Відлуння білоруської кризи: чи загрожує Україні дефіцит нафтопродуктів
На білоруських нафтопереробників припадає 40% українського ринку бензину і близько 25% – ринку дизпального. Що буде, якщо заводи зупиняться? Чи є в України план "Б"?
Після виборів президента Білорусі люди стали масово виходити на протести проти фальсифікації результатів голосування.
До страйків приєдналися працівники найбільших підприємств країни – МАЗу, БелАЗу, Білоруськалію, Білоруського металургійного заводу.
Не залишилися осторонь і робітники нафтопереробного заводу "Нафтан" та Мозирського НПЗ, які постачали пальне в Україну.
Український уряд уважно стежить за ситуацією в Білорусі, оскільки нафтопродуктова залежність від білорусів суттєва.
Три дні тому з цього приводу в Кабміні відбулося засідання. На ньому білоруські контрагенти запевнили, що жодних збоїв з постачаннями не буде.
Наразі загрози зупинки технологічного процесу на заводах немає, однак якими будуть настрої завтра – не знає ніхто.
На цьому фоні алогічним виглядає недавнє рішення Кабміну повторно запровадити мита на трубопровідний дизель з Росії, яке суд визнав незаконним.
Скасування спецмита, за словами учасників ринку, давало впевненість, що потенційні втрати білоруських обсягів пального можна буде замінити постачаннями по трубі. Однак рішення ухвалене.
"У наших політиків є одна характерна риса: вони спочатку роблять, потім говорять і лише згодом, якщо пощастить, починають думати", – обурюється директор спеціальних програм НТЦ "Психея" Геннадій Рябцев.
Якою є залежність України від білоруських нафтопродуктів? Що буде з цінами та ресурсним наповненням ринку в разі загострення ситуації? Як уряд реагує на актуальні виклики?[BANNER1]
"Братська" залежність
Україна давно "підсіла" на імпортне пальне. Завоювання вітчизняного ринку почалося понад десять років тому, коли менеджмент Кременчуцького НПЗ "побив горщики" з росіянами і не домовився про постачання сировини на своє підприємство.
Білоруси за цей період захопили до 40% ринку бензину і близько 25% ринку дизельного пального. Ціни були привабливими, а логістика зручною: Мозирський НПЗ розташований ближче до Києва, ніж контрольований групою "Приват" завод у Кременчуці.
"Столичний регіон – лідер із споживання, тут продаються нафтопродукти для промислового споживача і для АЗС. Споживачі цінують продукцію за високу якість, тому премія на білоруський ресурс постійно росла", – зазначає аналітик UPECO Олександр Сіренко.
За його словами, Україна залежить не лише від білоруських бензину та дизелю, а й від їхнього скрапленого газу, на який припадає 15-20% вітчизняного ринку.
У разі припинення постачання нафтопродуктів з Білорусі на українському ринку може виникнути хаос. На початковому етапі – контрольований.
"У трейдерів є запас ресурсу приблизно на два тижні. На переорієнтування маршруту постачань треба три-чотири тижні. Може виникнути невелика паніка, але одразу на ціни це, скоріше за все, не вплине", – пояснює Рябцев.
Серед першочергових завдань – забезпечення швидкого розмитнення нафтопродуктів на морському напрямку, оперативне розвантаження танкерів і розвезення нафтопродуктів залізницею.
"Закінчуються польові роботи і невдовзі зерно піде на експорт. УЗ не зможе забезпечити поставки зерна в порти й одночасно розвозити нафтопродукти. Кременчуцький НПЗ може збільшити виробництво, але структура його корзини нафтопродуктів така, що істотно наростити виробництво він не може", – зазначив Рябцев.
За його словами, у Міненерго днями відбулася нарада, на якій обговорювалася можливість проведення консультацій та розробки заходів на випадок кризового розвитку подій.
Наразі ситуація з постачаннями стабільна: Україна не вибирає навіть зарезервовані обсяги, а ціни стабільні. Усе так і залишиться чи це затишшя перед бурею?[BANNER2]
Українська дипломатія і білоруський бензин
Факти свідчать, що українські трейдери не планують втрачати дешевий ресурс, а білоруси міцно триматимуться за важливий ринок збуту. Проте коли в економічні відносини втручається політика, усі плани швидко знецінюються.
З дипломатичної точки зору, адекватна реакція представників України на гострі випади Олександра Лукашенка в бік Києва питань не викликає, однак загострення відносин між державами точно не додає оптимізму трейдерам.
Останні сподіваються, що політика не призведе до припинення імпорту з Білорусі, на яку припадає понад третина постачань від загального балансу ринку.
"Хтось забуває, що через кризу у трейдерів залишилося запасів десь на два тижні, а повна переорієнтація на інші маршрути потребує не менше місяця", – зазначає Рябцев.
Якщо ніхто не може точно спрогнозувати, що буде з білоруськими поставками через два-три тижні, то що говорити про довгострокову перспективу?
Україна довгий час крізь пальці дивилася на масове захоплення своїх ринків, а тепер вимушена уважно стежити за тим, що коїться у сусідніх країнах.
У разі повного припинення постачань з Білорусі учасники ринку припускають зростання цін на 5% – на 0,5-1 грн за літр.[BANNER3]
Можемо повторити
На цьому фоні тредерів турбує ініціатива повторного запровадження спеціального мита на трубопровідний дизель з Росії.
Минулорічне рішення, за яке зі своєї кишені заплатив кожен українець, і яке суд визнав незаконним, напередодні було ухвалене повторно.
Згідно з постановою уряду, на імпорт ДП з Росії трубопровідним транспортом буде застосовуватися спецмито 4% від митної вартості товару, на скраплений газ – 3%. Йдеться про так званий податок на трубу, про який ЕП вже писала.
Виграли від цього рішення "зрозумілі" люди.
За словами директора консалтингової групи "А-95" Сергія Куюна, після запровадження мит Кременчуцький НПЗ Ігоря Коломойського збільшив виробництво дизелю майже на половину, а контрольована групою "Приват" Одеська перевалка наростила обсяги в 3,5 разу. При цьому імпорт з Росії знизився незначно – на 11%, а ринкова частка – з 44% до 37%.
У Нафтогазовій асоціації України, яка висловлює консолідовану позицію найбільших постачальників нафтопродуктів та мереж АЗС України (OKKO, WOG, Shell, Socar, KLO), вже проаналізували ефективність цього рішення і дали таку оцінку.
1. З точки зору кінцевого споживача – підвищення цін на пальне від усіх постачальників.
2. З точки зору національного виробника (завод Ігоря Коломойського) – підвищення ціни і більший заробіток.
3. З точки зору імпортерів пального – збільшення собівартості закупівлі і підвищення оптових цін.
4. З точки зору диверсифікації постачань істотних змін не відбулося.
5. З точки зору впливу на ринок введення мит не є природним ринковим інструментом, здатним розвивати сектор еволюційним шляхом.
Отже, виходить класична для України ситуація, коли "в плюсі" – окремий олігарх і, можливо, певні чиновники.
Звичайно, можна припустити, що у відповідальних за це рішення осіб є розрахунки, у яких йдеться про кратне підвищення енергонезалежності України та зниження цін для споживачів. Однак досі цих розрахунків ніхто не бачив.