Експерти сходяться на думці, що в рамках післявоєнного відновлення варто робити акцент на створенні доданої вартості в добре розвинених галузях.

Наприклад, у сільському господарстві, більша частина продукції якого до війни експортувалася в необробленому вигляді, або в ІТ-сфері, яка забезпечувала значну частину валютної виручки країни.

"Аутсорс в останні десятиріччя був основою українського ІТ-ринку. Він підтримувався і буде підтримуватися державою. Потенціал України у виробництві високотехнологічного продукту величезний", – каже заступник міністра цифрової трансформації Олександр Борняков.

Після війни ринок праці залежатиме від того, наскільки активно буде відбудовуватися і розвиватися економіка. Це також впливатиме на те, скільки українців повернеться в країну.

Тут важливо не повторити помилок інших країн. Наприклад, за словами Богдан, у балканських країнах навіть через пʼять років після війни 30-40% економічно активного населення залишалися безробітними.

"Головна причина – системні вади планів післявоєнної реконструкції, які не передбачали масштабних заходів для рестарту виробничого сектора та відновлення промисловості", – вважає вона.